Порівняльна таблиця

правового статусу президента за різних форм правління

Статус глави держави – президента в парламентській республіці (Австрія, Індія, Естонія, Чехія, ФРН)	Статус глави держави – президента в президентській республіці (країни Латинської Америки, Азії, Африки, США)	Статус глави держави – президента в змішаній республіці (Ісландія, Ірландія, Португалія, Франція)
Обирається парламентом або спеціальною	Обирається народом	Обирається переважно громадянами
Має функції представницького характеру, не бере участі в управлінні державою	Має широкі повноваження у здійсненні влади	Є арбітром між гілками влади
Є формальним главою держави	Є главою держави та главою уряду	Є главою держави
За президента фактично керує уряд	Формує уряд, призначає вимщих посадових осіб органів виконавчої та судової влади	Формує персональний склад уряду, який потребує довіри парламентської більшості
Акти президента потребують контрасигнації в особі глави уряду чи відповідального міністра	Може видавати власні нормативно-правові акти в межах законодавства	Може видавати власні нормативно-правові акти в межах законодавства
Не має права вето і права розпуску парламенту	Має права вето і право розпуску парламенту	Має права вето і право розпуску парламенту

Вступ на посаду президента відбувається за особливої процедури – інаугурації: складення президентом присяги на вірність та служіння народу та вручення йому символів президентської влади: штандарта, печатки тощо.

Іноді можливе виникнення вакантності посади президента за умов: закінчення терміну повноважень, дострокового їх припинення, внаслідок смерті, добровільної відставки, імпічменту. За таких випадків цей пост може займати: віце-президент (США), голова парламенту чи однієї з палат (Італія), глава уряду (Росія), спеціальна колегія (Ісландія).

Способи формування президента:

Виборна форма заміщення посади буває декількох видів:

• голосування в парламенті (Туреччина,Угорщина);

• голосування безпосередньо виборців (Болгарія, Польща, Франція, Мексика);

• колегією виборщиків, які обираються прямим голосуванням громадян (Італія, Індія, США, ФРН, Аргентина, Фінляндія)

Повноваження президента припиняються:

1. Строково:

• за закінченням строку повноваження та вступу на посаду новообраного президента.

2. Достроково:

• добровільна відставка;

• імпічмент;

• усунення в разі стійкої недієздатності за станом здоров’я;

• дострокові вибори;

• смерть.

Види відповідальності глави держави у зарубіжних країнах: політична відповідальність (висловлення недовіри (імпічмент), дострокове припинення повноважень) і як результат юридична відповідальність (кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна та матеріальна).Імпічмент – полягає в усуненні з посади, що призведе до втрати імунітету та надасть можливіть притягнення до відповідальності в загальному порядку. Має такі етапи: звинувачення, розгляд справи, притягнення до відповідальності, процеси в судах, якщо такі розпочалися в судах.

Види застосування процедури імпічменту
США, Японія, Індія	Франція	ФРН
Здійснюється у парламенті, опісля можуть розпочатися судові процеси	Парламент або його палати ініціюють порушення справи про відповідальність та створюють спеціальні судові інстанції, які здійснюють процедуру імпічменту або іноді виступають як звичайний суд	Парламент висуває звинувачення, а орган конституційної юститції усуває главу з посади процедурою імпічменту

Основні повноваження глави держави:

1. Представницькі: уособлює основні права та обов’язки держави; виступає з офіційним зверненням до парламенту та нації; представляє державу у зовнішніх зносинах і не потребує на це спеціального уповноваження.

2. Повноваження у галузі державного управління: у парламентарних республіках і монархіях призначає уряд, що потребує довіри парламенту; у президентських: є одноособовим носієм виконавчої влади, призначає та звільняє уряд; має право прийняття остаточного рішення; всюди приймає акти виконавчої влади; здебільшого керує адміністративним апаратом та Збройними силами.

3. Гарант конституції за республіканської форми правління або конституційної монархії.

4. Повноваження у сфері законодавчої влади: призначає вибори, скликає парламент, може достроково розпустити (нижню палату)(неможливо це зробити у перші чи останні 3-6 місяців діяльності; не використовується у президентських та деяких парламентських республіках та за умов надзвичайного чи військового стану, війни, облоги); майже завжди підписує закони (протягом 10-15 днів); має право вето; скликання надзвичайних сесій тощо.

Види права «вето» глави держави
Абсолютне	Відкладне	Вибіркове	«Кишенькове»
Право монарха заборонити закон, що може бути подолане парламентаріями (Люксембург)	Заборона на закон має тимчасовий характер або може бути подолана парламентаріями (Норвегія)	Право заборони певних частин чи статей законопроекту (Франція)	Не розглянуті главою держави проекти у визначений термін із причин закриття сесії парламенту (США)

5. Повноваження по формуванню інших органів влади: призначення прем’єра та міністрів, суддів, іших вищих посадових осіб держави.

6. В сфері нормотворчої діяльності: видає укази, декрети, акти.

7. По регулюванню надзвичайних ситуацій: оголошує війну і мир, надзвичайний та воєнний стани.

8. У судовій сфері: призначає суддів Конституційного, вищих та загальних судів; здійснює амністування та помилування засуджених, головує або призначає свого представника у вищих конституційних установах.

9. Призначає ранги, вручає нагороди, державні відзнаки, державні звання.

10. Зовнішньополітичні повноваження: незалежно від форми правління: здійснює верховне представництво держави за кордоном у міжнародних відносинах; призначає консулів, представників держави за кордоном, керівників відомств закордонних справ та дипломатичних представництв; бере участь у переговорах, підписує міжнародно-правові акти, дає вказівки по підготовці та проведенні переговорів; у парламентських республіках його повноваження здійснює уряд та його керівник; у президентських: домінує над іншими органами влади у зовнішніх відносинах; у змішаних: або одноосібно керує, або поділяє повноваження із главою уряду.

До конституційних гарантій ефективної реалізації функцій і повноважень галви держави за республіканської форми правління можна віднести:

1. Недоторканість;

2. Застосування імпічменту;

3. Застосування процедури парламентської відповідальності;

4. Винагорода, яка визначається парламентом.

До конституційних гарантій ефективної реалізації функцій і повноважень галви держави за монархічної форми правління можна віднести:

1. Недоторканість;

2. Право на титул та особливе извернення до глави;

3. Безвідповідальність;

4. Право на символи королівської влади;

5. Право на «цивільний лист»;

6. Неможливість усунення з посади законним шляхом;

7. Право на утримання членів династії та особистого двору.

Одним із центральних органів виконавчої влади у більшості зарубіжних країн є уряд.

Уряд - це вищий політичний орган виконавчої влади, який може бути колегіальним та володіє загальною компетенцією щодо здійснення керівництва державним управлінням, тобто виконує розпорядчу діяльність держави.

Однак не завжди можна стверджувати наявність уряду як органу виконавчої влади у країні. Наприклад: не існує уряду як колегіального органу у США та Грузії. Також, є певні особливості в організації виконавчої влади, які властиві Данії, Ісландії, де поряд із урядом формуються державні ради (спеціальні урядові колегії в яких головує монарх або президент). Не можна говорити про існування уряду у президентських республіках, дуалістичних та абсолютних монархіях, де глава держави може здійснювати виконавчу владу одноосібно. Тут є наявними лише відповідальні перед главою міністри.

Місце уряду в системі органів виконавчої влади визначається через його функції: розробку, формування та здійснення основних напрямків політики держави; керівництво системою органів управлінської сфери; виконання законів, прийнятих парламентом. Діяльність уряду зазвичай має розпорядчий характер.

Загальноприйнятною назвою є уряд, але можуть бути і специфічні: Державна рада у Китаї; Федеральний уряд у ФРН; Рада міністрів у Франції; Федеральна Рада у Швейцарії; Кабінет міністрів в Україні.

Найчастіше, з огляду на політичний (партійний) склад уряду його поділяють на такі види:

Види урядів за партійним складом
Однопартійний	Коаліційний	Безпартійний	Уряд меншості
Австралія, Велика Британія, Канада	Данія, Індія, Італія, Нідерланди, Фінляндія	Болгарія у 1997 р., Туреччина у 1998 р.	Скандинавські країни
За парламентської та змішаної форми правління – одна із політичних партій отримала в результаті виборів абсолютну або близьку до неї більшість місць у парламенті (нижній палаті	За парламентської та змішаної форми правління – жодна із партій не отримала більшість у парламенті	За абсолютної монархії – заборонена діяльність політичних партій (Оман, Саудівська Аравія)	Спирається на виборчу підтримку неурядових (маленьких) партій
За президентської республіки – президент формує уряд з представників своєї партії, іноді і представників інших партій	Укладається угода (попередня домовленість) між керівниками (лідерами) партій про загальну урядову програму	За змішаною форми правління – не вдалося домовитися партіям про створення коаліції, а розпуск парламенту є небажаним явищем	Часто може бути однопартійним або коаліційним
За тоталітарного режиму – складається із представників правлячої партії		Формується з метою виведення країни з кризи

З історії є відомим тимчасовий уряд, який може створюватись і у сучасних зарубіжних країнах за умови зміни політичного режиму чи при зміні конституції.

Структура уряду:

1. Очолює глава уряду: Прем’єр міністр у Франції; Голова ради Міністрів у Швеції; Голова уряду в Іспанії; Державний міністр у Норвегії; Канцлер у Австрії та ФРН; Прем’єр Державної Ради в Китаї та ін.

В залежності від форми правління главою уряду можуть бути: президент у президентських республіках; монарх у дуалістичних монархіях; глава уряду у парламентських монархіях і ресубліках, напівпрезидентських, змішаних та деяких суперпрезидентських республіках.

2. Заступники глави уряду: Державний секретар у Греції; державний міністр у Великій Британії, Франції; віце-прм’єр-міністр у Росії.

3. Члени уряду: міністри; лорд-канцлер, канцлер казначейства, молодші міністри у Великій Британії.

Види міністрів, що входять до уряду
Державні міністри – нижчі (Велика британія) або вищі (Франція, Португалія) за рангом за звичайного міністра, а у японії так називають всіх міністрів	Статс-секретарі – займають посаду замміністра або відповідають за окрему ланку діяльності департаменту; призначаються інколи при президенті та прем’єр-міністрі	Парламентські секретарі – забезпечують взаємозв’язок уряду із парламентом (Велика Британія, Австрія)	Представники нижчестоящих адміністрацій – очолюють органи виконавчої влади на місцях (в районах, областях)	Міністри без портфелів – не очолюють відомства але на засіданнях уряду мають право вирішального голосу; виконують окремі доручення глави уряду; координують роботу групи міністрів (Греція)

Зазвичай кількісний склад уряду не визначається. Але окремі конституції країн фіксують чисельність уряду: США – 13 міністерств і 3 військових департаменти; або максимальну чи мінімальну допустиму їх кількість.

Якщо ж кількісний склад уряду великий, то формується, так званий, внутрішній кабінет, який включає керівників найвпливовіших відомств та осіб, наближених до глави уряду.

За структурою уряди поділяють на:

• континентальну структуру – керівники всіх вдомств входять до складу уряду;

• англосаксонську структуру – членами уряду є лише керівники центральних та найважливіших відомств.

Відомства, які входять до складу уряду називаються урядовими (міністерства, департаменти, секретаріати) та неурядовими (комісії, комітети, ради, агенства, бюро)

Вужча структура уряду за видом правової системи:

Для англосаксонської системи права характерною є:

• Уряд 20 чол.

• Кабінет 90 чол.

Для континентальної системи права:

• Рада Міністрів

• Рада Кабінетів

Для тоталітарної та постсоціальної:

• Президіум і бюро уряду

Для всіх:

• Комітети

• Комісії

Статус члена уряду характеризується несумісністю діяльності та посад. За умови, що партія відіграє основну роль у формуванні уряду навпаки – більшість міністрів – члени парламенту (Велика Британія).

Будь-які інші обмеження зустрічаються дуже рідко, але є винятки. Наприклад, вікові обмеження є в Габоні: мінімальний вік міністра – 28 років, а максимальний – 55.

Способи формування уряду:
Парламентський	Позапарламентський
У парламентських республіках та монархіях (Італія, Греція, ФРН, Японія), змішаних республіках (Франція, Україна), дуалістичних монархіях (Йорданія, Марокко)	У абсолютних та дуалістичних монархіях (Бахрейн, Катар, Оман, Саудівська Аравія); у президентських та суперпрезидентських республіках (Бразилія, Єгипет, де глава держави особисто очолює уряд)
Глава держави пропонує на розгляд парламенту канлдидатуру глави уряду (керівника або лідера партії, найбільшої фракції, що перемогла на виборах і зайняла більшість місць у парламенті (нижній палаті)); міністри призначаються та звільняються главою держави за поданням глави уряду (Італія, Греція). По закінченні формування уряду главадержави має звернутися до парламенту з метою отримання вотуму довіри (інвестура уряду)	Глава держави особисто без участі парламенту призначає та звільняє міністрів (Колумбія)
Вищий представницький орган з висунутих кандидатур обирає главу уряду, який в подальшому формує кабінет уряду і затверджує відповідні кандидатури в парламенті (ФРН, Японія)	Іноді міністри затверджуються парламентом або палатою (США – Сенат)

Іноді у конституційному праві виділяють і змішаний спосіб формування уряду. Він є характерним для змішаної форми правління (президентсько-парламентської республіки) та постсоціалістичних держав, де у формуванні уряду беруть участь і глава держави і парламент.

Повноваження уряду полягають у розробленні та проведенні національної внутрішньої та зовнішньої політики у сфері державного управління суспільними відносинами.

Свої функції уряд реалізує через такі повноваження:

1. повноваження в галузі підготовки, виконання законів та бюджету;

2. правотворча діяльність – видає підзаконні нормативно-правові акти на основі та на виконання законів, тобто в межах делегованого законодавства акти уряду мають рівну силу із законами та обо’язкові до виконання;

3. в галузі управління – погоджує, координує та направляє діяльність усіх центральних органів виконавчої влади;

4. зовнішньополітичні повноваження – бере участь у міжнародних переговорах, підписанні міжнародних договорів, які стосуються підвідомчих їм питань, представляє інтереси держави на міжнародному рівні;

5. надзвичайні повноваження – у парламентських державах уряд у випадку зовнішніх чи внутрішніх загроз може оголосити надзвичайний чи воєнний стан, приймає надзвичайні закони;

6. інші повноваження – здійснює контрольні функції, складає та забезпечує виконання державного бюджету та розробляє і представляє парламенту проекти законів, здебільшого керує роботою міліції та системи безпеки, підтримує податкову систему та митний режим, є регулятором кредитно-фінансової та економічної системи держави.

Припинення повноважень уряду
черговий порядок	позачерговий порядок
У президентських змішаних республіках – уряд складає повноваження перед знову обраним президентом	У парламентських та змішаних формах монархій та республік – уряд може бути відправлений у відставку
У парламентських формах республік та монархій – уряд складає повноваження перед новим складом парламенту

Здебільшого зміна глави уряду тягне за собою і зміну складу уряду.

Рішення про відставку уряду приймає глава держави або парламент за визначеними законодавством підставами:

• парламент висловив уряду недовіру чи відмовив йому в довірі;

• задоволення главою держави заяви самого уряду про відставку;

• припинення повноважень глави уряду (прем’єр-міністра.

Однак, у конституційному праві передбачені випадки і відставки окремо міністрів у зв’язку із такими причинами:

• припинення повноважень уряду в цілому;

• добровільна відставка;

• за рішенням глави держави;

• у результаті висловлення парламентом недовіри відповідному міністру (за умови існування індивідуальної відповідальності міністрів.

Види відповідальності уряду
Політична		Юридична
Перед парламентом	Перед главою держави	Кримінальна	Цивільна	Дисциплінарна
У змішаних та парламентських формах правління - передбачає колективну та індивідуальну відповідальність уряду за його діяльність	У змішаних та президентських формах правління виражається у відправленні уряду чи окремого міністра у відставку	Внаслідок вчинення міністром посадових злочинів та злочинів відповідно до кримінального закону	Виражена у позовах щодо уряду чи міністра за нанесення юридичним чи фізичним особам шкоди під час виконання службових обов’язків	Має індивідуальний характер і виражається у формах попередження, утримання коштів та інших видів стягнень, що накладаються на міністрів президентом, парламентом чи прем’єр-міністром за порушення дисципліни чи неналежне виконання обов’язків
		Цьому може подувати імпічмент міністра (Франція)
Полягає у висловленні вотуму недовіри уряду або окремому міністру	Якщо ж у віставку відправлений прем’єр-міністр то це тягне за собою відставку уряду	Може судити особливий суд – Високий суд правосуддя у Франції або за рішенням парламенту – Конституційний суд в Італії