Тема 9. Глава держави та уряд в зарубіжних країнах.

1. Поняття та види виконавчої влади.

2. Глава держави:

2.1. Статус глави держави – монарха.

2.2. Статус глави держави – президента.

3. Уряд: поняття, види, структура.

Одна із трьох гілок влади – це виконавча влада, на яку покладено обов'язок по безпосередньому управлінню справами держави.

Поняття «виконавча влада» з’явилося у 18 столітті з метою обмеження влади короля. Виконавча влада, зазвичай, здійснюється системою органів державної влади, до обов’язків яких належить виконання конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

Виконавчо-розпорядча діяльність органів виконавчої влади базується на законах та виражена у оперативній повсякденній реалізації завдань і функцій держави у сфері розвитку економіки, культури, соціального забезпечення, охорони здоров’я, транспорту і зв’язку, охорони громадського порядку.

Нормотворча діяльність даних органів полягає у можливості самостійно видавати нормативні акти, які регулюють важливі сфери життя суспільства і держави.

Взагалі виконавча влада існує на різних щаблях державної організації. Найбільш чітко вона виражена на центральному рівні через репрезентацію такими органами як глава держави та уряд. Вона діє також на нижчих щаблях, тобто в суб'єктах федерації, в адміністративно-територіальних одиницях, областях, провінціях, але, на відміну, від інших гілок влади складає єдину вертикаль, де нижчестоящі підпорядковані вищестоящим.

В зарубіжних країнах прийнято розділяти централізовану виконавчу владу на:

1. Моністична центральна виконавча влада характерна для президентських республік (США), де глава держави є одночасно главою уряду.

2. Дуалістична виконавча влада характерна для парламентських республік: (Італія, Греція, Ірландія) та конституційних монархій, а також для змішаних республік де глава держави та глава уряду існують відокремлено.

3. Колегіальна центральна виконавча влада (Швейцарія) де центральна виконавча влада належить Федеральній раді у складі 7 міністрів.

Глава держави – посадова особа або державний орган, який займає одне з найвищих місць у системі державних органів.

Як правило він у системі вищих органів влади уособлює: символ єдності нації та держави; гаранта цілісності держави, її безпеки та громадянської свободи; верховного представника держави у внутрішньо-політичному житті та у сфері міжнародних відносин.

Глава держави має дві юридичні форми: монарх та президент.

Однак, відомі приклади коли функції глави держави може здійснювати колегіальний орган (Куба, Швейцарія) або узурпатор – особа, яка володарює без правових підстав (без титула, мандата) (Адольф Гітлер у Німеччині, «чорні полковники» у Греції в 1967 р., Піночет у Чілі в 1973 р.

Правовий статус глави держави розрізняють в залежності від форми правління.

Монарх - це глава держави в країнах з монархічною формою правління.

Особливості глави держави Монарха:

1. Влада монарха вважається необхідною, бо він володарює та править за власним правом.

2. Його влада спадкова

3. Його особа недоторкана

4. Він є безвідповідальним

5. Має право на особливе утримання, яке складається з 2 частин:

6. право на оплату витрат правлячої династії (цивільний лист)

7. право на майно династії

8. Право на власний двір

9. Порядок престолонаслідування визначається в книзі «престолонаслідування династії», яка в повній мірі відображає чергу претендентів на престол, до яких обов'язково висуваються такі умови спадкування:

а) Кровне рідство.

б) Цензи:

- релігійний;

- моральний;

- шлюбний;

- та інші.

в) Повноліття та дієздатність.

Особа стає монархом після коронації – особлива процедура наділення короля королівськими символами влади: корона; мантія; нагрудний знак; держава(символ влади в руці (круг)); скіпітер (в іншій руці); печатка. Поцедура наділення монарха владою дуже урочиста подія країни. Її проводить перша духовна особа країни за участю усіх підданих та членів династії. Хід коронації визначений століттями, тобто проводиться за звичаями країни. Монарх дає клятву на вірність і служіння своїм підданим.

Сучасний порядок та процедура престолонаслідування визначається конституцією або іншими органічними та конституційними законами.

У конституційному праві виділяється декілька систем престолонаслідування:

1. Салічна система, коли престол спадкує лише чоловік – старший син, якщо не він, то менший (Бельгія, Норвегія, Японія).

2. Кастільська, коли успадковують зазвичай чоловіки, але можуть і жінки (Велика Британія, Іспанія, Нідерланди). Якщо є старша дочка і менший син, призначається син, але за правом регенства править до повноліття брата сестра (Данія, Іспанія).

3. Австрійська (габсбурзька), яка існувала в минулому, успадковують лише жінки за умови відсутності законних претендентів чоловічої статі (Нідерланди).

4. Шведська, коли жінки успадковують на рівні з чоловіками, започаткована у Швеції Актом про престолонаслідування 1810 р. в редакції 1979 р.

5. Мусульманська, коли престол спадкує правляча і благородна сім'я, яка вже з поміж себе визначає короля ( Катар, Оман, Саудівська Аравія, Кувейт)

6. Племінна, яка характерна для відсталих країн, що зберігають первіснообщинний лад існування. (Свазіленд, де існує полігамія і є багато кровних родичів, що можуть успадкувати трон, а короля визначає племінна рада.

7. Виборна форма заміщення монарха: Малайзія із султанів дев’яти штатів, ОАЕ із 7 емірів – термін повноважень короля 5 років; обирається парламентом – Польща, 17 століття; обирається правлячою сім’єю – Саудівська Аравія, Кувейт.

За умови тимчасової недієздатності, малолітства монарха чи його відсутності може застосовуватись правова форма його заміщення – регенство.

З історії правління монархів відомо і випадки правової форми правління монарха у вигляді особистої унії, за такого правління одна і таж особа є монархічним главою кількох держав (Королева Великої Британії є главою декількох держав Британської співдружності націй).

При заміщенні посади монарха виборним шляхом часто використовується принцип ротації – правителі займають престол по черзі чи обирають наступника на раді правителів. Іноді королівська сім’я має обов’язково погодити свій вибір монарха із парламентом.