Тема 8. Парламент в зарубіжних країнах.

1. Поняття парламенту. Функції парламенту.

2. Зовнішня і внутрішня структура парламенту. Способи формування палат. Способи припинення діяльності палат.

3. Правове становище депутата парламенту.

4. Повноваження парламенту.

5. Порядок роботи парламенту. Законодавчий процес.

Конституції зарубіжних країн значну увагу приділяють парламенту. В історії це поняття згадується у Стародавній Греції та Стародавньому Римі, але його батьківщиною вважають Англію, де створення цього органу було задумане як одна з можливостей обмежити владу монарха. Перші парламенти мали станово-представницький характер і не могли реалізувати інтереси усіх верств населення.

На даний час значення парламенту в управлінні справами держави значно зросло. Саме така ситуація пордила виникнення нового явища у більшості зарубіжних країн. а саме – парламентаризму. Парламентаризм – це система взаємодії держави та суспільства, за якої провідне місце належить парламенту, який володіє представницькими, законодавчими, контролюючими та іншими повноваженнями та виступає гарантом захисту інтересів народу, нації.

Парламент – це загальнодержавний, представницький, колегіальний орган основною функцією якого є здійснення законодавчої влади, яка розглядається як виключне право та можливість встановлювати найбільш загальні правила поведінки та видавати нормативні акти, які мають велику юридичну силу.

На сьогодні парламенти діють більше ніж у 160 країнах світу, загальноприйнятою для всіх є назва парламент (Індія, Італія, Франція, Японія, Велика Британія), а специфічними є:

• Федеральні збори в Росії, Швейцарії, Австрії;

• Конгрес в США та країнах Латинської Америки;

• Рикстаг – Швеція;

• Стортінг – Норвегія;

• Альтінг – Ісландія;

• Народні збори – Болгарія;

• Меджліс – країни Азії;

• Сейм – Латвія;

• Кнессет – Ізраїль;

• Генеральні кортеси – Іспанія тощо.

Основні функції парламентарів:

• Представницька;

• Законодавча;

• Контрольна;

• Фінансова;

• Зовнішньополітична.

Обсяг повноважень парламенту на пряму залежить від форми правління, форми політико-територіального устрою та форми політичного режиму та правових звичаїв держави.

Залежно від компетенції передбаченої для парламенту у Конституції їх поділяють на два види: з необмеженою компетенцією (характерна для країн з парламентарною формою правління (Італія, Великобританія, Греція, Японія) та з обмеженою компетенцією (Франція, США).

Зовнішня структура парламенту залежить від кількості палат у парламенті і тому буває: однопалатною та двопалатною.

Однопалатні парламенти існують більше ніж у 70 країнах: (Болгарія, Греція, Данія, Єгипет, Туреччина тощо). Вони характерні для невеликих держав (Сальвадор) та для країн з авторитарним і тоталітарним політичними режимами (В’єтнам, Китай).

Переважна більшість країн з федеративною формою правління мають двопалатний парламент (Австралія, Бразилія, США, ФРН, Мексика). Іноді двопалатна структура парламенту характерна і для унітарних держав (Італія, Японія, Іспанія).

Двопалатний парламент складається з:

Верхньої палати:

• Сенат (США, більшість країн) і Рада штатів;

• Палата Лордів (Велика Британія);

• Федеральна рада (Австрія);

• Рада контонів (Швейцарія);

• Рада штатів (Індія);

• Палата радників (Японія).

Нижньої палати:

• Палата представників (Австралія, США);

• Національна рада (Австрія);

• Народна палата (Індія);

• Сейм (Польща);

• Палата общин (громад) (Велика Британія);

• Національні збори (Франція);

• Палата депутатів (Італія).

Порівняльна таблиця зовнішнішньої структури парламенту

Однопалатний парламент
позитив	негатив
обирається безпосередньо населенням	відсутність представництва усіх територіальних одиниць
рівний правовий статус депутатів	узурпація влади партією, яка має більшість у парламенті
широкі повноваження	перебрання на себе повноважень інших органів державної влади
проста процедура законодавчого процесу
Двопалатний парламент
представництво усіх регіонів	ускладнений законодавчий процес
існування противаги, зменшення партійного впливу	збільшення фінансування на утримання парламенту
безперервність діяльності	гальмування верхньою палатою діяльності нижньої

Характеристика палат парламенту.

Зазвичай, нижня палата двопалатного парламенту та однопалатний парламент формуються на термін 4-5 років (Болгарія, Угорщина, Україна) з повним та одночасним оновленням шляхом прямих виборів (є виключення, нижні палати: США – 2 роки; Австрія – 3 роки).

Верхня палата має триваліший термін діяльності, а оновлюється різними способами: іноді повністю одночасно з нижньою, або частково через певний період часу. У Франції термін повноваження - 9 років і кожні 3 роки оновлення складу у кількості 1/3 від загальної кількості депутатів. У США термін повноваження - 6 років і кожні 2 роки оновлення складу у кількості 1/3 від загальної кількості депутатів.

Звичайно, слід зазначити, що кількість депутатів різна. Палати парламенту, також неоднакові за чисельністю депутатів:

1) нижня палата Польща - 460; Італія, палата депутатів - 650; Японія - 500; Іспанія - 300 – 400;

2) верхня палата: здебільшого є менша від нижньої за чисельністю: Італія, сенатори – 315; США, сенатори – 200.

Чисельність депутатів визначається пропорційно від кількості населення держави.

Формування палат:

Депутати нижньої палати двопалатного парламенту та депутати однопалатного парламенту обираються шляхом прямих виборів, безпосередньо громадами, іноді через багатоступеневі вибори. Є винятки: Індія, де президент призначає двох представників англо-індійської общини в нижню палату; резервування місць: для жінок у Бангладеш; для представників релігії у Пакистані; для асирійців в Ірані.

Верхня палата формується:

• через непрямі (багатоступеневі) вибори (Індія; обираються із членів нижньої палати у Норвегії; Франція);

• шляхом прямих виборів (Італія по 7 сенаторів, Японія, США по 2 сенатори; Бразилія по 3);

• спадковим методом (Палата Лордів у Великобританії);

• шляхом призначення: урядами земель у ФРН; парламентами земель у Австрії; обласними радами у Намібії; главою держави, главою уряду Барбадос, Йорданія, Канада, Таїланд або лідером опозиції Малайзія;

• змішаний (Поєднуються елементи виборності призначення, спадковості).

Внутрішня організація парламенту та його палат:

1. Палати

2. Голова парламенту (спікер) або колегіальний орган (бюро - Іспанія, президія – Китай, конференція, комітет).

Керівні органи парламенту можуть бути і для кожної з палат у двопалатному парламенті, або один для двох палат, або однопалатного парламенту. Іноді глава держави - це глава парламенту. Керівні органи обираються на термін повноважень парламенту, можуть обиратися на період однієї сесії. Як правило, вони не мають права голосу. У деяких випадках керівники призначаються монархом.

3. Комітети (комісії): а) тимчасові; б) постійнодіючі.

Постійні комітети та комісії бувають:

- спеціалізовані (охорони здоров'я, комітет закордонних справ, с/г;

- неспеціалізовані як правило комісії не мають права законодавчої ініціативи, а лише обговорюють законопроект, іноді мають приймати закони замість палат.

Тимчасові комітети та комісії створюються з метою розгляду проблемних питань (наприклад, слідчі, ревізійні, угодівські комісії).

4. Партійні фракції, які формуються із членів однієї партії. Що отримала місця у парламенті.

Фракція (Парламентські партії та депутатські групи0 об'єднують депутатів та створюються з тактичних міркувань іноді до фракції може приєднатися безпартійний депутат. Найчастіше кількість депутатів фракції визначається законодавством. Фракція - 30 депутатів. Кожна фракція має голову, який обирається з числа депутатів фракції. Усі фракції парламенту беруть участь у формуванні та діяльності тимчасових і постійних комісій і комітетів.