Тема 5. Політичний режим та політичні партії в зарубіжних країнах.

1. Поняття політичного режиму та державного режиму та їх характеристика.

2. Демократичний вид політичного режиму: поняття, ознаки, сутність. Види демократичного політичного режиму. Різні форми обмеження демократії.

3. Антидемократичний вид політичного режиму:

1. Авторитарний політичний режим: поняття, ознаки, сутність. Види авторитарних режимів.

2. Тоталітарний вид політичного режиму та його характеристика. Вплив змін в політичному режимі на форму держави.

4. Інші види політичного режиму.

Форма політичного режиму залежить від форм, засобів, приййомів, методів здійснення державної влади та взаємовідносин між такими суб’єктами, як органи влади та народ.

В основу класифікація політичних режимів покладено той чи інший тип політичних взаємовідносин між елітою – представниками влади та народом – населенням, іншим словом політичний режим можна визначити як ступінь фактичного впливу населення на здійснення політичної влади.

У науці конституційного права розрізняють два поняття: «політичний режим» та «державний режим». Більшістю науковців вважається, що політичний режим є ширшим поняттям, так як він передбачає систему прийомів, способів та методів, які застосовують у своїй діяльності для реалізації політичної влади як органи влади, так і інші елементи політичної системи (політичні партії, руху, громадські об’єднання) навідміну від державного режиму, де це роблять лише органи влади. Будучи широкою категорією політичний режим визначає вид державного режиму

Визначення виду політичного режиму відбувається за умов врахування таких чинників:

• вплив державної влади на економічні, ідеологічні та інші відносини;

• ступінь політичної свободи та захищеності особи;

• організація державної влади, її централізація та децентралізація;

• роль партій та характер партійної системи;

• ступінь законності, взаємодія держави з правом;

• форма првління та форма устрою держави.

Існують такі види політичних режимів:

1. Демократичний, який характеризується реальним та значним впливом більшості населення на управління суспільством на зміни і виконання рішень, що приймаються публічною владою за наявності прав меншості.

Особливості:

• може існувати за різних форм правління і незалежить від виду територіального устрою;

• політична свобода, як право особи вільно розпоряджатися своєю свободою, а справи держави вирішуються в результаті її волевиявлення;

• діють принципи: верховенство конституції та законів, розподіл влади, народного представництва, законності, рівності, гласності та інші;

• багатопартійність;

• наявнівсть представницьких органів;

• використання інститутів безпосередньої демократії: виборів, референдумів, народної законодавчої ініціативи, відкликання та ін.;

• наявність органів місцевого самоуправління;

• незалежність засобів масової інформації.

Демократичний політичний режим прийнято поділяти на два основні види:

ліберальна демократію: високий ступінь політичної свободи, але нею корристуються не всі; роль держави зводиться до адміністративно-поліцейських функцій; держава не втручається у економічне та соціальне життя народу; багатопартійність з виокремленням домінуючої партії;

соціальна демократія: вища межа демократизму, бо народ володіє високою ступінню політичної свободи, якою користуються усі; розподіл економічних і соціальних благ відбувається за принципом справедливості; держава керується у своїй діяльності інтересами усього суспільства; багатопартійність.

2. Антидемократичний політичний режим характеризується відсутністю впливу більшості населення на публічну владу або малозначимістю такого впливу, а також йому притаманні більш чи менш широке застосування силових методів управління.

Особливості:

• формальне використання інститутів безпосередньої демократії або відмова від них;

• заперечення конституціями принципу розподілу влади, місцевого самоврядування;

• неувага конституцій та законодавства до прав, свобод, їх гарантій, в тому числі, і до політичних та ін.

Види антидемократичного політичного режиму:

2.1.) Авторитарний, який може існувати за будь-якої форми правління та означає відсутність свободи лише в політичній сфері, тобто економіка, ідеологія, особисте життя є відносно самостійними та вільними сферами життєдіяльності людини і громадянина. Не може існувати в парламентарній формі, бо заперечує принцип парламентаризму.

Особливості:

• права і свободи людини є обмеженими;

• конституція має формальний характер;

• не існує принципу розподілу влади;

• перебільшення або перевищення повноважень органів виконавчої влади;

• заборона діяльності опозиційних партій і широке застосування каральних заходів за погляди які не збігаються з офіційною точкою зору;

• судова діяльність під контролем виконавчої влади.

У науці конституційного права також прийнято розрізняти види авторитарного режиму:

воєнодиктаторський – влада зосереджена в руках армії, воєнних; конституція відмінена чи призупинена; права і свободи громадян, в тому числі й політичні, не гарантуються; забороняються діяльність політичних партій; може створюватись воєнно – громадський уряд тощо. (Нігерія, Малі, Ліберія);

монократичний – формально існує конституція та закріпленні права і свободи громадян; виконавча влада стоїть над законодавчою; влада повністю у руках політичного лідера; (Габон, Малаві, Камерун);

клерикальний – притаманне панування релігії; влада в руках духовенства; глава, який обирається довічно серед вищих релігійних олігархів, має верховну державну і релігійну владу; (Оман, Саудівська Аравія).

2.2.) Тоталітарний режим, який характеризується повним контролем держави не лише за політичною сферою, але і за економічною ідеологією особистим життям.

Особливості:

• при такому режимі відсутнє громадянське суспільство;

• притаманне поєднання партійного та державного апаратів;

• ліквідовано інститут приватної власності;

• широко застосовується політичний терор;

• правлячою є одна партія, всі інші види організацій заборонені;

• держава жорстоко контролює духовно-моральне життя, а також здійснює втручання в особисте життя;

• відсутній інститут приватної власності;

• права, свободи або формально проголошені або взагалі не проголошені.

До інших видів політичного режиму у науці конституційного права відносять:

3. Ліберальний – перехід від тоталітарного, авторитарного до демократичного.

Особливості:

• наявність Конституції та законодавчої бази для участі народу в управлінні;

• розширення та відкритий характер політичної еліти;

• багатопартійність;

• низький економічний розвиток держави;

• відсутність політичних традицій.

4. Теократичний, у якому політична влада реально належить духовному лідеру, а регулятором суспільних відносин, в тому числі і політичних є приписи релігійного походження, канони, Закони Божі, іслам (Ватикан, Саудівська Аравія).