1.Пізнавальна функція методів юридичної психології

Методи, за допомогою котрих досліджуються закономірності будь-якої науки, визначають її розвиток і ступінь вірогідності одержуваних результатів. Історія психології багата на приклади пошуку методів до¬сліджень, які нерідко відзначалися вузькістю і суб'єктивністю. Застосу¬вання методу діалектики в психологічних дослідженнях дало змогу пояснити процеси і явища людської психіки з позицій теорії пізнання. Використання методу пізнання передбачає наявність методів, при¬таманних кожній науці, в яких виявляється загальний метод. Тут спів¬відношення загального і окремого проявляється в тому, що загальне (діалектичний метод) відображається в окремих методах конкретної науки відповідно до її особливостей і завдань. Окремими методами пізнання є методи кожної науки, які дозволяють всебічно досліджува¬ти систему закономірностей, що становлять її предмет. Таким чином, загальним методом юридичної психології є діалектичний метод, а окремими — методи, що специфічно відображаються в ньому, для вивчення психічних явищ, спрямовані на всебічне дослідження психо¬логічної структури людської діяльності в правовій сфері. Окремі методи розвивалися переважно за такими своєрідними на¬прямами. По-перше, методи, які перенесені із загальної психології і виконують пізнавальні функції водночас як у загальній, так і в юри¬дичній психології. Вони охоплюють: а) психологічні методи вивчення особистості; б) методи психологічного впливу на особу; в) методи перевірки психологічних якостей особи. За структурою ці методи різ¬номанітні і використовуються відповідно до поставлених цілей. По-друге, методи, які сприяють пізнанню тільки в юридичній психології і формуються відповідно до її завдань або такі, що трансформуються з методів загальної психології щодо цілей юридичних. В юридичній психології важливе місце посідають методи психологіч¬ного впливу на особу. Вони використовуються посадовими особами правоохоронних органів у межах кримінально-процесуального законодав¬ства і професійної етики. У деяких літературних джерелах виділяють також методи судово-психологічної експертизи. До системи даної групи методів належать: психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи; психологічний аналіз злочину; психологічний аналіз ситуації; метод пси-хоаналізу; метод тестування; метод бесіди з підекспертним та ін.

2. Система методів юридичної психології

Методи — це своєрідний інструментарій проведення дослідження, вони визначають розвиток юридичної психології. Ці методи виступають у певній системі, в якій окремонаукові методи посідають важливе місце і являють собою конкретизацію діалектичного і загальнонаукового мето¬дів. Таким чином, оптимальною є система методів трьох рівнів: загально¬го, особливого та окремого — відповідно загальний метод (метод діалек¬тики), загальнонаукові методи і окремі методи (окремонаукові). До окремонаукових методів юридичної психології належать: спо¬стереження, бесіда, анкетування, тестування, інтерв'ювання, природ¬ний і лабораторний експерименти, біографічний метод, метод неза¬лежних характеристик тощо. Сутність методу спостереження полягає в систематичному і пла¬номірному вивченні психічних явищ шляхом сприйняття дослідником зовнішніх проявів психіки у процесі застосування права. Спостере¬ження передбачає заздалегідь розроблену програму, підпорядковану певній меті, і має здійснюватися в різних ситуаціях, щодо однієї особи або групи осіб, без привнесення будь-яких елементів експерименту. Метод спостереження, здійснюваний із науковою метою, може вико¬ристовуватися в судово-слідчій і пенітенціарній діяльності. Так, прак¬тичний аспект методу спостереження широко проявляється при про¬вадженні окремих процесуальних дій, де реєстрація психічних явищ у вигляді різноманітних реакцій на подразник часто є підставою для застосування або видозміни тактичних прийомів, розуміння психоло-гічної і тактичної позиції особи, встановлення психологічного контак¬ту, обрання власної позиції особи, яка здійснює розслідування або судовий розгляд. Метод спостереження в діяльності з виконання покарань має дві сторони — наукову і практичну. Наукова передбачає збирання і реєстра¬цію матеріалів, необхідних для дослідження закономірностей людської психіки в умовах відбування покарання, поміщення у виправно-трудові установи; практична — встановлення даних про окремих осіб, мікро-колективи, їхню психологічну спрямованість, ефективність застосуван¬ня заходів виховного впливу, видозміну психіки осіб, які зазнають психолого-педагогічного і трудового впливу. Використання розглядува¬ного методу в його науковій і практичній інтерпретації дозволяє одер¬жувати досить високі результати, оперативно розробляти конкретні рекомендації і спостерігати за ефективністю їхнього впливу. Метод спо¬стереження містить і самоспостереження, що дає можливість судити про перебіг власних психічних процесів. 1 Природний експеримент було проведено румунськими криміналістами з метою перевірки вірогідності показань свідків. На ринковій площі Бухареста в годину «пік» був організований продаж риби, що користується великим попитом у місцевих жителів. Дирекція ринку виділила для цього невелике торгове місце і лише одного продавця та одного касира. Поблизу непомітно розташувалися працівники поліції в цивільному одязі і формі, аби втрутитися й залагодити конфлікт, що мав би спалахнути. У різних місцях було встановлено кілька прихованих кінознімальних апаратів із телеоб'єктивами і мікрофони для звукозапису. Через три хвилини після початку торгівлі біля прилавка утворилася черга в 40-50 чоловік. У цей момент з'явився «покупець» (кіноактор) - єдиний «несправжній» учасник експерименту. Відразу ж навколо нього виникла суперечка, бо він намагався підійти до прилавка без черги. Його подальша поведінка спричинила ще більше невдоволення присутніх: він вибирав рибу з ящиків, сварився, а коли підійшла його черга -оплатив покупку і зажадав здачу, що набагато перевищувала сплачену ним суму. На цьому грунті розгорілася суперечка, яка перейшла в легку сутичку між «покупцем», продавцем і касиром. Працівники поліції, що втрутилися, з'ясували особу свідків, і цей момент було використано для того, щоб «злочинець» сховався. Розслідування здійснювалося особами, які не знали про цілі експерименту. Тут ми бачимо пересічну «справу» звичайних свідків у природній обстановці і разом з тим усі переваги експериментального методу. Недивно, що результати цього дослідження рішуче розійшлися з твердженнями деяких учених про недостовірність показань свідків (див.: Bogdan Т. Сите іпЬххіисплг іп Рзуспок^іаЛісіісіага. -Висигезі, 1957; Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособ. - М.: НИиРИО ВШ МООП СССР, 1967. - С. 28-29). Експериментальний метод спрямовано на вивчення психологічних явищ у спеціально створених для цього умовах. За сутністю і видами він поділяється на природний і лабораторний експерименти. При ор¬ганізації природного експерименту особи, яких випробовують, не знають про його призначення і умови, сприймають експеримент як справжню подію, учасниками якої вони є. З метою дослідження зако-номірностей, які виявляються у судово-слідчій діяльності, такий екс¬перимент, як правило, не проводиться1. В юридичній психології лабораторний експеримент має обмежене застосування. Це пояснюється тим, що вивчення психічних властивос¬тей особистості в процесі судочинства виключає експериментування (крім досліджень, проведених у процесі судово-психологічної експер¬тизи). Зрештою, матеріал, необхідний для наукових висновків, можна збирати за допомогою інших методів, насамперед шляхом узагальнен¬ня судово-слідчої практики. У спеціальній літературі вказується на можливість використання в наукових цілях так званого формуючого експерименту (О. Р. Ратінов), спрямованого на вивчення психічних явищ у процесі навчання і про¬фесійної підготовки за допомогою постановлення та вирішення комп¬лексу завдань, аби установити і сформувати професійно важливі якос¬ті особи. У деяких теоретичних дослідженнях зазначається доцільність про¬ведення емоційного експерименту, мета якого — спостереження за реакцією особи, спеціально викликаною пред'явленням чи оголошен¬ням певного подразника. Такий експеримент використовують для того, щоб з'ясувати ставлення особи до розслідуваної події або встановлю¬ваного факту. Вважаємо, що проведення таких експериментів супе¬речить етичним вимогам судово-слідчої діяльності, внаслідок чого вони не можуть бути рекомендовані для одержання інформації. Різновидом експериментального методу, що застосовується в більш вузькому діапазоні, є метод тестів. Психологічна проба, яку назива¬ють тестом, використовується для вирішення різних питань: перевірки рівня інтелектуального розвитку, обдарованості (у певних межах), професійної придатності (або придатності до служби в армії чи спец-підрозділах СБУ або МВС), реакції на різноманітні подразники тощо. Тестування досить широко використовується при визначенні психічних станів людини, її реакцій, і з огляду на це створюються певні переду¬мови для прогнозування можливої поведінки особи в різних ситуаціях, у тому числі екстремальних. Так, при перевірці типів темпераменту і можливих реакцій на подразник у космонавтів використовуються набори тестів, які дозволяють досліджуваній особі поставити себе у певну ситуацію і виявити свою реакцію на певні обставини чи дії. Використання таких тестів (наприклад малюнків, ситуаційний характер яких проявляється як подразник) дає змогу певною мірою визначити психологічну структуру особи (властивості темпераменту) і прогнозу¬вати її психологічну сумісність, а також параметри її поведінки в си¬туаціях, які вимагають прийняття миттєвих рішень. Метод тестування може в деяких випадках застосовуватися й у дослідженнях судово-слідчої діяльності, зокрема для вироблення оптимальних рекомендацій з вирішення різноманітних розумових завдань. Такі дослідження не тільки виявляють рівень професійної підготовки як основи для її по-дальшої оптимізації, а й створюють передумови для зміни характеру і методики навчання осіб, діяльність яких пов'язана насамперед з ви¬рішенням таких розумових завдань. У загальній психології існує метод бесіди, який використовується для одержання різних відомостей про особистість шляхом безпосеред¬нього спілкування з нею. Він передбачає складання переліку питань, що з'ясовуються у процесі його застосування. При цьому важливо створити обстановку, яка сприяє невимушеному висловленню щодо низки обставин, до яких належать моменти, що характеризують особу в усіх її проявах. Метод бесіди передбачає одержання інформації, що цікавить дослідника, шляхом вільної розповіді та постановлення за¬питань, характер яких визначається метою бесіди. Наприклад, при¬четній до тієї чи іншої події особі можуть ставитися запитання, що пояснюють її ставлення до певних явищ, фактів, обставин, які не сто¬суються безпосередньо сфери інтересів цієї людини. При проведенні бесіди дослідник спостерігає за реакціями співрозмовника, реєструю¬чи їхній характер і відповідність висловлюваній позиції. Певним доповненням до методу бесіди може бути біографічний метод, який полягає в збиранні та аналізі відомостей біографічного характеру, що дають уявлення про психічні особливості особистості. Такі відомості можуть міститися в різних документах — листах, що¬денниках, архівних матеріалах, документах, одержаних від навчальних і лікувальних закладів, підприємств, де проходила трудова діяльність особи. Всебічне вивчення таких матеріалів дає можливість припусти¬ти, як формувалася дана особистість, які життєві обставини (сім'я, школа, коло друзів) вплинули на формування її інтересів та установок. При цьому слід ураховувати динаміку формування особистості, зміни її психологічної структури, пов'язані з віком, соціальним статусом та ін. Використання окремих аспектів біографічного методу в судово-слідчій практиці є важливим засобом одержання інформації про особу, яка може бути використана з тактичною метою. За своєю сутністю до біографічного методу близький метод неза¬лежних характеристик, мета якого — збирання даних про особу з різних, незалежних один від одного джерел. Незалежні характерис¬тики дають багатосторонній матеріал, який в результаті його аналізу дозволяє скласти найповніше уявлення про особистість з огляду на оцінки, представлені особами, з якими досліджувана особа перебува¬ла в тих чи інших стосунках. Метод незалежних характеристик за амплітудою одержуваного матеріалу є значно ширшим, ніж біографіч¬ний метод, і дає можливість більш об'єктивно оцінити психологічні якості особистості. Водночас слід зазначити, що одержувані в такий спосіб матеріали мають ретельно аналізуватися і порівнюватися, аби виключити елемент суб'єктивності, що є присутнім у них, а також мусять бути підпорядковані єдиній схемі, яка передбачає постановлен¬ия певних запитань. Це дозволить одержати характеристики, які най¬більше відповідають цілям і напряму досліджень, і проаналізувати психологічну структуру конкретної особистості. В судово-психологічних дослідженнях метод незалежних характеристик є засо¬бом одержання даних про особу, яка вступає в коло судочинства, і в ізольованому вигляді застосовується вкрай рідко. Найчастіше він по¬єднується з біографічним методом і пов'язаним із ним методом анке¬тування. Останній передбачає опитування значної кількості осіб за чітко встановленою формою, що містить запитання, які цікавлять слідчого. Анкетний метод дає змогу виявити характеристики масових явищ, їхні тенденції, обмеженість або поширеність, кількість у загаль¬ній структурі явищ. Він грунтується на анонімності заповнення анкети, що дозволяє одержати найбільш об'єктивні дані про досліджувані процеси, особливо якщо вони стосуються деяких психологічних влас¬тивостей індивіда. Анкетний метод застосовується в основному при дослідженні судово-слідчої і пенітенціарної діяльності для з'ясування параметрів цієї роботи, зокрема вміння вирішувати професійні завдан¬ня, умов діяльності та шляхів її оптимізації, типових негативних явищ, форм організації, вимог, що ставляться до особи, тенденцій і причин їхнього виникнення тощо. Одним із найефективніших методів юридичної психології, що широко застосовується на практиці, є метод інтерв 'ювання. Його сутність полягає в одержанні суджень особи щодо певних явищ, об¬ставин, дій, подій. Внаслідок його застосування можна одержати відо¬мості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Можливість одержати інтерв'ю невизначеної кількості осіб надає дослідженню характеру соціологічних узагальнень, судово-психологічна спрямованість яких визначається тематикою пра-воохоронної діяльності. Інтерв'ю, проведене за чітко сформульованою програмою, сприяє одержанню різних відомостей і від осіб, які вико¬нують найрізноманітніші функції в судочинстві. Так, інтерв'ю судців дає досліднику інформацію про шляхи формування їхнього внутріш¬нього переконання, критерії оцінки доказів, форми встановлення пси¬хологічного контакту з підсудними, виховну роль судового процесу, недоліки і переваги судової процедури, важливість і результати плану¬вання судового слідства та ін. Інтерв'ювання слідчих дає матеріал про їхню професійну підготовку, вміння вирішувати розумові завдання, долати психологічні бар'єри при розслідуванні злочинів, що мають ознаки типових ситуацій, оптимальні методи планування та організа¬ції слідчої діяльності, а також про умови, що спричиняють формуван¬ня професійної деформації. Узагальнення результатів інтерв'ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і реко¬мендацій із найбільш ефективного здійснення різноманітних напрямів і форм правозастосовної діяльності.