Підготувати мікропрепарати міцелію грибів роду Penicillіum і Aspergillus та провести їх мікроскопію Хід роботи
1. При розгляді будови конідієносців пеніцилу і аспергилу препарувальною голкою вирізають шматочок міцелію, поміщають в краплю води на предметне скло. Зверху кладуть покривне скло. Оскільки міцеліальна плівка гриба досить товста, під покривним склом вода може не повністю намочити міцелій. Тому необхідно додати воду під покривне скло.
2. Препарат спочатку розглядають при малому збільшенні, звертаючи увагу на краї, на них добре видно кисті конідієносців.
Несправжні гриби мають багатоклітинний міцелій, але у них немає статевого процесу і досконалої стадії спороношення. Розмножуються безстатевим шляхом за допомогою конідій чи вегетативно – ділянками гіфів. У природі широко розповсюджені представники родів Fusarium, Trichoderma, Alternaria. Зустрічаються на рослинних рештках, плодах, насінні і в грунті.
Серед грибів роду Fusarium є сапрофіти, що живуть в грунті і на рослинних рештках, і паразити, що викликають захворювання багатьох видів рослин.
Колонії різних видів Fusarium на живильних середовищах (суслоагарі) можуть мати різноманітний вигляд. Вони білі або зафарбовані в різні відтінки рожевого чи жовтого кольору. Нерідко живильне середовище теж зафарбовується в різні кольори і відтінки від рожевого до коричневого.
Приготувавши в краплі води препарат звичайним способом і розглядаючи його під мікроскопом, можна побачити більш чи менш розгалужені конідієносці і дуже характерні для Fusarium конідії, так звані макроконідії.
Вони загострені на кінцях, продовгуваті, зігнуті, нерідко серповидні з кількома перетинками. У багатьох видів Fusarium утворюються також овальні, малі, безбарвні, частіше одноклітинні мікроконідії.
Гриби роду Trichoderma легко виділити з грунту на підкисленому сусло-агарі. Через 2-3 дні інкубації при 23-25°С на поверхні середовища з’являються спочатку білі, потім із зеленим відтінком ділянки. З часом вони стають темно-зеленими. При великому збільшенні мікроскопа видно прямостоячі багаторазово розгалужені конідієносці, що підіймаються над міцелієм. На вершині конідієносців розміщені кулеподібні головки, кожна з яких складається з 10-20 одноклітинних безбарвних конідій.
Різні види Alternaria можна виділити з листків уражених цим грибом рослин картоплі чи томату, з насіння капусти та інших рослин, із ґрунту. Вони характеризуються своєрідною будовою багатоклітинних грушоподібних конідій, з’єднаних ланцюжками. Їх колонії на сусло-агарі спочатку світлі, пухнасті, потім зеленувато-сірі або оливково-чорні, ворсисті, нерідко з добре вираженою концентричною зональністю; інколи колонії з самого початку сажисто-чорні, в багатьох випадках темний пігмент дифундує в середовище.
Морфологічні ознаки дріжджів Теоретична частина
Дріжджі – група різноманітних одноклітинних еукаріотичних мікроскопічних організмів, які належать до трьох класів грибів:
аскоміцети, базидіомоцети та дейтероміцети (несправжні гриби).
Розміри клітин різних видів дріжджів знаходяться в таких межах: найдрібніші мають довжину 35 мкм, найбільші – 1118 мкм або більше. Форма клітин дріжджів може бути округла, овальна, грушоподібна, циліндрична, трикутна тощо.
Розмножуються вегетативним і статевим шляхом. Спосіб вегетативного розмноження є важливою таксономічною ознакою.
Розрізняють три типи вегетативного розмноження дріжджів: брунькування (роди Saccharomyces, Zygosaccharomyces, Pichia, Hansenula, Debaryomyces та інші), поділ (Schizosaccharomyces) та брунькування з наступним поділом (Saccharomycodes, Nadsonia, Hanseniospora та інші). Під час брунькування дозрілі бруньки можуть не відділятись від материнської клітини, внаслідок чого утворюється псевдоміцелій, який з часом розпадається на окремі клітини.
Нестатевими спорами є ендоспори деяких дріжджів родів Trichsporon, Candida, Cryptococcus, хламідоспори деяких родів Candida, Metschnikowia та балістоспори дріжджів родів Sporobolomyces, Bullera, Sporidiolobus.
Статеве розмноження у дріжджів пов’язане з утворенням спеціальних репродуктивних структур (аски та базидії). У життєвому циклі таких дріжджів спостерігається чергування вегетативного розмноження і спороутворення з різною тривалістю гаплоїдної та диплоїдної стадій.
Дріжджі із зміною дипло- і гаплофаз поділяються на гомоталічні та гетероталічні.
У гомоталічних дріжджів швидко здійснюється диплоїзація гаплоїдних спор або їх потомства, диплоїдна фаза є стійкою. У статевому процесі беруть участь потомки однієї спори або гаплоїдні клітини, що утворилися з однієї спори.
У гетероталічних дріжджів зливаються лише клітини, що утворилися з різних спор (клітин), між якими є статеві відмінності.
Способи вегетативного розмноження дріжджів вивчають одночасно з морфологічними ознаками клітин.
Аскоміцетові дріжджі. Найбільше практичне значення мають представники роду Saccharomyces, всі види якого викликають спиртове бродіння. Дріжджі цього роду розмножуються брунькуванням і з допомогою аскоспор, які утворюються статевим шляхом. У харчових виробництвах широко використовуються два види дріжджів цього роду: Saccharomyces сегеvіsіае - у виробництві етилового спирту, пива, квасу і в хлібовипіканні і Saccharomyces ellipsoides - їх використовують у виноробній справі. В кожному з цих виробництв застосовують свої, специфічні раси (різновиди) даних видів дріжджів, які володіють найціннішими виробничими властивостями. До аскоміцетових дріжджів відносяться і інші роди дріжджів. Це рід Schizosaccharomyces, які викликають спиртове бродіння. Деякі аскоміцетові дріжджі використовуються в м/б промисловості для отримання ліпідів і вітамінів - це рід Lipomyces.
Незавершені дріжджі. Відносяться до класу дейтероміцетів. Вони не утворюють спор, тому ці дріжджі часто називають аспорогенними. Розмножуються вони брунькуванням. Незавершені дріжджі можуть викликати слабке бродіння. Багато з них є причиною псування харчових продуктів і є шкідниками ряду харчових виробництв. Однак деякі з них знайшли корисне практичне застосування. Серед незавершених дріжджів найбільше значення мають роди Candida, Torulopsis, Rhodotorula. Дріжджі роду Candida мають видовжену форму клітин, поєднання яких формує примітивний псевдоміцелій.
Багато з них є шкідниками у бродильних виробництвах, наприклад, Candida mycoderma. Інші представники роду Candida є шкідниками у дріжджовому виробництві, знижують якість хлібопекарських дріжджів, так як відносяться до слабкозброджуючих видів. Деякі з них викликають псування квашених овочів, безалкогольних напоїв та інших продуктів. Серед цих дріжджів є патогенні, зокрема Candida albicans викликає ураження слизових оболонок носоглотки, ротової порожнини та ін. органів. Автолізати і гідролізати дріжджів Kluyveromyces fragilis і Candida utilis вживаються як харчові приправи. Candida kefir разом з молочнокислими бактеріями застосовують для виготовлення молочних продуктів. Дріжджову біомасу, вирощену на парафінах нафти ( Candida maltosa ) використовують як кормову білково-вітамінну добавку у тваринництві. Дріжджі роду Torulopsis використовують у виробництві кефіру і кумису.