1.3. Види і напрямки економічного аналізу

Останнім часом курс аналізу господарської діяльності підприємств розділено на кілька навчальних дисциплін: управлінський економічний аналіз (для бакалаврського рівня навчання), фінансовий аналіз і стратегічний аналіз (для магістерського рівня навчання).

Економічний аналіз як навчальна дисципліна, названо управлінським аналізом. ¹

Зустрічаються й інші назви цієї науки. Наприклад, «Аналіз фінансово-економічної діяльності» або «Аналіз фінансово-господарської діяльності», яку деякі автори вважають найбільш правильною назвою.² Зустрічається також назва «Аналіз виробничо-фінансової діяльності» тощо.

Щоб розібратись в різних назвах і змісті одного й того ж курсу , на нашу думку, слід виходити з таких тлумачень.

По-перше, «економічний аналіз» і «аналіз господарської діяльності» відображає один і той же його зміст, бо ж слово «економіка» в перекладі з грецького — це не що інше як господарювання (рис. 1.3.).

По-друге, господарська діяльність підприємства включає в себе: виробництво продукції, використання виробничих ресурсів, собівартість і рентабельність виробництва (виробнича діяльність); реалізацію продукції та маркетинг, фінансові результати — доходи і прибутки рентабельність реалізації активів капіталу (комерційна діяльність); організацію і використання фінансових ресурсів, фінансовий стан, інвестиційні вкладення тощо — (фінансова діяльність); аналіз досягнутих результатів і прогнозування можливих варіантів господарювання (стратегічний аналіз).

На даному етапі розвитку економічного аналізу результати його проведення по всіх названих сторонах діяльності підприємств, хоч і не в повній мірі, використовуються в управлінні.

Рис. 1.3. Класифікація економічного аналізу за видами діяльності господарства

Однак управлінським аналіз може бути тоді, коли його результати повністю підпорядковані потребам обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Відносно цього управлінським аналізом більш повно можна вважати стратегічний аналіз всіх названих вище питань.

Слід також відзначити, що обґрунтування першочергового значення фінансового аналізу ринковими умовами є непереконливими. Ринок починається не з бухгалтерського балансу, з яким пов’язують в основному фінансовий аналіз, а насамперед з виробничої діяльності, з обґрунтування і аналізу виробничої програми господарства, попиту на продукцію, витрат, собівартості і рентабельності виробництва продукції. все це в кінцевому рахунку суттєво впливає на фінансові результати, доходи і прибутки на бухгалтерський баланс за даними якого в основному проводиться фінансовий аналіз.

Враховуючи вище викладене доцільно уточнити назви навчальних дисциплін по аналізу:

1. виробничо-економічний аналіз (для бакалаврів);

2. фінансово-економічний аналіз (для магістрів);

3. стратегічний аналіз (для магістрів).

Діяльність сільськогосподарських підприємств аналізують на різних рівнях управління — безпосередньо в господарствах, об’єднаннях, вищестоящих відомствах, фінансових і статистичних органах, банках, податкових органах. Для різних цілей управління аналіз проводиться за різні відрізки часу, з різним ступенем деталізації і глибокого вивчення показників. З урахуванням цього економічний аналіз підрозділяється на заключний, оперативний та попередній.

Заключний аналіз в сільськогосподарських підприємствах — аналіз результатів господарської діяльності за рік. Він носить заключний характер, оскільки проводиться після завершення господарської діяльності та підведення підсумків роботи за звітний рік. Заключний аналіз базується на документальних даних річної звітності та бухгалтерського обліку, плану підприємства і планових завдань внутрігосподарських підрозділів. При річному аналізі дається заключна оцінка виконання планів і досягнутих результатів порівняно з минулими періодами, іншими підприємствами, оцінка праці робітників для здійснення матеріального заохочення у кінцевих результатах їх роботи в умовах господарського і внутрігосподарського розрахунку.

Оперативний — це аналіз у процесі здійснення господарської діяльності по ходу виконання господарством планових завдань. він проводиться за короткі проміжки часу з метою оперативного впливу на господарські процеси і явища. Оперативний аналіз дає змогу виявити недоліки в момент їх виникнення або ж відразу вслід за тим, прийняти оперативні рішення поліпшення роботи господарства.

Джерелами оперативного аналізу є дані поточного бухгалтерського, оперативного і статистичного обліку, оперативних завдань, первинних документів, поточної внутрігосподарської звітності та інші.

Процес виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється протягом усього календарного року. Тому в сільському господарстві оперативним аналізом вважають аналіз діяльності господарства і його підрозділів не лише за короткі проміжки часу в межах місяця, але й за місяць, квартал, півріччя. У загальному змісті оперативного аналізу слід розрізняти оперативний контроль і економічний оперативний аналіз.

Оперативний контроль — це контроль за елементами виробництва на робочих місцях. Його здійснюють робітники, керівники і спеціалісти щоденною візуальною перевіркою господарських процесів, за допомогою диспетчерських служб, щотижневих виробничих нарад відповідальних за роботу осіб, оперативних завдань про хід виробництва, виконані роботи, реалізацію продукції тощо.

Економічний оперативний аналіз відрізняється від повсякденного контролю за елементами виробництва тим, що в процесі його проведення виділяють і досліджують економічний аспект господарських результатів виконання планових завдань по комплексу технологічних операцій і витратах у рослинництві, виробництву і собівартості продукції тваринництва, показниках роботи допоміжних і промислових виробництв, використанню виробничих ресурсів, фінансових результатів. При цьому на відміну від розрізненого елементарного порівняння при економічному оперативному аналізі здійснюються спеціальні групування показників та їх складових частин з урахуванням прийнятого взаємозв’язку факторів, аналітичної послідовності та способів їх вивчення.

Наприклад, по молочному стаду корів в межах місяця доцільно щоденно вести контроль за надоєм молока, його якістю, виконанням плану продажу молока державі, витратами кормів і праці. Однак дані про інші економічні показники, такі як вартість кормів, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування та деякі інші знаходять відображення у бухгалтерському обліку по закінченні місяця. Лише після цього виникає можливість підрахувати прямі витрати на виробництво, згрупувати їх відповідно до прийнятих положень калькуляції собівартості продукції та проаналізувати економічні результати виробництва молока за місць.

Отже, можливість проведення економічного оперативного аналізу в сільськогосподарських підприємствах у помісячній періодичності базується на помісячному відображенні витрат на виробництво у бухгалтерському обліку.

Економічний оперативний аналіз відрізняється від елементарного повсякденного контролю за виробництвом глибиною вивчення результатів господарської діяльності. Він проводиться за допомогою сукупності способів і прийомів аналізу з урахуванням відповідної послідовності вивчення економічних показників.

Попереднім вважається аналіз, при якому вивчають господарську діяльність з метою прогнозування майбутніх господарських процесів і явищ. Він проводиться до початку здійснення господарських процесів і операцій для вибору і обґрунтування кращих їх варіантів. Попередній аналіз передує складанню перспективних і поточних річних планів, сприяє обґрунтуванню планових управлінських рішень по вибору оптимальних розмірів виробництва, кращому використанню виробничих ресурсів, дає змогу визначити можливі господарські результати на перспективу. Зрозуміло, що вирішення цих завдань планування не обмежується лише попереднім аналізом досягнутих результатів і можливих варіантів діяльності підприємства та його підрозділів. Для всебічного обґрунтування поточних і навіть перспективних планів може бути використана також інформація заключного і оперативного аналізу.

Слід відмітити, що на підприємствах нашої країни до цього часу широко використовується позитивний аналіз, який пояснює явища, які вони є, якими вони склались у минулому періоді, і не відповідає на питання, якими вони повинні бути. У зарубіжних країнах з розвинутою економікою, переважний розвиток знайшов так званий нормативний аналіз, який дає відповідь на питання, які дії слід прийняти управлінським службам у наступному періоді, пояснити явища господарської діяльності, якими вони повинні бути для досягнення поставленої мети. Наприклад, в американській економічній літературі поняття «аналіз» відрізняється від змісту цього терміну, що склався у нашій літературі. В зарубіжній літературі порівняння фактичних результатів з плановими завданнями, тобто позитивний аналіз, автори відносять до контролю, а під економічним аналізом розуміється порівняння варіантів можливих рішень між собою та окремих варіантів з фактичними даними. Такий аналіз називають нормативним.

Якщо перший напрямок аналізу носить пасивний характер, то другий відноситься до активних методів управління діяльністю підприємства та їх підрозділів. Аналіз можливих варіантів господарських процесів і в цілому діяльності підприємства являє собою особливу необхідність в сучасних умовах перебудови управління виробництва на принципах розширення самоуправління, самоокупності та самофінансування, розвитку орендних і кооперативних відносин у народному господарстві. В цьому відношенні на наших підприємствах корисно критично використовувати технічні прийоми аналізу, сучасні економіко-математичні методи з використанням сучасних комп’ютерів. Ці методи в аналізі використовуються з метою економічного прогнозування, обґрунтування планових та інших управлінських рішень.

До економіко-математичних методів так званого за кордоном «дослідження операцій» відносяться способи кореляційного аналізу, лінійного і динамічного програмування, сітьової графіки, математичної теорії ігор і масового обслуговування, теорії регулювання запасів та ін.

Для розвитку економічного аналізу в зазначених напрямках на наших підприємствах є великі можливості для ефективного використання економіко-математичних методів і сучасних комп’ютерів у плануванні, обліку, контролі та аналізі.

Одним з важливих видів попереднього аналізу є стратегічний аналіз, який нині вивчається на магістерському рівні.

Поняття стратегія відображає сукупність пов'язаних між собою дій для успішного проведення господарських операцій. Економічна стратегія — це сукупність господар­ських дій, спрямованих на ефективну виробничу, комерційну, фінансову та іншу діяльність підприємства. Тому аналіз стратегії економіки підприємства можна назвати стратегічним економічним аналізом.

Традиційний аналіз господарської діяльності, який сформувався на вітчизняних підприємствах, носить послідовий характер і виконується після проведення господарських операцій з метою оцінки досягнутих результатів намічених раніше завдань виробництва і стану господарства на час проведення аналізу, виявлення причин і наслідків відхилень від передбаченої мети, виміру кількісного впливу окремих факторів на економічні показники, що вивчаються. Вхідною інформацією для такого аналізу є дані, про діяльність господарства за минулий період, що відображені в обліку, річному звіті та інших джерелах. Базовими показниками при порівнянні з ними фактичних слугують в основному дані планові та за минулі роки в межах одного господарства, діяльність якого аналізується. Окремі сторони господарської діяльності можна аналізувати відокремлено від інших (виробнича програма, витрати й собівартість продукції, прибуток і рентабельність тощо), адже взаємозв'язок між окремими сторонами господарської діяльності, як правило, передба­чається в планових завданнях господарства.

Стратегічний аналіз — це аналіз не лише досягнутих результатів і стану господарства, а й стратегії його діяльності в майбутньому періоді. Оскільки такої єдиної стратегії господарської діяльності, поки не здійснено стратегічний аналіз, не існує, він проводиться за нормативними даними, тісно пов'язаний із загальними принципами господарських систем, які передбачають вивчення економічних показників комплексно у тісному їх взаємозв'язку.

У складі стратегічного проводиться також послідовий аналіз. Однак спрямованість його проведення передбачає опрацювання ефективної стратегії ведення господарства. Переважно це порівняльний міжгосподарський аналіз, при якому ставляться завдання оцінки рівня виробництва, досягнутого господарством у регіоні або в групі однотипних господарств, виявлення напрямків підвищення його ефективності, обґрунтування нормативів для вибору більш ефективної економічної стратегії.

Кожний з вище розглянутих видів економічного аналізу може характеризуватись різними ознаками, що відображають широту і глибину дослідження, рівні управління, об’єкти вивчення та інші.

За ознакою у просторі аналіз підрозділяється на внутрігосподарський, загальногосподарський і міжгосподарський. Внутрігосподарський аналіз — це вивчення діяльності внутрігосподарських підрозділів і дільниць виробництва. Загальногосподарський аналіз обмежується вивченням показників діяльності підприємства в цілому без деталізації по його підрозділах. При міжгосподарському, який називають ще порівняльним (хоч без порівняння аналізу взагалі не буває), показники підприємства, що аналізуються, порівнюються з іншими підприємствами, з середніми даними по об’єднанню, адміністративному району або ж по групі однотипових за спеціалізацією підприємства. При цьому дається всебічна оцінка досягнутим результатам, виявляються відхилення показників їх роботи, причини, передовий досвід і резерви виробництва.

За рівнями управління розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній — це аналіз, що проводиться безпосередньо в господарстві, виробничих підрозділах, дільницях виробництва, бригадах, ланках тощо, а також в об’єднаннях і відомствах однотипних галузей виробництва. Зовнішній аналіз проводиться за межами відповідної галузі — у відомствах інших галузей, фінансових органах, банках та ін.

За ступенем охоплення об’єктів вивчення аналіз може бути повним (суцільним, комплексним), вибірковим (локальним), тематичним, якщо не завжди можливо, а іноді непотрібно проводити, наприклад, комплексний аналіз, а доцільно обмежитись локальним аналізом, спрямованим на послідовне вивчення, наприклад, лише негативних явищ у господарській діяльності підприємства. при цьому не виключається також локальний аналіз позитивних досягнень у роботі.

Вищим досягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для потреб управління є системний аналіз і функціонально-вартісний аналіз (ФВА).

Системний аналіз — це такий аналіз, при якому вивчають складні управлінські проблеми шляхом уявлення об’єктів, що вивчаються, у вигляді систем, тобто як комплекси взаємопов’язаних елементів, що знаходяться у відповідному русі. У свою чергу кожна така система є підсистемою іншої, більш великої системи. При цьому кожна з проблем, що вивчається, розглядається системою з урахуванням багатьох аспектів управління і в зв’язку з іншими взаємопов’язаними проблемами. Системний аналіз базується на теорії системи. Система визначається як комплекс взаємопов’язаний між собою об’єктів, які утворюють складну єдність, що складається із окремих частин (підсистем), розміщених упорядковано відповідно до певної схеми або плану.

Системний аналіз включає в себе такі основні стадії: постановка проблеми; визначення мети і критеріїв, аналіз стану і розвитку об’єкту; аналіз самої проблеми з вивченням можливих варіантів рішень; синтез результатів аналізу і вибір оптимального варіанта рішення.

Особливістю методології системного аналізу є те, що при такому дослідженні проблеми використовуються як традиційні методи аналізу, що розглянуті вище, так і методів і прийомів, що властиві саме системному аналізу. Значне місце серед них займає використання економіко-математичних методів, таких як математичне програмування (лінійне і динамічне), методи кореляційно-регресивного аналізу, теорія масового обслуговування, теорія ігор та інші.

Традиційний економічний аналіз являє собою важливу частину системного аналізу. Разом з тим при економічному аналізі доцільно використовувати системний підхід при вивченні окремих сторін діяльності підприємства.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА), або, як його ще називають аналіз витрат на основі споживної вартості — це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов’язково при незмінних або поліпшених якісних властивостях.

М ета такого аналізу формалізується у такому вигляді: Z=C min за умови, що К_о ≤ К₁ , де : Z — мінімальні витрати на виробництво одиниці продукції; С — витрати, що аналізуються, на виробництво одиниці продукції; К_о і К_{1 —} рівні споживчої вартості відповідно до і після аналізу витрат.

У цьому випадку ставиться за мету досягнення мінімальної собівартості одиниці продукції за умови, що рівень споживної вартості (якість продукції) після аналізу не повинен бути нижче, ніж до аналізу.

Для розв’язання задач ФВА використовують як традиційні порівняно прості калькуляційні розрахунки, так і економіко-математичні методи оптимізації витрат, які реалізуються за допомогою ЕОМ з використанням стандартних програм.

ФВА включає в себе такі етапи: планування і підготовка аналізу, збирання інформації, дослідження фактичних витрат, розробка варіантів, оцінка їх і вибір оптимального з них, запровадження оптимального варіанту і контроль за його результатами.

У сільському господарстві типовими задачами ФВА є: визначення оптимальних раціонів годівлі тварин; оптимальний розподіл механізованих робіт по марках тракторів; вибір варіантів вантажоперевезень автотранспортом, тракторами чи робочою худобою; способів збирання врожаїв; кратності доїння корів та ін.

ФВА сформувався у самостійну галузь, однак він може широко використовуватись як метод економічного аналізу витрат і собівартості продукції. він також являє собою важливу складову частину системного аналізу.

Останнім часом відповідно до вимог ринкових умов доктор економічних наук Ю.С.Коваленко та інші автори запропонували і розробили методику вартісно-цінового аналізу (ВЦА) з використанням комп’ютерних технологій в управлінні аграрним підприємством.¹ На відміну від ФВА, який обмежується аналізом витрат та їх раціоналізації, при ВЦА пропонується комплексний аналіз раціоналізації прогнозування цін, собівартості прибутку і рентабельності у їх взаємному зв’язку, методика оперативного контролю за цими показниками. Це новий напрямок аналізу в умовах ринку, який на наш погляд, відповідає сучасним вимогам і заслуговує особливої уваги. [____. с.20, 46 та інші].

SWOT — аналіз використовується в стратегічному плануванні. Абревіатура назви цього виду аналізу відображає перші букви назви відповідних розділів: strenqths — сила; weaknesses — слабкість; opportunities — можливості; threts — погрози ¹. Наведемо для прикладу декілька складових питань по групах.

І. Потенціальні внутрішні сильні сторони:

• адекватні фінансові ресурси;

• позитивний імідж у споживача;

• економія на масштабах виробництва;

• вміння уникнути сильного конкурента;

• наявність власної технології;

• переваги в затратах та інші.

ІІ. Потенціальні внутрішні слабкі сторони:

• відсутність стратегії розвитку;

• застаріле обладнання;

• низький рівень кваліфікації управлінського персоналу;

• вузький асортимент продукції;

• висока собівартість продукції та інші.

ІІІ. Потенціальні зовнішні можливості:

• можливість розширення асортименту продукції;

• послаблення позицій конкурентів;

• можливість широкого розвитку відповідно до підвищення попиту на ринках тощо.

IV. Потенціальні зовнішні погрози:

• повільне зростання ринку;

• вимоги покупців продукції, які неухильно зростають;

• вимоги законів, додержання яких обходиться дорого та інші.

Більшість із складових кожної групи не піддаються кількісному виміру при аналізі. Тому при аналізі використовується переважно експертна оцінка складових цього методу аналізу, яка дозволяє зважити сильні та слабкі сторони підприємства і врахувати їх в стратегічних рішеннях.

Інституціональний аналіз на мікро рівні (на рівні підприємства, фірми, тощо) передбачає оцінку в основному таких аспектів роботи підприємства¹:

• виявлення і характеристика різних елементів інституційного середовища, в якому підприємству передбачається функціонувати в перспективі; при цьому вивчаються нормативна база, відносини з місцевою владою, партнерами та контрагентами;

• розробка політики підприємства при заключенні договорів та контролю за їх виконанням з відповідними санкціями за невиконання контрактів партнерами;

• розробка рекомендацій по оптимізації організаційної структури підприємства, його підрозділів і конкретно керівників, а також ступені ї відповідальності в реалізації виробничих програм і планів;

• ідентифікація можливих ризиків із якими може зустрітись підприємство в ході своєї майбутньої роботи.

Інституціональний аналіз базується переважно на результатах експертних оцінок і при належній аналітичній основі може ефективно використовуватись при обґрунтуванні й прийняття управлінських рішень.

Маржинальний аналіз — в економічному аналізі як метод дослідження затрат з врахуванням поділу їх на постійні та змінні. Об’єктом детального аналізу є маржинальний дохід, який становить собою перевищення вартості проданої продукції над змінними витратами (без врахування постійних витрат).

При оцінці альтернатив при маржинальному аналізі порівнюються додаткові доходи від додаткових витрат. Якщо, наприклад, метою є максимізація прибутку, то ця мета буде досягнута тоді, коли додаткові доходи і додаткові витрати будуть рівні.

Привабливість маржинального підходу при аналізі ефективності виробництва полягає в тому, що він більш виразно виділяє змінні величини витрат залишаючи на задній план постійні витрати. Метод маржинального аналізу приносить користь тоді, коли забезпечує різні оцінки можливих ситуацій або альтернатив за умови компенсації додаткових витрат додатковими доходами. Одним із способів маржинального аналізу є графічний спосіб розрахунку точки беззбитковості (критичного обсягу), який забезпечує оперативне виявлення коливань величини прибутку підприємства при аналізі варіантів співвідношення обсягу виробництва, змінних і постійних витрат.