Структура соціологічних знань

Тільки соціологія вивчає суспільство як цілісну систему. Якщо економічні, політичні, юридичні й інші науки вивчають закономірності протікання процесів усередині кожної зі сфер життя, то соціологія намагається проаналізувати й встановити відповідні закономірності, що і дозволяє представити суспільство як складну динамічну систему, що складається з ряду підсистем.

Соціологія відрізняється від інших наук не тільки тим, що вивчає, але і тим, як вивчає. Для соціології характерне вивчення суспільства крізь призму людської діяльності, зумовленої потребами, інтересами, установками, ціннісними орієнтаціями і т. д. Соціологічний підхід дозволяє не тільки описувати явища, процеси, але і пояснювати їх, будувати моделі поведінки людини і розвитку суспільства в цілому. Аналіз динаміки соціальних процесів дає можливість встановлювати тенденції розвитку суспільства і виробляти рекомендації з цілеспрямованого управління соціальними процесами.

Узагальнюючи все сказане, можна дати таке визначення соціології: це наука, що вивчає тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, а також прояв даних законів у діяльності окремих суб'єктів (соціальних груп, спільностей, особистостей).

Основною задачею соціології є типологізація соціальних систем, вивчення зв'язків і відносин усередині кожної з них на рівні закономірностей, осмислення механізму їх дії і форм вираження у різних соціальних системах для цілеспрямованого управління ними.

Соціологія має складну структуру. Основними елементами її є загальна соціологічна теорія, спеціальні і галузеві соціологічні теорії (теорії середнього рівня) і конкретно-соціологічні дослідження.

Загальна соціологічна теорія, спираючись на соціальну філософію, дає уявлення про глибинну сутність розвитку того чи іншого суспільства, а також про місце і роль у ньому людини.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорії стосуються тільки окремих сфер громадського життя, соціальних груп чи інститутів. Вони дозволяють створити міцну наукову базу для емпіричних досліджень у визначених напрямках.

Конкретні соціологічні дослідження проводяться для одержання об'єктивної інформації про різні аспекти соціальної реальності. Сформульовані висновки можуть трактуватися як з загальносоціологічної точки зору, так і з позицій спеціальних, галузевих теорій.

Роль соціології у житті суспільства визначається насамперед тими функціями, які вона виконує: теоретичною, описовою, інформаційною, прогностичною.

Теоретична функція полягає в поясненні і розвитку існуючого соціологічного знання.

Описова функція реалізується у підготовці аналітичних матеріалів, наукових звітів, статей і книг, у яких зображено реальну картину життя суспільства.

Інформаційна функція передбачає збирання, збереження, систематизацію й узагальнення соціологічної інформації, отриманої в результаті проведення досліджень. Такі дані можуть і повинні використовуватися ЗМІ, органами управління різних рівнів для організації зворотного зв'язку в суспільстві.

Прогностична функція полягає в соціальному плануванні і прогнозуванні розвитку об'єктів чи процесів.

Звичайно, у соціологічній практиці всі зазначені функції виявляються одночасно, доповнюючи одна одну.

Кожна наука, окресливши коло своїх інтересів, має визначитися із специфічним методом дослідження, яким вона буде користуватися паралельно з методами пізнання, застосовуваними всіма науками.

Термін метод соціології вживається узагальнено. Його структура включає методологічні принципи проведення соціологічного дослідження громадянського суспільства на трьох його рівнях: 1) макро- (вивчення суспільства як соціальної системи; 2) середньому (вивчення окремих елементів і підсистем); 3) мікро- (вивчення взаємодії індивідів). Особливістю методу соціології є опора на емпіричні дослідження, виконувані за допомогою опитування (анкетування і інтерв'ювання), спостереження, аналізу документів, соціального експерименту і соціометричного методу. Отримані висновки можуть вважатися науковими тільки за умови суворого дотримання у ході дослідження усіх вимог методу соціології.