Лекція № 5 Тема: «Особистість у системі соціальних зв’язків»

План

Соціальна природа людини. Сутність поняття «особистість» з точки зору різних наук. Соціальні статуси і соціальні ролі особистості. Становлення особистості. Типологія особистостей. Розвиток особистості. Соціалізація особистості: сутність поняття, механізм, моделі соціалізації. Етапи соціалізації: адаптація і інтеріоризація.

Соціальна природа людини. Сутність поняття «особистість» з точки зору різних наук

На побутовому рівні поняття «людина» і «особистість» ототожнюють, хоча різниця між ними очевидна. Людина − це біологічний вид, а особистість − продукт свідомої соціалізації: Не всі люди є особистостями: так, дитина ще не є нею, психічно хворі люди, алкоголіки, наркомани, які не контролюють свою поведінку, − вже не особистості.

Порівняємо трактовку цього терміну різними науками. У психології важливою ознакою особистості є наявність самосвідомості (свідомості, зверненої до себе). Близьким за змістом поняттям є рефлексія (вивчення і усвідомлення чогось за допомогою порівняння і аналізу). Будь-яка відповідь на запитання «Чому?» свідчить про рефлексію людини, що є показником її психологічного розвитку. Існує безліч людей які не задають собі це запитання, а діють стереотипно, згідно з навичками і вміннями.

Особистість у філософи − більш складне утворення. Перш за все − це прояв здатності приймати рішення і нести за них відповідальність. Чим складніше ситуація, що вимагає самостійних дій людини, тим у більшому ступені розкривається її особистісна сутність. Така людина має розвинутий світогляд, вона критична і самокритична − не сприймає на віру будь-яку пропагандистську інформацію, не оперує штампованими висловлюваннями, а формує власну систему поглядів, вимогливо ставиться до себе.

Особистість має здібності і схильність До творчості, що свідчить про міру її освіченості. Зі ступенем душевного і духовного розвитку людини тісно пов'язане поняття інтелігентності. Його зміст можна коротко розкрити так: здатність жити своїми думками і чужими почуттями.

В історичній науці особистістю вважаються тільки видатні діячі, чиї заслуги є очевидними для оточуючих, причому досягнення можуть оцінюватись у масштабі країни чи окремого села. Ті ж, хто не залишив помітного сліду в історії, іменуються «народ», «населення».

У соціології на перший план виходять не індивідуальні, суб'єктивні якості людини, а об'єктивний зміст її діяльності.

Особистість у соціології − певна соціальна якість людини, що визначає її зв'язки з іншими людьми у даний час.

Соціальна якість − це здатність займатись соціально значущою діяльністю, навіть антисуспільною, такою, як злочин. Для будь-якої цілеспрямованої діяльності потрібне активне мислення, тому можна стверджувати, що, з точки зору соціології, особистостями не вважаються люди з порушеними або ще не розвиненими свідомістю і самосвідомістю, не здатні виконувати соціальні ролі − психічно хворі, алкоголіки і наркомани (останньої стадії), діти і т. ін.

Таким чином, особистість починає проявлятися у першій соціальній ролі, а в основному формується у процесі власної трудової діяльності.

Соціологічна трактовка особистості конкретизується в поняттях соціального статусу і соціальної ролі.