
- •Конспект лекцій
- •Херсон 2008
- •Лекція № 1 Тема: «Предмет і науковий статус соціології»
- •Загальне поняття про соціологію, причини її виникнення, передісторія
- •Предмет соціології та його специфіка
- •Структура соціологічних знань
- •Основні функції соціології, її завдання у період реформування суспільства
- •Лекція № 2 Тема: «Історія розвитку соціології в країнах Західної Європи, сша і в Україні»
- •Наукова теорія о.Конта
- •Соціологічна теорія г.Спенсера: основні положення, методологія
- •Наукові погляди к.Маркса, їх вплив на розвиток соціологічної думки
- •Новий соціологічний підхід до розуміння суспільства е.Дюркгейма
- •«Розуміюча соціологія» м.Вебера, його теорія соціальної взаємодії
- •«Інтеграційна соціологія» п.Сорокіна
- •Структурний функціоналізм т.Парсонса
- •Становлення та розвиток вітчизняної соціології
- •Лекція № 3 Тема: «Суспільство як соціальна система та його структура»
- •Сутність, структура та функції суспільства
- •Основні наукові підходи до визначення суспільства
- •Історичні типи суспільств. Формаційний та цивілізаційний підходи до аналізу суспільства
- •Характерні особливості сучасного суспільства.
- •Соціальні групи, їх класифікація
- •Соціальні спільноти
- •Соціальні організації, різновиди
- •Соціальні інститути: сутність, функції, типологія інститутів
- •Лекція № 4 Тема: «Соціальна стратифікація. Соціальні зміни та соціальні процеси»
- •Соціальна нерівність, її природа та види, проявлення в суспільствах різного типу
- •Стратифікаційна теорія п.Сорокіна. Сутність та функціональна природа соціальної стратифікації, її основні виміри
- •Типи стратифікаційних систем
- •Проблеми соціальної мобільності. Міграція населення
- •Поняття соціальних змін
- •Соціальні рухи, їх природа і типи
- •Соціальні процеси та їх різновиди
- •Лекція № 5 Тема: «Особистість у системі соціальних зв’язків»
- •Соціальна природа людини. Сутність поняття «особистість» з точки зору різних наук
- •Соціальні статуси і соціальні ролі особистості
- •Становлення особистості
- •Типологія особистостей
- •Розвиток особистості. Соціалізація особистості: сутність поняття, механізм, моделі соціалізації
- •Етапи соціалізації: адаптація і інтеріоризація
- •Лекція № 6 Тема: «Культура як соціальний феномен»
- •Поняття культури в соціології
- •Типи культур
- •Структурні елементи культури
- •Культурний рівень і менталітет
- •Субкультура і контркультура
- •Елітарна і масова культура
- •Універсалії культури
- •Загальнолюдські цінності
- •Національно-культурне відродження України
- •Соціодинаміка культури
- •Лекція № 7 Тема: «Соціологія конфлікту»
- •Предмет і категорії соціології конфлікту
- •Історія становлення соціології конфлікту
- •Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту
- •Попередження та розв'язання конфліктів
- •Аналіз результатів переговорів та виконання досягнутих домовленостей.
- •Методологічні прийоми дослідження конфліктів
- •Лекція № 8 Тема: «Економічна соціологія»
- •Предмет і об'єкт економічної соціології
- •Особливості економічної та соціальної сфер суспільства
- •Становлення економічної соціології як науки
- •Проблемні пошуки вітчизняної економічної соціології
- •Лекція № 9 Тема: «Організація соціологічних досліджень»
- •Соціологічне дослідження: поняття, функції, види
- •Упорядкування та обробка зібраної інформації.
- •Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.
- •Мета і завдання соціологічного дослідження
- •Вибірка у соціологічному дослідженні
- •Обробка та аналіз результатів соціологічних досліджень
- •Список літератури
Соціальні організації, різновиди
Суспільство як соціальна реальність упорядковано не тільки інституціально, а й організаційно. Організація як процес налагодження та узгодження поведінки індивідів притаманна всім суспільним утворенням − об'єднанням людей, закладам, установам тощо.
Соціальна організація − соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.
Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них риси:
1. Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) вирішення завдань. Переслідувана організацією мета не обов'язково збігається з цілями людей, що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення загальної мети.
Соціальна організація має чіткий загальнообов'язковий порядок, система її статусів і ролей − ієрархічну структуру. їй властивий високий ступінь формалізації відносин. Відповідно правила, регламенти, розпорядок охоплюють усю сферу поведінки її учасників, соціальні ролі яких − чітко визначені, а відносини передбачають владу і підпорядкування (субординацію).
Для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна організація повинна мати координуючий орган або систему управління. Функції її різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього середовища.
Диференціація завдань і координація дій на етапі їх реалізації впливають на структуру і форму організації. Основний критерій структурування соціальних організацій − ступінь формалізації існуючих у них відносин. З урахуванням його розрізняють формальні й неформальні організації.
Формальні організації. Будують соціальні відносини на підставі регламентації зв'язків, статусів, норм. Ними є, наприклад, промислове підприємство, фірма, університет, муніципальна структура (мерія). В основі формальної організації лежить розподіл праці, її спеціалізація за функціональною ознакою. Чим розвинутіша спеціалізація, тим багатостороннішими і складнішими будуть адміністративні функції, тим багатогранніша структура організації. Формальна організація нагадує піраміду, в якій завдання диференційовані на кількох рівнях. Крім горизонтального розподілу праці, їй притаманна координація, керівництво (ієрархія посадових позицій) і різні спеціалізації по вертикалі. Формальна організація раціональна, для неї характерні виключно службові зв'язки між індивідами.
М. Вебер розглядав організацію як систему влади і розробляв теоретичні основи її управління. На його думку, вимогам спеціалізованої і багатогранної організації найліпше відповідає бюрократична система. Переваги бюрократії найпомітніші, коли їй (бюрократії) під час виконання службових обов'язків вдається виключити особисті, ірраціональні та емоційні елементи. Відповідно до цього бюрократії притаманні: раціональність, надійність, економічність та ефективність, невиразність, нейтральність, ієрархічність, законність дій, централізація влади. Головний недолік бюрократії − відсутність гнучкості, шаблонність дій.
Неформальні організації. Ґрунтується на товариських взаєминах та особистому виборі зв'язків учасників і характеризується соціальною самостійністю. Ними є любительські групи, відносини лідерства, симпатій тощо. Неформальна організація має значний вплив на формальну і прагне змінити існуючі в ній відносини за своїми потребами.
Переважна більшість цілей, які ставлять перед собою люди, соціальні спільноти, неможливо досягти без соціальних організацій, що зумовлює їх повсюдність і різноманітність. Найбільш значущі серед них:
організації з виробництва товарів і послуг (промислові, сільськогосподарські, сервісні підприємства і фірми, фінансові установи, банки);
організації в галузі освіти (дошкільні, шкільні, вищі навчальні заклади, заклади додаткової освіти);
організації в галузі медичного обслуговування, охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту (лікарні, санаторії, туристичні бази, стадіони);
науково-дослідні організації;
органи законодавчої, виконавчої влади.
Їх називають ще діловими організаціями, які виконують суспільно корисні функції: кооперацію, співробітництво, підпорядкування (співпідпорядкування), управління, соціальний контроль.
Загалом кожна організація існує у специфічному фізичному, технологічному, культурному, політичному і соціальному оточенні, повинна адаптуватися до нього і співіснувати з ним. Немає організацій самодостатніх, закритих. Усі вони, щоб існувати, функціонувати, досягати цілей, повинні мати численні зв'язки з навколишнім світом.