8. Основні види банківських операцій.

Виходячи із функціонального призначення  банку, його операції поділяють на: пасивні, активні,  комісійні (послуги).   За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.

Сутність активних операцій - розміщення цих ресурсів задля одержання доходів і забезпечення ліквідності банку

Комісійні операції - це операції банків із:

□ касово-розрахункового обслуговування клієнтів;

□  агентські;

□ інші послуги, за які банки одержують комісійну винагороду.

Є й інші критерії класифікації банківських операцій. Відповідно до специфіки банківської діяльності:

■     традиційні операції;

■     нетрадиційні операції.

Відповідно до суб'єктів отримання послуг:

■     банкам та іншим фінансовим установам;

■     суб'єктам господарської діяльності;

■     фізичним особам.

Відповідно до оплати за надання:

■ платні послуги;

■ безплатні послуги.

Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює «неробочі» грошові кошти в працюючі активи, що дають прибуток, сприяють, урешті-решт, розвиткові виробництва.

9. Особливості правового статусу комерційних банків в Україні.

Комерційний банк є юридичною особою, отже, на нього по­ширюються положення чинного цивільного законодавства щодо правового статусу юридичних осіб. Тобто, банк як юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Аналізуючи струк­туру банківських правовідносин, було з'ясовано, що банк, поряд із загальною цивільною правоздатністю, характеризується ще і спеціальною правоздатністю. Спеціальна правоздатність комер­ційного банку виникає після його внесення до Державного реєст­ру комерційних банків та після отримання відповідної ліцензії (дозволу) Національного банку України на здійснення певних операцій.

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та ро­зпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зо­бов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено зако­ном або договором. Органам державної влади і органам місцево­го самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними служ­бових обов'язків або втручатись у діяльність банку за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслі­док такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визна­ченому законом.

10. Особливості фінансово-правових норм та фінансових правовідносин.

Фінансово-правові норми покликані встановлювати правила поведінки у відносинах, що виникають в прцесі фінансової діяльності держави. Тому ці норми мають ту характерну особливість, що вони є імперативними, Проте, імперативність фінансово-правової норми має особливу природу і є відмінною від традиційного сприйняття даної характеристики. Тут йдеться не лише про обовязковість припису, який забезпечується державним примусом, а й категоричність форми виразу конкретної норми. В фінансових правовідносинах, жоден з суб’єктів не може без державного припису змінити передбачені правила поведінки, оскільки вони позбавлені права оперативної самостійності. Йдеться про чітко окреслені в нормі, правила поведінки кожного із суб’єктів фінансового правовідношення, які не допускають зміни умов і характеру зобов’язань самими учасниками, за будь-яких обставин. Хоча, в залежності від виду фінансового правовідношення, категоричність проявляється по різному (н-д акт про державну позику і акт про встановлення податку, але все одно, всі умови визначаються державою односторонньо)