4. Компетенція Міжнародного суду оон.

Діяльність міжнародного суду тісно пов'язана з розвиткомміжнародного права. Цей зв'язок виражається, з одного боку в тому, що, якв судовій, так і в консультативній діяльності Міжнародний Судспирається на норми міжнародного права (ст.38 Статуту Міжнародного Суду

ий Суд ООН.

Ст. 92 Статуту ООН вказує, що "Міжнародний Суд ООН єголовним судовим органом ООН ". Таким чином, головним завданням Міжнародного Суду ООН є розгляд міжнародних спорів. У цьомупитанні йому належить пріоритет перед іншими аналогічними установами врамках ООН (адміністративний трибунал і т.д.).

По-перше, Міжнародному

Суду ООН надано право (і це ж є його обов'язком)розглядати найбільш важливі юридичні суперечки, і,

по-друге, він придеяких умов має право перегляду рішень інших міжнародних Судів.

Визначення компетенції Міжнародного Суду ООН: компетенція

Міжнародного Суду ООН - це сукупність його повноважень по здійсненнюміжнародного правосуддя (розгляду юридичних спорів) і винесенняконсультативних висновків, як це визначено Статутом ООН та Статутом

Міжнародного Суду ООН.

Види компетенції можна визначити, виходячи з таких особливостейвизначають її норм:

1) зі ступеня конкретності цієї норми, тобто,виходячи з того наскільки широко або вузько дана норма визначаєкомпетенцію Суду;

2), що базується на ratio material, тобто, виходячи зпредмета діяльності Суду: які категорії справ має право розглядати Суд.

Згідно з першим принципом, компетенція може бути загальною і конкретною.

Справа в тому, що компетенція Суду визначена в Статуті ООН і в Статуті

Міжнародного Суду ООН, як правило, у загальній формі. Наприклад, у ст. 36йдеться про те, що Суд може мати право розглядати спори, що стосуються тлумачення договорів. І якщо між двома державами існуєрозбіжність щодо тлумачення договору, укладеного між ними, томожна сказати, що загальну компетенцію на розгляд цього спору Суд має,тому що відповідно до Статуту він має право на розгляд справ цієї категорії.

Проте невідомо чи має він конкретну компетенцію на його розгляд.

Адже для того, щоб ту чи іншу справу, що охоплює загальною компетенцією

Суду, було дійсно ним розглянуто, необхідна наявність ряду умов,що випливають з конкретного характеру справи. Наприклад, для того, щоб Судп рийняв на розгляд розбіжності у тлумаченні договору, необхідно, попринаймні:

а) щоб обидві сторони були згодні на передачу справи до Суду;

б)щоб вони були допущені до Суду або були учасниками Статуту, або мали правозгідно зі ст. 93 п. 2 Статуту, звертатися до Суду;

в) щоб можливістьсудової процедури випливала з договору і так далі.

Різниця між загальною компетенцією і конкретної має значенняособливо для сторін, що передають справу до Суду. Перед ними в першу чергупостає питання, чи належить суперечка до тієї категорії, яка передбачена

Статутом Міжнародного Суду ООН або їх спор носить політичний абофактичний характер.

Відповідно до Статуту ООН і Статуту Суд має право:

• - Розглядати юридичні суперечки між державами, на це вказуєст. 36 п. 3 Статуту ООН, в якому підкреслено, що "спори юридичногохарактеру повинні, як загальне правило, передаватися сторонами в Міжнародний

• Суд ООН відповідно до положень Статуту Суду ";

• - Давати консультативні висновки; консультативна функція

• Міжнародного Суду ООН закріплена в ст. 96 Статуту ООН; "Генеральна

• Асамблея або Рада Безпеки, - говориться в ній, - може запитувати від

• Міжнародного Суду ООН консультативний висновок по будь-якій юридичнійпитання ".

Слід зазначити, що головним напрямком діяльності Суду єздійснення міжнародного правосуддя, тобто розгляд спорів міждержавами. Винесення консультативних рішень - додаткова функція

Міжнародного Суду ООН. Це співвідношення між зазначеними двома видамикомпетенцій обумовлюється вже тим, що Суд, як міжнародний орган,є, перш за все, органом мирного врегулювання міжнароднихспорів.