
- •Міжнародне право.
- •Декларативна теорія міжнародно-правового визнання.
- •Джерела міжнародного гуманітарного права
- •Джерела міжнародного права у сфері захисту прав людини.
- •Міжнародні договори
- •Інші міжнародні документи
- •Компетенція Міжнародного суду оон.
- •Конститутивна теорія міжнародно-правового визнання.
- •1. Види міжнародно-правового визнання
- •Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
- •Міжнародний валютний фонд.
- •Міжнародно-праві аспекти захисту жертв збройних конфліктів.
- •Міжнародно-правові засади, спрямовані на викорінення безгромадянства в міжнародному праві.
- •Основні напрями діяльності Генеральної Асамблеї оон.
- •Особливості міжнародної правосуб`єктності міжнародних організацій.
- •Особливості правосуб’єктності народу та нації в міжнародному праві.
- •Поняття міжнародного права у сфері захисту прав людини та його співвідношення з міжнародним гуманітарним правом.
- •Поняття міжнародного трудового права та його місце в системі міжнародного права.
- •Поняття та види допоміжних (вторинних) джерел міжнародного права.
- •Поняття та види міжнародно-правового визнання.
- •1. Види міжнародно-правового визнання
- •1.3. Визнання уряду
- •1.4. Визнання повсталої (воюючою) сторони
- •Поняття та види основних джерел міжнародного права.
- •Поняття та елементи правосуб`єктності в міжнародному праві.
- •Поняття та система міжнародного економічного права.
- •Поняття та система права міжнародних організацій.
- •Правонаступництво держав по відношенню до міжнародних договорів.
- •Склад та основні напрями діяльності Ради Безпеки оон.
- •Склад та повноваження Економічної та Соціальної Ради оон.
- •Співвідношення Міжнародного договору та міжнародного звичаю в системі джерел міжнародного права.
- •Структура та повноваження керівних органів оон.
- •Універсальна міжнародна правосуб’єктність держави.
- •Характеристика Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
- •Характеристика основних принципів міжнародного права.
- •Характеристика особливостей діяльності спеціалізованих установ оон.
- •Характеристика структури та напрямів діяльності моп.
Склад та повноваження Економічної та Соціальної Ради оон.
Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) також є одним із головних органів ООН, що під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН координує економічну і соціальну діяльність ООН, спеціалізованих установ ООН, а також численних органів ООН. На ЕКОСОС покладені широкі різноманітні функції координації і розвитку співробітництва держав із різноманітним соціальним ладом в таких важливих економічних і соціальних областях їхніх взаємовідносин, як економічний розвиток, світова торгівля, індустріалізація.
Освоєння природних ресурсів, міжнародний захист прав і свобод людини, положення жінок, народонаселення, соціальне забезпечення, наука і техніка, попередження злочинності і багато чого іншого.
Економічна і соціальна рада була створена відповідно до Статуту як головний орган, який, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, покликаний сприяти:
a) підвищенню рівня життя, повній зайнятості населення й економічному та соціальному прогресу і розвитку;
б) розв’язанню міжнародних проблем у сферах економічній, соціальній, охорони здоров’я і подібних проблем; міжнародній співпраці у сфері культури й освіти;
в) дотриманню прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії.
Функції і повноваження
Економічна і соціальна рада має такі функції та повноваження:
служити центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і для вироблення рекомендацій щодо вирішення цих проблем для держав-членів і для системи Організації Об’єднаних Націй;
проводити та організовувати дослідження, робити доповіді й рекомендації з міжнародних питань в економічній і соціальній сферах, у сферах культури, освіти, охорони здоров’я і питань, що їх стосуються;
заохочувати повагу й дотримання прав людини й основних свобод;
скликати міжнародні конференції і розробляти для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять в її компетенцію;
вести переговори зі спеціалізованими установами відносно угод, що визначають їхні взаємовідносини з Організацією Об’єднаних Націй;
погоджувати діяльність спеціалізованих установ з допомогою консультацій з ними і винесення рекомендацій таким установам, а також за допомогою винесення рекомендацій Генеральній Асамблеї і членам Організації Об’єднаних Націй;
надавати послуги, схвалені Генеральною Асамблеєю, членам Організації Об’єднаних Націй, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;
консультуватися з відповідними неурядовими організаціями з питань, що входять до компетенції Ради.
Члени
Економічна і соціальна рада складається з 54-х членів, які обираються терміном на три роки Генеральною Асамблеєю. Термін повноважень кожного члена закінчується 31-го грудня того року, який указаний у дужках поруч з назвою країни. Станом на 2001 р. до складу Ради входять такі держави:
Австрія (2002), Ангола (2002), Андорра (2003), Аргентина (2003), Бахрейн (2002), Бенін (2002), Болгарія (2001), Болівія (2001), Бразилія (2003), Буркіна-Фасо (2002), Венесуела (2001), Греція (2002), Гвінея-Бісау (2001), Гондурас (2001), Грузія (2003), Данія (2001), Демократична Республіка Конго (2001), Ефіопія (2003), Єгипет (2003), Індонезія (2001), Іран (Ісламська Республіка) (2003), Італія (2003), Камерун (2002), Канада (2001), Китай (2001), Коста-Ріка (2002), Куба (2002), Марокко (2001), Мексика (2002), Непал (2003), Нідерланди (2003), Нігерія (2003), Німеччина (2002), Норвегія (2001), Республіка Корея (2003), Пакистан (2003), Перу (2003), Португалія (2002), Російська Федерація (2001), Руанда (2001), Румунія (2003), Саудівська Аравія (2001), Сірія (2001), Об’єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії (2001), Сполучені Штати Америки (2003), Судан (2002), Сурінам (2002), Чеська Республіка (2001), Уганда (2003), Фіджі (2002), Франція (2002), Хорватія (2002), Південна Африка (2003) і Японія (2002).
Рішення в Раді приймаються простою більшістю голосів; кожен член Ради має один голос.
Сесії
Економічна і соціальна рада проводить, як правило, щорічно одну основну сесію тривалістю п’ять-шість тижнів навперемінно в Нью-Йорку і Женеві та одну організаційну сесію в Нью-Йорку. У рамках основної сесії проводиться спеціальне засідання високого рівня за участі міністрів та інших високопоставлених діячів, на якому обговорюються найважливіші економічні і соціальні питання. Протягом року робота Ради проводиться в його допоміжних органах комісіях і комітетах, які регулярно збираються і подають доповіді Раді.