
- •Господарське право.
- •Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •Господарські правовідносини, їх ознаки та види.
- •Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію.
- •Засоби державного регулювання господарської діяльності.
- •2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:
- •Методи господарського права.
- •Основні напрями економічної політики держави.
- •1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
- •Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання.
- •Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання.
- •Особливості управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки.
- •Поняття і головні цілі приватизації, Законодавство про приватизацію.
- •Поняття підприємства як організаційної форми господарювання.
- •Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність.
- •Поняття та види господарських товариств.
- •Поняття та види суб'єктів господарського права.
- •Поняття та види цінних паперів.
- •Поняття, види та організаційно-правові форми об'єднання підприємств.
- •Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань.
- •Поняття, ознаки та види господарських договорів.
- •Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •1. Основні
- •2. Тимчасові, пов'язані з перехідним характером економіки України
- •Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності.
- •Порядок та форми розрахунків у господарському обороті.
- •2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •3. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
- •4. Договірне списання
- •5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •6. Розрахунки за акредитивами
- •7. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості
- •Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності.
- •Правове регулювання оренди та лізингу у сфері господарювання.
- •Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві.
- •Правовий режим майна суб'єктів господарювання.
- •Правовий статус громадянина-підприємця.
- •Предмет регулювання господарського права.
- •Припинення суб'єкта господарювання.
- •6. Суб'єкт господарювання ліквідується:
- •Створення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація.
- •Транспортні господарські договори.
Припинення суб'єкта господарювання.
1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації- за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб- засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом,- за рішенням суду.
2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
6. Суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Створення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація.
Термін «утворення» — це правове поняття господарського права. Це поняття включає врегульовані нормами господарського права умови фактичного виникнення та легітимації суб'єкта господарювання, суб'єкта права.
Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальний і спеціальний порядок їх створення. Так, згідно з ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:
а) за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу (загальний порядок). Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Наприклад, щодо державних унітарних підприємств — це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади:
- міністерства, державні комітети, інші центральні органи державної виконавчої влади. Вони приймають рішення про створення державних підприємств, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його збереження (Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»1). Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органами із засновницькими правами є сільські, селищні та міські ради (п. ЗО ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»1), а також місцеві державні адміністрації (п. 1 ст. 19 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»2).
Засновники реалізують засновницькі права шляхом:
обрання організаційної форми суб'єкта господарювання; визначення цілей і предмета його діяльності;
прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;
передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання основних фондів та обігових коштів;
формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.
Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні — це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення суб'єкта господарювання, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), свідоцтва про державну реєстрацію.
б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, — за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціальний порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо.
Стаття 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:
шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;
шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, по ділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;
шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання — це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з Законом порядок проведення державної реєстрації суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб— підприємців) включає, зокрема:
перевірку комплектності документів, які подаються дер жавному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реє страційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстра тору, на відсутність підстав для відмови у проведенні держав ної реєстрації;
внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу—підприємця до Єдиного державного реєстру;
оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи—підприємця.
Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:
проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізич них осіб—підприємців;
проводить резервування найменувань юридичних осіб;
передає органам статистики, державної податкової служ би, Пенсійного фонду України та фондів соціального страху вання повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених під розділів юридичних осіб;
формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;
здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну;
оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного держав ного реєстру;
проводить державну реєстрацію змін до установчих доку ментів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб—підприємців;
проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами—підприємцями;
звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи.
копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених за коном;
два примірники установчих документів. ГК визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяль ністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК).
Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про:
його найменування і місцезнаходження;
мету і предмет діяльності;
розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;
порядок розподілу прибутків і збитків;
про органи управління і контролю, їх компетенцію;
про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарю вання;
інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
Строк державної реєстрації фізичної особи—підприємця не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження
документів для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця.
Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи—підприємця повинно бути оформлене державним реєстратором і видане (надіслане рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи—підприємця.
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання. Наприклад, такі спеціальні правила встановлені сьогодні для банків і деяких інших фінансових установ, товарних і фондових бірж, промислово-фінансових груп.
Відповідно до ч. 18 ст. 58 ГК Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України. Проте з набуттям чинності Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців», який досить детально регламентує всі процедури, пов'язані з державною реєстрацією, доцільність прийняття зазначеного Положення викликає сумніви.