Облік в банках

Облікова політика банку – це сукупність певних принципів, методів та процедур, які необхідні банку для складання і подання фінансової звітності. Установа банку розробляєположення про облікову політику, яке затверджується наказом по банку до початку нового календарного року і, як правило, не змінюється на протязі всього періоду. Цей документ визначає методологію обліку окремих операцій. В ньому відображається особливість організацій і ведення бух. обліку в даному банку. В положенні установи банку про облікову політику зазначається, що початковою базою її формування є міжнародні стандарти і національні положення. Міжнародні стандарти мають рекомендаційний характер. І є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бух. обліку і фінансової звітності у всьому світі. Тобто міжнародні стандарти не домінують над місцевими положеннями, а передбачають, що в разі дотримання їх у всіх важливих аспектах звітність будь-якого суб’єкта буде доступною не лише для внутрішніх, а і для зовнішніх користувачів.

До міжнародних стандартів відносять:

• безперервність діяльності (установи, що працює)

- стабільність правил бухгалтерського обліку.

- обачливість.

- дата операції.

• окреме відображення активів і пасивів.

• прийнятність вхідного балансу.

• перевага змісту над формою.

• оцінка.

• відкритість.

• консолідація.

• суттєвість.

• нарахування.

• відповідність доходів та витрат.

В положенні повинні бути такі данні: характеристика аналітичного та синтетичного обліку, порядок нумерації рахунків, правила документообігу і технології обробки облікової інформації, порядок проведення інвентаризації, облік доходів і витрат, облік операцій з ОС і нематеріальними активами, процедура контролю за здійсненням різних операцій різних операцій. Облікова політика повинна передбачати структуру бух. служби, чисельність працівників, їх функції. Відповідальність і контроль за організацією бух. обліку, дотримання законодавства під час здійснення господ. операцій покладається на керівника банку.

Тема1:Організація системи бух. Обліку в банках.

1). Особливості побудови плану рахунків бух. обліку в банках.

2). Документація та документообіг за банківськими операціями.

3). Організація аналітичного та синтетичного обліку в банках.

4). Послідовність опрацювання облікової інформації.

1.З 01.01.98 почалось реформування бух. обліку банківської системи України згідно вимог НБУ. Була розроблена і запроваджена перша версія плану рахунків. Запровадження національних положень призвело до ряду коректив і до прийняття нової редакції плану рахунків з 01.01.2005.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бух. обліку, який використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій із метою забезпечення потреб складання фін. звітності. Враховуючи те, що банківська система має 2 рівні і те, що нац. банком і іншими установами банку виконуються різні функції відповідно використовується 2 плани рахунків: 1 для нац. банку; 2 для інших установ банку.

План рахунків має такі особливості:

1). мультивалютність.

2). наявність управлінського обліку.

3). подвійний запис операцій поза балансовими рахунками.

4). обов’язкові та додаткові параметри аналітичних рахунків.

1). Мультивалютність означає, що операції в ін. валюті здійснюються за тими ж рахунками, що і в гривні 2600. Їх будуть відрізняти параметри аналітичного обліку (зв'язок між операціями у іноземній та нац. валюті забезпечують технічні рахунки: 6800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»; 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»).

2). Цей вид обліку не регламентується нормативними документами НБУ. Кожен банк самостійно визначає синтетичні і аналітичні рахунки та методику їх ведення. Для управлінського обліку відведений 8-й клас. В баланс він не входить і є комерційною таємницею банку.

3). Означає позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Принцип подвійного запису забезпечують спеціальні контр рахунки розділу 99. Є обов’язкові і додаткові параметри.

4). Обов’язкові: загальні і спеціальні. Вони вводяться із урахуванням вимог НБУ. Крім того вони є невід’ємною частиною або умовою занесення в комп’ютерну систему нового аналітичного рахунку.

Структура плану рахунку включає 9 класів балансових і позабалансових рахунків.

Балансові рахунки класифікуються за видами контр агентів, характером операцій і розташовуються у порядку зниження ліквідності. Кожний клас містить 1 цифру, це рахунок 1 порядку. В свою чергу він включає: рахунки 2-го порядку (2 знаки) - розділ.; рахунки 3-го порядку (3 знаки) – група; 4-го порядку (4 знаки) – балансовий рахунок. Перші 5 класів – це балансові рахунки, їх називають реальними. На підставі їх складають баланс. 6 та 7 класи – це умовні рахунки (доходи і витрати) визначають фін. результат. 8-й управлінський облік.

9-й позабалансові.

1-й клас – казначейські та міжбанківські операції. Визначає взаємовідносини банків та НБУ, а також взаємовідносини між банками, операцію з готівкою, банківськими металами, позичками, депозитами та ін.

2-й клас –операції з клієнтами. Включає: розрахункові операції з клієнтами, за депозитами, операції за наданими позиками, кредитами та ін.

3-й клас – операції з цінними паперами та ін. активи і зобов’язання.

4-й клас – фінансові та капітальні інвестиції.

5-й клас – капітал банку.

6-й клас – доходи.

7-й клас – витрати.

У цихкласах зростаючим підсумком враховуються всі доходи і витрати незалежно від порядку їх оподаткування.

Підрозділяються на: процентні, комісійні, непередбачені доходи і витрати, інші.

8-й клас – управлінський облік.

9-й клас – позабалансові рахунки. (вимоги та зобов’язання банку які можуть виникнути в майбутньому періоді по яким банк несе ризик; документи і цінності; розрахунки за операціями з приватизації).

Всіоперації з бух. обліку відображаються шляхом безперервного…

Основою для обліку є первинні документи, які містять інформацію про характер операції, що здійснюється і дозволяють організувати банківський контроль. Але незалежно від того, вякій вони формівикористовуються, повинні містити відповідні реквізити.

Всі документи з банківських операцій називають грошово-розрахунковими і поділяють на групи: касові документи (прибуткові та видаткові); меморіальні (безготівкові); документи за позабалансовими рахунками. У кожну з цих груп входять документи, що надаються банку клієнтами і документи, що складаються працівниками банку.

Документи, що складаються клієнтами поділяються: меморіальні; (платіжне доручення, платіжна вимога доручення, платіжна вимога, розрахункові чеки); касові (грошові чеки, заява на переказ готівки, супровідна відомість при інкасуванні).

Працівники банку складають також: касові, меморіальні та позабалансові документи.

Документи, які надаються клієнтами до банку, повинні мати підписи уповноважених осіб клієнту та печатки для звірки зі зразками. Виправлення на первинних документах не допускаються. Всі розрах.-грошові документи після відповідної перевірки працівниками банку проходять певні етапи для відображення в обліку, накопичення облікової інформації і передачі в архів (документи дня). Цей комплекс норм і правил проходження документів називається документообігом.

Документообіг організовується відповідно до розробленого графіку затверджується головним бухгалтером, що забезпечує ефективність банківського контролю на відповідних стадіях.

Аналітичний облік – це детальний облік. Основними параметрами аналітичного обліку є:

обов’язкові (загальні і соціальні ) і необов’язкові параметри.

Загальні обов’язкові параметри застосовуються до всіх рахунків, спеціальні - до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. До них належать: нарахування відсотків, вид позички, цільове спрямування, вид забезпечення, початковий строк.

Для депозитних рахунків: дата розміщення, дата повернення.

Для рахунків доходів та витрат: входять чи ні обчислення бази для оподаткування.

Не обов’язкові параметри визначаються банком самостійно.

Всі номери рахунків з аналітичного обліку формуються за такою схемою:

АААА

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

Номер балансового рахунку 4 знаки. Ключовий знак розраховується для кожного рахунку окремо.