Поняття впливу, його форми та значення в менеджменті
Між владою і впливом існує пряма залежність, адже влада – це здатність впливати.
А що таке з вплив?
Вплив - цілеспрямована дія на будь-кого або пояснення будь-чиєї поведінки. Вплив – це будь-яка поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку та відчуття іншої особи.
Уміння впливати на підлеглих – це мистецтво, яке притаманно не кожній людині. Найбільш розповсюджені форми впливу наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Форми впливу
Форма впливу |
Характеристика |
|
Через страх |
Найбільш розповсюджена форма впливу, Базується на страхах – страх втратити роботу, страх фізичного насильства, страх некомпетентності, інші людські слабкості. Вплив – неефективний і не призведе організацію до процвітання |
|
Через винагородження |
Базується на обіцянках. Можуть бути проблеми, адже обіцяти легко, а виконувати складніше |
|
Через традиції |
Базується на почутті гордості за організацію і за її керівника, який дозволяє організації стабільно й прибутково функціонувати |
|
Через харизму |
Базується на захопленні лідером, який нібито випромінює енергію і заряджає нею інших, є привабливим для підлеглих |
|
Через розумну віру в знання й компетентність керівника |
Базується на можливостях керівника без проблем вирішувати складні господарські завдання, віра в його спеціальні знання |
|
Через переконання |
Базується на вмінні керівника ефективно передавати підлеглим свою точку зору на способи вирішення будь-яких проблем |
|
Через участь |
Базується на вмінні керівника спрямовувати зусилля виконавця і сприянні вільному обміну інформацією, на участі у прийнятті рішень |
|
Переконання – це одноразовий процес, який необхідно кожен раз починати знову й знову, але цей вплив досить повільної дії, і підлеглі, які знають про це, намагаються його уникати. Разом з тим, якщо людина переконана, то її роботу вже не треба контролювати. Правила ефективного переконання наведені на рисунку 2.
Рис. 2. Правила ефективного переконання
Таким чином, ефективне переконання формується при довірі до керівника, його вмінні враховувати інтелектуальний рівень та особисті потреби підлеглих. Менеджер повинен використовувати систему важелів впливу, вибираючи такі, які найбільше відповідають конкретним проблемам організації.
Самостійна робота!!!
Шляхи вдосконалення керівництва колективом
Оскільки керівництво – це взаємодія керівників і виконавців, то шляхи його вдосконалення полягають у вдосконаленні саме цих двох складових: об’єкту та суб’єкту керівництва.
Головне у керівництві – управлінські кадри, які будують взаємини керівник-виконавець. Сьогодні потрібні ініціативні керівники, які вміють самостійно приймати правильні рішення й цілком відповідати за них. А це вимагає їхньої психологічної перебудови. Для цього, по-перше, необхідно мати певні задатки до творчої роботи, настирливість характеру, а по-друге – відповідні знання та навички.
Отже, перший шлях до вдосконалення керівництва полягає в перепідготовці діючих кадрів та підготовці нових на принципово інших засадах.
Другий шлях у вдосконаленні керівництва на відповідних ієрархічних рівнях управління, які найбільше їм підходять. Справжнім керівником може бути лише той, хто має для цього великі природні дані.
Третій шлях у вдосконаленні керівництва – це оптимізація кількості управлінського персоналу. На сьогодні ні один метод кількісного аналізу не дає можливості встановити цю оптимальну кількість, оскільки аналізу не дає можливості встановити цю оптимальну кількість, оскільки справа тут не в кількості, а в якості керівників (часто в одному випадку 10 керівників мало, а в іншому і 5 забагато). Тому в цьому питанні не можна підходити з позицій чисто вольових рішень: назначати чи обирати ту чи іншу кількість керівників без урахування їхніх ділових якостей.
Цікавим є міркування щодо керівництва українського економіста, доктора економічних наук Валерія Терещенка. Він, на основі вивченого та власного досвіду керівництва, виділив десять якостей людини культурної, ефективної управлінської праці.
Перша якість: будь завжди керівником, а не погоничем. Відмінність між стилем роботи керівника та «погонича» за В. Терещенком полягала в наступному. Дійсний керівник вчить своїх підлеглих, не підкреслюючи своїх знань; ніколи не шукає винуватих у недоліках, а старається виправляти їх; завжди достатньо інформує свій колектив; уміє зацікавити людей роботою. «Погонич» же діє принципово іншими методами.
Друга якість: впевненість у собі. Це віра керівника у свої сили, у здатність виконувати покладені на нього обов’язки.
Третя якість: суворість та вимогливість. Керівник повинен поєднувати в собі доброту з певною суворістю, яка пов’язана з дисципліною праці. В. Терещенко вважає, що не існує більшого зла для організації, як відсутність дисципліни.
Четверта якість: завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Будь-яка критика повинна обов’язково закінчуватися позитивними настановами. Тоді вона досягне мети.
П’ята якість: вміння заохочувати й наказувати. Будь-які види заохочень та стягнень керівника повинні враховувати стать, вік, освіту, соціальний стан працівника тощо. Слід пам’ятати, що найвища міра покарання – це критика підлеглих при сторонніх людях.
Шоста якість: вміння керівника цінити час своїх підлеглих. Керівником високої культури вважається лише той, хто вміє раціонально організовувати свій робочий день, прийом відвідувачів.
Сьома якість: ввічливість й доброзичливе ставлення керівника до підлеглих. Якщо керівник із повагою ставиться до своїх підлеглих, то й у колективі створюється атмосфера взаємоповаги та хороший морально-психологічний клімат.
Восьма якість: вміння говорити й уміння мовчати. За кордоном при підготовці людей до управлінської праці використовують методику ораторського мистецтва, освоєння якої дозволяє керівнику по-діловому, доступно й швидко висловлювати свої думки. Керівник також повинен уміти мовчати, даючи можливість висловлюватися своїм підлеглим.
Дев’ята якість: почуття гумору. Людина, яка не вміє сміятися, жартувати ускладнює цим свої стосунки з іншими людьми, ускладнює їхню роботу.
Десята якість: цікався та вивчай своїх підлеглих. У житті не існує нічого цікавішого за людину.
Врешті-решт В. Терещенко зазначав, що перелічені якості не є вичерпними й до них можна було б додати ще багато інших. Але, все ж таки, він вважає, що володіння ними забезпечує менеджеру ефективне керівництво й дає чималу віддачу.
Завдання керівника – диригувати, підібрати хороший персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. (В. Терещенко).