8.3. Інкасова форма платежу

Розрахунки у формі інкасо, так само як і у формі акредити­ва, набули значного поширення в міжнародній практиці. Інка­со використовується як при розрахунках на умовах платежів готівкою, так і в розрахунках на умовах комерційного креди­ту. Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших форм банківських операцій. Вона регулюється спеціальним докумен­том — "Уніфікованими правилами по інкасо", розробленими Міжнародною торговою палатою. Сьогодні діє редакція Пра­вил 1995 р. (публікація МТП № 522), яка визначає види інка­со, порядок надання документів до платежу і здійснення пла­тежу (акцепту), повідомлення про здійснення платежу (акцеп­ту) чи неплатежу та інші питання.

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на основі отриманих інструкцій з документами з метою:

• отримання акцепту і платежу;

• надання документів проти акцепту і платежу;

• надання документів на інших умовах.

Інкасова форма платежу передбачає передачу експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред'явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом "платіж проти документів" або "акцепт проти документів". Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується, в ос­новному, пересилкою і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків по інкасо. Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи:

• фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, що використовують­ся для отримання платежів готівкою);

• комерційні документи (рахунки, документи на відванта­ження, специфікації, сертифікати).

У зв'язку з цим визначають два види інкасо: чисте і доку­ментарне. Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише "фінансові" документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек. Найпоширенішим документом є трат­та. Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) докумен­ти, які належать до тратти, можуть бути передані і відправ­лені безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли коносамент або транспортний документ передається безпосередньо імпор­теру, імпортер стає власником товаророзпорядчих документів. Ці транспортні документи називають такими, що "безпосеред­ньо передаються". У такому випадку імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транс­портній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і від­повідних витрат. Таким чином, роль банку експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.

Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінан­совими комерційних (транспортних) документів, види і кіль­кість примірників яких мають визначатись вимогами країни-імпортера. До таких документів можуть належати:

• термінова тратта або тратта на пред'явника;

• коносамент або інший транспортний документ;

• комерційні рахунки-фактури або інвойс;

• свідоцтво про походження товару;

• страхові поліси або сертифікати тощо.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремі-тент) надсилає документи та свої інструкції зі вказівками щодо стягнення інкасо до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови видачі до­кументів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання відповідних умов. Порівняно з чистим інкасо використання документарного інкасо менш ризикове для екс­портера, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене.

Якщо оплата здійснюється у формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть участь чотири сторони. Трасант (експортер) — клієнт, який доручає інкасо за своєю трат­тою та комерційними документами банку в своїй країні. Тра­санте також називають принципалом, тобто одержувачем коштів. Банк-ремітент — банк, обраний експортером для пе­ресилання документів до країни імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк. Інкасуючий банк (на відміну від банку-ремітента) — будь-який банк, який займається об­робкою інкасо. Він надає імпортерові тратту та комерційні документи проти отримання платежу чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк визначається експортером на засадах пріори­тетної угоди з імпортером і є банком імпортера. Як альтерна­тиву банк-ремітент обирає своє відділення, філію або корес­пондента в місті (країні) імпортера. Трасат (імпортер) — сто­рона, якій надають документи відповідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від експортера, які описують терміни та умови, за яких інкасую­чий банк має видати документи імпортеру. Ґрунтуються вони на попередній домовленості між імпортером та експортером. Інкасова форма розрахунків проходить такі етапи:

1. Відвантаживши товар, експортер передає своєму банку інкасове доручення та товарні документи.

2. Банк експортера, який прийняв інкасове доручення, на­правляє його разом з товарними документами банку-кореспон-денту в країні імпортера.

3. Банк-кореспондент у країні імпортера пред'являє товарні документи імпортеру та видає йому їх проти вказаної в інкасо­вому дорученні суми платежу.

4. Отримана від імпортера сума платежу переводиться бан­ком імпортера на рахунок банку експортера, а той зараховує її на рахунок експортера.

Реалізація цієї форми розрахунків розпочинається з узго­дження умов інкасо між експортером та імпортером і визна­чення їх в угоді про купівлю-продаж. У пропозиції продавця та в договорі про купівлю-продаж установлюють умови плате­жу "документи проти платежу готівкою" або "документи про­ти акцепту".

Вручити документи проти платежу інкасуючий банк може платнику тільки проти негайної оплати. "Негайно" згідно з міжнародним звичаєм означає "найпізніше — при надходженні товару". Якщо продавець не хоче довго чекати грошей, він в інкасовому дорученні повинен вимагати "платежу після пер­шого представлення документів". У цьому випадку договір про купівлю-продаж і рахунок мають містити положення, згідно з яким документи потрібно пред'являти платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.

Вручити документи проти акцепту інкасуючий банк може платнику проти акцепту тратти, яка підлягає оплаті, як пра­вило, протягом 30—180 днів після пред'явлення або тратти, яка підлягає оплаті у визначений термін. Акцептування век­селя на пред'явника можна порівняти з оплатою готівкою про­ти квитанції. Так, трасат до здійснення платежу вже вступає у право володіння товаром; він може продати його терміново, отримавши таким чином необхідні кошти для оплати векселя. Отже, акцепт визначає для нього термін платежу і дає змогу уникнути короткострокового фінансування складських запасів.

Для продавця після видачі товару забезпеченням може бути тільки акцепт трасата. Тому до настання терміну платежу за векселем він може вимагати, щоб акцепт був доповнений ава­лем інкасуючого або іншого першокласного банку. Авалем є гарантія за векселем, яка надається написом на лицьовому боці або чіткою позначкою про аваль на зворотному боці векселя чи на додатковому аркуші. Разом з підписом має бути зазначено, що поручництво надано за трасата. Поручитель (аваліст) з векселя несе солідарну відповідальність разом з трасатом, тобто він може відповідати за векселем, якщо трасат до настання терміну оплати векселя не виконає своїх платіжних зобов'язань.

Після укладання зазначеної угоди продавець відвантажує замовлений товар безпосередньо на адресу покупця. Одночас­но він готує всі необхідні документи (рахунок-фактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження то­вару тощо) і надсилає їх разом з інкасовим дорученням своєму банку (банку-ремітенту). При складанні інкасового доручення продавець повинен:

• чітко вказати повну і точну адресу платника;

• зазначити спосіб вручення документів покупцю;

• перевірити наявність усіх документів, що вимагаються покупцем або обумовлені договором про купівлю-продаж, та правильність їх заповнення;

• врахувати нормативи країни-імпортера при виставленні документів;

• перевірити однаковість позначення назв портів та номерів в усіх документах і відповідність їх маркуванням на упаковці;

• перевірити, чи підписані всі документи, чи поставлені передавальні написи (якщо це необхідно) на зворотному боці коносамента, страхового документа та векселя;

— зазначити точну адресу інкасуючого банку;

• зазначити представника у країні імпортера, який у разі неплатежу потурбується про товар (адреса третьої особи);

• зазначити вказівку банку про заявления протесту в разі несплати або неакцепту.

Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкці­ями банку в країні платника. Здебільшого останній представ­ляє документи безпосередньо платнику. За певних обставин він доручає представити документи іншому банку. Інкасуючий банк, що представляє документи платнику, називають "пред­ставляючим банком". Цей банк інформує платника про над­ходження до нього документів. У повідомленні представляю­чого банку або в авізо платник знаходить необхідні дані про відвантажений йому товар. Авізо дає змогу йому зробити вис­новок про можливість на основі документів, які має банк, отри­мати товар та сплатити мито. При бажанні платник може пе­ревірити документи в представляючому банку. Але банк без спеціального дозволу довірителя не може дозволити огляд то­вару, який прибув за місцем призначення. Представляючий банк переводить виручку банку-ремітенту, як тільки в його розпорядження надходить необхідна сума валюти.

При інкасо "документи проти акцепту" акцептований век­сель після отримання документів трасатом (залежно від ін­струкцій довірителя) залишається в інкасуючому банку або повертається банку-ремітенту. Останній передає вексель своє­му довірителю, який дисконтує його або може отримати на­лежну суму при настанні терміну платежу. При середньому терміні дії векселя за певних обставин можливі форфетування або перефінансування.

Як компенсацію за послуги при здійсненні документарного інкасо представляючий та інкасуючий банк нараховують комі­сійні та накладні витрати. Здебільшого йдеться про комісійні за вручення документів проти акцепту або платежу, оплату акцепту. Залежно від способу здійснення інкасо можуть нарахо­вуватись додаткові накладні витрати та комісії за пролонгацію векселів, за додаткові повідомлення про документи, за повер­нення документів, оголошення протесту, а також поштові збо­ри та інші фактичні витрати.

Інкасова форма розрахунків вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати доку­ментів чи акцепту тратт (якщо експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати). Право на товар імпортеру надають товаророзпорядницькі документи, які він отримує в своє розпорядження після їх оплати (акцепту тратт), якщо екс­портер не дав інструкцій про видачу документів без оплати.

Основним же недоліком інкасової форми розрахунків є три­валість руху документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може тривати від кількох тижнів до місяця. Крім того, імпортер має право відмовитись від оплати наданих документів. У зв'язку з цим у розрахунках по інкасо можуть використовуватися різні засоби прискорення і додат­кового забезпечення платежів. У розрахунках за комерційним кредитом інкасо документів і векселів супроводжується надан­ням згідно з дорученням імпортера банківської платіжної га­рантії на користь експортера, яка забезпечує платіж у випад­ках несплати імпортером документів (векселів) у встановлений строк. Банківські гарантії можуть надаватися і для забезпе­чення акцепту тратт, направлених на інкасо.