Тема 8. Міжнародні розрахунки при здійсненні зед

8.1. Суть, способи та форми розрахунків у ЗЕД

8.2. Акредитивні розрахункові операції

8.3. Інкасова форма платежу

8.4. Механізм здійснення платежів чеками

8.5. Вексельна форма платежу

8.1. Суть, способи та форми розрахунків у зед

Міжнародні розрахунки — це система організації, регулю­вання та здійснення платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають при здійсненні зовнішньоекономі­чної діяльності між державами, підприємствами і громадяна­ми різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовніш­ню торгівлю товарами й послугами, міжкраїнний рух факторів виробництва, а також некомерційні операції, і Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснення платежів, вироблені на практиці і закріплені міжнародними документами та звичаями, а з іншого — щоденну практичну діяльність банків щодо їх здійснення. Більшість розрахунків проводиться безготівково, через записи на банківські рахунки.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Останні виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпор­терами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів. Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунків і форм платежу, які експортери й імпортери зобо­в'язані брати до уваги.

У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів, що формують цілісний, гнучкий і ефективний механізм розрахунків. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з огляду на момент його фактичної доставки. В міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий платіж, авансовий платіж, платіж у кредит, комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж здійснюється через банк до чи проти передачі експортером товаросупровідних документів чи самого товару в розпорядження покупця. Цей спосіб платежу не означає, що розрахунки ведуться готівковими грошовими знаками. Поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому та кредитному способам платежу і передбачає оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Може здійснюватись повністю або частинами.

Повний готівковий платіж передбачає оплату повної вартості товару за однієї із зазначених умов:

• при отриманні повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження;

• при отриманні повідомлення капітана судна про закін­чення завантаження товару на борт в порту відправлення;

• проти вручення експортеру комплекту товарних доку­ментів, передбачених у контракті;

• проти вручення товарних документів з наданням для оплати декількох пільгових днів (під банківську гарантію).

Зазначені умови викладені в певній послідовності з огляду на інтереси експортера. Для нього найбільш вигідна перша умова, а найменш вигідна — остання.

Готівковий платіж частинами передбачає оплату вартості товару кількома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може бути розбитий на частини за умовами поставки та в міру готовності товару. В першому випадку частина платежу (80—90 %) сплачується після відвантаження товару, а все інше після приймання товару імпортером. У другому випадку випла­та визначених у контракті сум надходить у міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замов­лення. Цей спосіб виконує дві функції:

— є формою кредитування покупцем продавця;

— слугує засобом забезпечення зобов'язань, прийнятих по­купцем за контрактом.

Аванс може бути наданий у грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировин­них матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару. Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження това­ру (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту.

У світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках коли:

— продавець сумнівається в платоспроможності покупця;

— політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця не стабільна;

• постачається дороге обладнання;

• тривалі строки виконання контракту.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети аван­су, характеру товару, його новизни, вартості й строків виго­товлення. У світовій практиці авансові платежі зазвичай скла­дають 10-30 % від суми контракту. Погашається аванс шля­хом заліку при поставці товару. Ця умова має фіксуватися в контракті.

Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків ви­гідні для експортера і менше - для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполя­гає на виставленні на свою користь гарантії першокласного бан­ку (гарантії повернення авансу чи гарантії належного виконан­ня контракту).

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за опе­рацією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, обумовлену в контракті, че­рез певний час після поставки товару. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстро­чки платежу і класифікується як комерційний, фірмовий то­варний кредит.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80—85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцю по­крити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язан­ня за контрактом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцю, визначається розмірами капі­талу останнього і зазвичай не перевищує 10 % від капіталу покупця.

За термінами комерційні кредити поділяються на:

• короткострокові (до 1 року),

• середньострокові (1—5 років)

• довгострокові (5—10 років і більше).

У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у процентах за рік, термін викори­стання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не відбувається погашення про­центів, та інші умови. При наданні комерційного кредиту ви­никає питання про гарантії платежу. Серед способів запобіган­ня неплатежу чи затримці платежу основними є гарантії банків в тому чи іншому вигляді.

Основними формами розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є: акредитивна; інкасова, банківський переказ, розрахунки чеками, вексельна, за відкритим рахунком.