титулка

Зміст

Вступ

• Актуальність теми: «Професійне спрямування розвитку майбутніх будівельників в умовах професійно-технічних навчальних закладів»

Щоб максимально розкрити значення даної теми задамось для себе таким питанням: які чинники, важилі впливають на розвиток людини, особистості та суспільства в цілому? Яка ж мотивація лежить в основі для одних навчати для інших навчитись. Виникнення саме таких питань призвело таке поняття як – розвиток, розвиток будівництва та будівельних спеціальностей яке лежить в основі теми даної курсової роботи. Сприймаючи таке поняття як будівництво в більшості випатків у людини формується образ будинку – який захищає від зовнішніх негативних факторів, породжує відчуття безпеки. Це пов’язано з тим що дана професія супроводжує людину від самого початку її розвитку (взято в глобальному контексті). Виходячи з цього можна провести такі паралелі: будівництво прямо або опосередковано стосується кожного, воно викликає відчуття безпеки, безпечно отже комфортно, відчуття комфортності робить нас щасливими, і так займаючись будівництвом ми приносимо щастя в цей світ. (всі умовиводи та висновки стосуються лише гуманного світосприйняття ).

У вище сказаному ми бачимо духовну сторону будівництва, але не забуваємо і про матеріальне значення цього процесу, але втрачати час на доведення і пояснення цього на даному етапі курсової роботи наскільки це є необхідним я вважаю недоцільним.

Зробимо узагальнення, отже: професійно спрямовувати учнів які навчаються будівельній справі є життєво необхідним для суспільства в цілому, з цього випливає що дана тема є актуальною.

• Мета, завдання. Дана робота буде спрямована на визначення та застосування методів та засобів в пливу на особистість які будуть формувати в неї стійкій інтерес до обраної професії (будівельної).

Щоб досягти даної мети нам потрібно вирішити такі завдання:

А) опрацювати психолого – педагогічну літературу в якій буде розкриватись питання розвитку, та методів впливу на особистість. Ознайомитись з технічною літературою яка стосується будівництва, це потрібно щоб поєднати педагогічні підходи і технологічний процес.

Б) вивчити попередній педагогічний досвід з даного питання, та умови його застосування на сучасному етапі розвитку.

В) розробка заходів які будуть позитивно впливати на досягнення нашої мети.

Г) експериментальна перевірка за пропонованих заходів.

Д) підведення підсумків та розробка рекомендацій щодо застосування запропонованих методів впливу на особистість з даного питання.

- Обєкт дослідження - професійний розвиток учнів в умовах ПТНЗ.

- Предмет дослідження - методи та засоби які впливають на професійний розвиток особистості, як підчас навчання так і після його закінчення.

- Гіпотеза дослідження.

1.Розділ Передумови формування стійкого інтересу до обраної професії

1.1. Особливості розвитку особистості в юнацькому віці

Протягом юнацького віку (від 15—16 до 20 років) особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштаб­но роздивляється свій внутрішній світ, свою індивіду­альність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до ета­пу дорослості.

Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціаль­но-психологічної, демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова і норми поведінки, стиль, доз­вілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням влас­тивої тільки йому соціальної, психологічної ситуації роз­витку.

Протягом ранньої юності (від 15—16 до 17—18 років) особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей пе­ріод завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація.

Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і са­мовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата виявляють значно вищий, ніж у підлітко­вому віці, рівень навчальної діяльності, комунікативності, починають узгоджувати у своєму баченні майбутнього близьку і віддалену перспективи, нерідко переживаючи при цьому кризу ідентичності.

Досліджуючи розвиток особистості в ранній юності, роз­глядають його натуральний і соціальний ряди.

Натуральний ряд розвитку (процес фізичного дозрі­вання). Ранню юність небезпідставно вважають перехід­ним віком. Біологічним критерієм переходу від дитинства до зрілості є фізичне, зокрема статеве, дозрівання. Проце­си дозрівання відбуваються нерівномірно. Це проявляєть­ся як на міжіндивідуальному рівні, оскільки в 15 років один старшокласник може бути постпубертальним (стате­во дозрілим) юнаком, другий — пубертальним (який стате­во дозріває) підлітком, а третій — допубертальною (в яко­го ще не настав період статевого дозрівання) дитиною, так і на внутрііндивідуальному рівні (різні біологічні системи однієї і тієї людини не дозрівають одночасно).

У ранній юності закінчується формування скелета, швидко розвивається м'язова система. Ріст дівчат припи­няється на 16—17 році ,хлопців — на 17—18 році життя.

Соціальний ряд розвитку. Перехід від дитинства до дорослості в людському суспільстві передбачає залучення дитини до оволодіння системою знань, норм і навичок, зав­дяки яким індивід може створювати матеріальні та духов­ні цінності, виконувати суспільні функції і нести соціальну відповідальність. Тобто ранній юнацький вік пов'язаний із процесом соціалізації.

На соціалізацію юнаків і дівчат впливають умови та пе­ребіг психічного й особистісного розвитку. Залежно від їх­ніх індивідуально-психологічних особливостей виокрем­люють такі типи соціалізації:

— соціалізація, яка супроводжується серйозними проблемами в поведінці, конфліктними ситуаціями, труд­нощами у засвоєнні соціальних ролей тощо;

— плавна, розмірена соціалізація. За такого її перебігу юна особистість включається в доросле життя порівняно легко, не завдаючи клопоту батькам і педагогам;

— соціалізація, яка характеризується швидкими, стрибкоподібними змінами, що ефективно контролюються особистістю. Таким юнакам і дівчатам властивий високий рівень самоконтролю, самодисципліни.

Особливості цих типів соціалізації по-різному виявля­ються у життєдіяльності хлопців і дівчат. Як правило, дів­чата випереджають у соціальному розвитку хлопців. Вони глибше й ефективніше засвоюють соціальні ролі, поклада­ють на себе відповідальність за своє життя. У виборі профе­сії, навчального закладу міжстатеві відмінності не просте­жуються.

Оскільки в ранньому юнацькому віці відбуваються соціалізація, становлення цілісної особистості, школа повинна з однаковою відповідальністю дбати про підго­товку старшокласника до праці, сімейного життя, трудо­вої діяльності, виконання громадянських обов'язків, зао­хочувати його постійно займатися самовдосконаленням. Жодне з цих завдань не може бути розв'язане у відриві від іншого, без взаємодії з іншими соціальними інститу­тами.

Професійне самовизначення юнацтва. Ак­тивні роздуми старшокласників над своїм майбутнім зде­більшого мають наслідком сформовану спрямованість що­до вибору професії. Ця їхня спрямованість ще нетривка, а багатьом із них властиві різноманітні вагання, їх свідчен­ням є одночасний інтерес до кількох професій, конфлікт між прагненнями і здібностями, між ідеалізованим бачен­ням майбутньої професії та реальними перспективами (учень хоче вступити до вищого навчального закладу, але це неможливо через низьку успішність чи відсутність коштів на оплату за навчання; інтерес учня не збігається з бажанням батьків). Старших школярів, які ще не визна­чилися у виборі професії, хвилює проблема вибору, і вони часто спілкуються з цього приводу з однолітками та до­рослими.

У старших класах учні починають серйозно замислю­ватись і над своєю придатністю до роботи в тій сфері, яку для себе обирають. Під час вибору професії вони зважають не тільки на свої інтереси, а й на багато інших обставин, передусім порівнюють свої здібності, можливості з вимога­ми, які ставить до людини та чи інша професія. Цим зу­мовлений їхній інтерес до різноманітних аспектів психо­логії здібностей, мислення, самовиховання, у пізнанні яких неоціненною для них може бути допомога досвідче­ного спеціаліста з обраної сфери діяльності, педагога та шкільного психолога.

Крім самовизначення, важливими новоутвореннями раннього юнацького віку є відкриття внутрішнього Я, фор­мування цілісної Я-концепції, світогляду.

Закінчуючи школу, старшокласник повинен бути соці­ально і психологічно готовим до вступу в доросле життя. Ця готовність полягає в наявності здібностей, знань, умінь і на­вичок, які дали б змогу реалізуватися йому в суспільстві як неповторній особистості, яка прагне успіху, забезпечили б розвиток його як громадянина, працівника, творця сім'ї.

Отже, головним досягненням в соціально-психологіч­ному розвитку старшокласників є внутрішня духовна си­ла, самоусвідомленість, розсудливість, готовність до са­мостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяль­ності, виразно проектується у майбутнє.

На етапі зрілої юності виникає нова соціальна ситуація розвитку, центром якої є перехід до самостійного життя (початок професійного становлення, реалізації життєвих планів). Продовжується інтенсивний розвиток самосвідо­мості, молоді люди самовизначаються в системі моральних цінностей, принципів, норм і правил поведінки, усвідом­люють особисту соціальну відповідальність. Нових якос­тей набуває юнацька дружба, а дружба з особою протилеж­ної статі переростає в закоханість.

На зміну ранньому юнацькому віку приходить зріла юність — період, коли закінчується перехід від дитинс­тва до дорослості. У психологічній літературі з проблем юності (праці Е. Еріксона, Е. Шпрангера, І. Кона, В. Сло-бодчикова) простежуються різні підходи до з'ясування ві­кових меж, основних суперечностей і новоутворень цього віку. Більшість дослідників обмежує зрілу юність періо­дом від 18 до 20 років.

В зрілій юності завершуються процеси біологічного дозрівання, однією з найважливіших потреб особистості стає інтелектуальний розвиток, посилюється емоційна стабільність, у міжособистісних стосунках важливого зна­чення набуває спілкування з ровесниками, особливо з представниками протилежної статі, тривають саморозви­ток і самовдосконалення.

У період зрілої юності відбувається суттєва перебудова особистості, зумовлена змінами соціальної ситуації роз­витку. Ці зміни можуть бути пов'язані зі вступом до вищого навчального закладу, початком трудової діяльності то­що. В цьому віці молода людина мусить самостійно прий­мати та реалізовувати рішення, розробляти життєві пла­ни, будувати власне життя. Вона переходить від пізнання світу до його перетворення, починає активно самостверджуватись у професійній діяльності.

Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Це дуже непростий і важливий етап, оскільки від правильного вибору професії залежить майбутнє людини, її самореалізація, задоволе­ність життям. Професійне самовизначення відбувається з урахуванням життєвих цінностей особистості. Якщо го­ловним для неї є суспільний престиж, визнання, то профе­сію вона обирає, орієнтуючись на існуючу в суспільстві мо­ду щодо професій. При виборі професії зважають і на соці­альні, матеріальні вигоди (соціальний статус, заробітну плату, пільги та ін.). Нерідко професійний вибір є резуль­татом пасивної згоди з бажанням батьків або романтично­го, некритичного інтересу до певної професії. Цілком імо­вірно, що такий вибір може спричинити у майбутньому глибокі розчарування, спонукати людину до запізнілих пошуків себе у професії, стримувати її соціальний та особистісний розвиток. З огляду на це важливо, щоб профе­сійне самовизначення відбувалося свідомо, на основі всебічного врахування уподобань, здібностей, можливостей особистості, відповідності їх вимогам спеціальності, що обирається.

Вищий навчальний заклад є найважливішим етапом освоєння професії, початком професійного становлення. Воно полягає в активному, свідомому утвердженні люди­ни у професійній позиції на основі засвоєння певної сис­теми знань, норм, цінностей, оволодіння професійними уміннями. В зрілому юнацькому віці відбувається адап­тація студента-новачка до навчального закладу, діяль­ності в умовах вищої школи. Колишній школяр мусить суттєво перебудувати свої уявлення про навчання, звич­ки, поведінку, на нових засадах забезпечити власну само­організацію.

Вікові особливості прийняття рішень про кар'єру на етапі зрілої юності. В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання не­обхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення і втілювати їх у життя. Вони перед­бачають наявність певних психологічних передумов, пе­редусім цілісності Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між власним буттям і не­буттям, між добром і злом.

Прийняття рішень про кар'єру вимагає від людини з'ясування для себе життєвої мети. Моральна мета (мо­рально-духовного самоствердження та самореалізації, тво­рення добра) мобілізує сили особистості на тривалий пері­од. Конкретні цілі такою властивістю не наділені, тому після їх досягнення швидко настає спад активності.

Важливу роль у прийнятті рішень про кар'єру відіграє соціально-психологічний реалізм — здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру і такі психологічні утворення, як концепція свого життя і Я-концепція. У зв'язку з цим важливо допо­могти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успіш­ного здійснення життєвих намірів.

Розв'язування життєвих завдань передбачає прогнозу­вання, орієнтацію на майбутнє й усвідомлення, наскільки є можливим втілення конкретних планів. Для цього люди­ні потрібно мати уявлення про діяльність, з якою вона зби­рається мати справу, осмислити і вибудувати проект свого майбутнього. За таких умов її теперішнє, справи найближ­чої і віддаленої перспектив сприйматимуться як конкретні кроки до нього.

Отже ,на етапі зрілої юності завершується перехід від ди­тинства до дорослості. Молода людина стає суб'єктом сво­го життя (обирає професію, вступає до навчального закла­ду, починає трудову діяльність, бере участь у суспільному житті, приймає рішення про кар'єру, реалізує конкретні життєві плани). У цьому віці завершується біологічне доз­рівання, встановлюється емоційна стабільність, важливою потребою стає інтелектуальний розвиток, стабілізується рівень домагань і самооцінка, становлення ідентичності, що пов'язане з особистісною рефлексією. Юнацька друж­ба набуває нової якості. Юнаки і дівчата усвідомлюють цінність кохання, що сприяє їхньому особистісному зрос­танню.

На завершення етапу зрілої юності у молодої людини уже сформовані важливі особистісні структури (самосвідо­мість, спонукальна та емоційно-вольова сфери), загальні властивості особистості (характер, здібності), індивідуаль­ність, інтелект. Юнаки і дівчата досягають значного рівня соціального розвитку, про що свідчить їхня активна участь у різних сферах суспільного життя.