5.2. Особливості екології дикої свині

За своєю природою кабани обачний і обережний звір, тому вони зазвичай намагається піти при наближенні людини. Однак коли кабан поранений, або сильно розлючений довгим цькуванням, то може зібрати всі свої сили на вирішення конфлікту – шляхом усунення агресора, в такі моменти рівень самозбереження значно падає та спостерігається велике підвищення активності й агресивності, особливо з боку годових самців та матерів.

Характерною особливістю, з точки зору екологічного значення, дикого кабана є вклад у формування навколишнього середовища. Досить велика тварина для умов середнього степу на території України. Велика кількість перетравлених органічних решток надходить в навколишнє середовище з продуктами життєдіяльності диких свиней, що збагачує ґрунти органогенними елементами. Вплив на формування денного ґрунтового профілю не лише від залишання досить великого числа за об’ємом та кількістю калових мас, але й від витоптування чималих площ при зміні місця в просторі в різних типах ландшафту. При необхідності відкопування корму, дикі свині без великих труднощів перекопують верхній горизонт ґрунту на досить великих площах, при цьому відбувається перемішування мінеральних та органічних частин профілю між собою. Кореневі системи, при пошкодженні, починають мінералізовуватись, та до закінчення періоду вегетації чи на наступний сезон виконуватимуть основну функцію для живлення рослинних угруповань а мікробоценозів.

Типовою звичкою в житті кабана завжди було купання. Щоденна процедура, виключення не робляться навіть у сильний мороз. Найулюбленішими місцями для купання кабанів виступають замутнілі водойми з глиною, калюжі. Чиста вода в річці не приваблива для кабанячих обмивань, користуються її для цього лише в крайніх випадках. Ця звичка настільки важлива для кабанів, що для того щоб знайти воду вони проходять не менше, ніж для того щоб знайти їжу. Купання пояснюється активною діяльністю ектопаразитів: кліщів, комарів, кровососних мух. Хутро в кабана досить жорстке, та мається підшерсток, складність очищення пояснюється кількістю разів купання. Часто спостерігається в умовах де вплив людини мінімальний, розорення мурашників. Кабани розривають їх і облаштовують у них свої лежання. А це призводить до промерзання мурашника і смерті всієї колонії від холоду.

Аборигенний вид, що населяв дальні рубежі північного степу на кордоні між Росією та Білорусією стає досить розповсюдженим на території сучасної України завдяки інтродукції на початку 60 років минулого сторіччя. Межа сучасного ареалу сформувалась завдяки програмі з розселення та акліматизації ссавців Воронезького заповідника. До недавнього часу ареал кабана в умовах колишнього Радянського Союзу торкався тільки Північний Кавказ, нижню течію Волги, південно-східну частину Алтаю, і крім того зустрічався в Забайкаллі і по Уссурійському краю. Центральна Росія, як і вхідна в неї Московська область була поза зоною проживання кабана, а виходячи з цього, то й популяційні хвилі майже не доходили до України. Але Велика Вітчизняна Війна торкнулася і розселення кабанів, в 1941 році бойові дії відтіснили їх до Московської області. У 1953 рік позначився у розповсюдженні ареалу до Архангельських країв. 1961 рік до Київського лісництва завезли першу партію диких свиней на розведення. Умови виявились вкрай сприятливими для активного розмноження, що за кілька років виникла необхідність масового скорочення чисельності.

Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що в умовах навколишнього середовища, що задовольняють необхідність у наявності постійного стаціонарного притулку та захисту, стаціонарних місць годівлі та допустиму кормову базу кабан досить пластична тварина в аспектах поведінки, якщо критерії до нормального існування не задовольняються повністю, або не відповідають вимогам взагалі, кабани або змінюють тактику та стратегію життєдіяльності з добування корму та власного захисту, або просто залишають несприятливі території.

Для дикого кабана в природних умовах з найменш можливим антропо-техногенним впливом є характерним систематичне відтворення інформаційних міток та боротьба за територію. Загальна вага, спосіб поведінки, особливості екології та біології на території середнього та північного степу України майже виключили основних агресивних конкурентів. Вплив на популяційну мінливість спостерігається лише зі сторони діяльності людини та природних ворогів, до яких в першу чергу відносяться бродячі собаки, вовки, лисиці, єнотовидні собаки, але негативні наслідки спостерігаються лише на молодняку Sus scrofa, що добуваються хижаками в полюванні.

Пластичність поведінки дикого кабана дає йому змогу швидко орієнтуватись в несприятливих умовах. Неперебірливість в умовах харчування та способи пошуку корму впливають на сезонні спалахи шкідливих безхребетних.