3.5 Рослинний свiт

На сьогодні заповідник - це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що знаходиться в оточенні агроіндустріального ландшафту, "затиснутий" поміж двома промисловими гігантами - містами Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані тополі чорна та біла, верба біла, дуб, в'яз, вільха), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальності, відіграє важливу роль в збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону. У рослинному покриві заповідника переважають ліси, біля 89% яких відносяться до типу довготривало заплавних. З них найпоширенішими є дубові ліси татарськокленові з переважанням яглиці або конвалії за участю зірочника лісового, розхідника шорсткого, маруни щиткової, гравілату міського, грястиці збірної, медунки темної, фіалки дивної тощо. Крім дубових, незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора або вільхи. До Зеленої книги України занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій (група асоціацій звичайнодубових лісів татарськокленових), однієї степової формації (формація ковили дніпровської) та п'яти водних формацій (формації сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого, куширу донського, латаття білого, глечиків жовтих). Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 видами мохоподібних, 25 видами лишайників. З них до Червоної книги України занесено 11 видів, а саме: зозулинець болотний, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дібровний, рястка Буше, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий, до Європейського червоного списку - 3 види: жовтозілля дніпровське, козельці українські та кушир донський. В межах заповідника охороняються також 64 види рослин, віднесені до рідкісних видів Дніпропетровської області.

4. Особливості проведення польових досліджень

Перед дослідником завжди стоїть велика кількість задач, вирішення яких можливе за допомогою польових досліджень. Розглянемо основні з них, сформульовані К. К. Фасулаті (1971):

• Докладний еколого-фауністичний огляд таксономічної групи, що досліджується, та ознайомлення з місцевою фауною.

• Детальне монографічне дослідження будь-якого виду.

• Вивчення екології окремого виду.

• Дослідження біогеоценозу. Вивчення всього комплексу рослинних і тваринних організмів у взаємодії з факторами навколишнього середовища.

Зміст будь-якої роботи визначається завданнями, що обумовлюються темою. Обсяг роботи, напрямок досліджень та виконання запланованих експериментів визначаються за програмою.

Будь-яке наукове дослідження неможливе без певної методики його проведення. За класичним визначенням (Фасулаті, 1971), методика – це сукупність прийомів та засобів, які використовуються для максимально ефективного вирішення завдань, що поставлені перед дослідниками.

Розробка методики при складанні плану дослідження є основним елементом планування. Після складання програми слід визначити основні принципи і напрямки роботи.

Польові дослідження проводяться трьома основними засобами – експедиційним, стаціонарним та комбінованим (поєднання першим двох). Основна відмінність між трьома засобами проведення польових робіт – кількість часу, що витрачає дослідник на проведення робот, та їх періодичність. Але слід зазначити, що чіткої межі серед названих засобів не існує.

Наведемо класичні (Фасулаті, 1961) визначення згаданих засобів польових досліджень:

• Експедиційні дослідження слід розуміти як дослідження маршрутного характеру з короткочасним перебуванням на одному місці. Лише при експедиційній роботі можна скласти уявлення про загальні закономірності поширення безхребетних у просторі та часі.

• При стаціонарній роботі тривалий час і регулярними спостереженнями досліджується певне питання. Спостереження у природі та збирання матеріалу супроводжуються його обробкою. Екологічні дослідження при стаціонарних умовах можливо проводити цілий рік. Такі дослідження на відміну від експедиційних дозволяють повно та детально вивчити екологію виду або комплексу видів на фоні сезонних змін умов існування.

Основним типом дослідження було обрано експедиційний, для більшого часу роботи в польових умовах. В період проходження стажування та науково-дослідної роботи в польових умовах заповідника майже половину часу було проведено у спостереженні за об’єктом дослідження, виявленні особливостей поведінки дикого кабана в довгозаплавних екосистемах річки Дніпро в весінній період. Аналіз отриманих даних та результати дослідження використовуватимуться в подальшій науковій роботі з об’єктом дослідження.