96. Розмір впливу посівної площі на зміну валового збору по групі однорідних культур визначається як:

+ добуток різниці між фактичною і плановою площею посіву на середню планову урожайність;

– добуток різниці між фактичною і плановою площею посіву на середню умовну урожайність;

– добуток різниці між фактичною і плановою площею посіву на середню фактичну урожайність;

– різниця між фактичним і умовно-розрахунковим валовим збором.

97. На рівень урожайності не впливає така група факторів:

– природно-кліматичні;

– агротехнічні;

+ політико-правові;

– організаційно-економічні.

98. У результаті аналізу впливу доз на внесення добрив на зміну урожайності озимої пшениці одержали рівняння , що означає:

– урожайність у звітному році дорівнює 28,4 ц/га і щороку збільшується на 1,2 ц;

– урожайність у базисному році дорівнює 28,4 ц/га і щороку збільшується на 1,2 ц/га;

– урожайність у попередньому році становила 28,4 ц і збільшується на 1,2 ц/га за збільшення доз внесення добрив;

+ урожайність за умовного (0) внесення добрив становить 28,4 ц/га і за збільшення доз внесення добрив збільшується на 1,2 ц/га.

99. У багатофакторній моделі урожайності с.-г. Культур (продуктивності худоби) кожен коефіцієнт при хі показує:

– на скільки змінився фактор, який вивчається;

+ на скільки змінюється урожайність (продуктивності) залежно від зміни фактора на 1;

– частку загальної зміни урожайності (продуктивності) від фактора, який вивчається;

– можливий резерв збільшення урожайності (продуктивності) за рахунок конкретного фактора.

100. Можливе збільшення виробництва продукції рослинництва за рахунок розширення посівних площ обчислюється так:

– резерв розширення посівних площ помножити на різницю між фактичною і плановою урожайністю культури, яка буде вирощуватися;

– фактичну площу посіву, яку планується відвести під конкретну культуру, помножити на різницю між фактичною і плановою її урожайністю;

+ резерв розширення посівних площ помножити на фактичну урожайність культури, яку планують вирощувати на цих землях;

– плановий валовий збір конкретної культури поділити на фактичну посівну площу.

101. Резерв збільшення виробництва продукції окремої культури а рахунок покращання сортового складу посівів обчислюють так:

+ зміна питомої ваги кожного сорту множиться на фактично досягнуту урожайність (і ділиться на 100%), добутки сумують і результат множать на фактичну площу посіву;

– зміну питомої ваги кожного сорту множать на фактично досягнуту урожайність ( і ділять на 100%), добутки сумують і результат множать на планову площу посіву;

– різницю між можливою і фактично досягнутою урожайністю множать на можливу площу посіву і зіставляють з фактичним валовим збором;

– різницю між можливою і фактичною площею посіву множать на різницю між можливою і фактичною урожайністю.

102. Урожайність культури з площі, яка була зібрана своєчасно, можна визначити як:

– різницю між фактичним валовим збором і валовим збором з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів, поділити на площу, зібрану не своєчасно;

+ різницю між фактичним валовим збором і валовим збором з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів, поділити на площу, зібрану своєчасно;

– різницю фактичним валовим збором і валовим збором з площі, зібраної пізніше, поділити на загальну фактичну площу;

– різницю між фактичною урожайністю по підприємству і урожайністю, що одержана з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів.

103. На зміну валового виробництва окремого виду продукції тваринництва безпосередньо впливає така група факторів:

– поголів’я і середньодобова продуктивність однієї голови;

– продуктивність однієї голови за рік і кількість кормо днів;

+ середньорічна продуктивність і середньорічне поголів’я;

– продуктивність і рівень забезпеченості худоби кормами.

104. На рівень продуктивності тварин не впливає безпосередньо така група факторів:

– рівень годівлі і дотримання раціону годівлі;

+ поголів’я і рівень забезпеченості виробничих процесів кваліфікованими працівниками;

– умови утримання худоби;

– порідний і віковий склад стада.

105. Розмір впливу поголів’я на зміну валового виробництва обчислюється як різниця між:

– фактичним і плановим обсягом виробництва;

– фактичним і розрахунковим обсягом виробництва, обчисленим за умови фактичного поголів’я і планової продуктивності однієї голови;

+ розрахунковим (обчисленому за умови фактичного поголів’я і планової продуктивності) і плановим обсягом виробництва;

– правильна відповідь відсутня.

106. Розмір впливу продуктивності однієї голови на зміну валового виробництва продукції тваринництва (результативний показник) розраховують як різницю між:

– фактичним і умовним (обчисленому за фактичної продуктивності і планового поголів’я), результативними показниками;

+ фактичним і умовним (обчисленим за фактичного поголів’я і планової продуктивності однієї голови) результативними показниками;

– умовним (обчисленому за фактичної продуктивності і планового поголів’я) і плановим результативним показником;

– умовним (обчисленому за фактичного поголів’я і планової продуктивності однієї голови) і плановим результативним показниками.

107. Рівень забезпеченості худоби кормами визначається як:

+ відношення фактичних витрат кормів на 1 голову до планових;

– відношення фактичних витрат кормів до планових;

– різниця між фактичними і плановими витратами кормів на 1 голову;

– різниця між фактичними і плановими витратами кормів на усе поголів’я.

108. У процесі аналізу забезпеченості худоби кормами не суттєвими факторами є:

– визначення рівня годівлі;

– дотримання раціонів годівлі;

+ спосіб заготівлі і доставки кормів;

– ефективність використання корму.

109. Під час аналізу ефективності використання корму основним показником у розрахунках є:

– витрати кормів на 1 голову;

+ витрати кормів на 1 ц продукції;

– витрати кормів на усе поголів’я;

– витрати кормів на фактично отриману продукцію.

110. Економію або перевитрати кормів на виробництво продукції обчислюють, як:

+ добуток різниці між фактичними і плановими витратами кормів на 1 ц та фактичним обсягом продукції;

– добуток різниці між фактичним і плановим обсягом продукції на планові витрати кормів на 1 ц;

– різницю між фактичними і плановими витратами кормів на увесь обсяг продукції;

– різницю між фактичними і плановими витратами кормів на 1 голову, помножену на плановий обсяг продукції.

111. Можливий резерв збільшення обсягів виробництва окремого виду продукції тваринництва за рахунок покращання породного складу стада в економічному аналізі обчислюють, використовуючи методику розрахунку впливу фактора:

– кількісного;

– якісного;

+ структурного;

– правильна відповідь відсутня.

112. Резерв збільшення обсягів виробництва молока за рахунок ліквідації яловості корів обчислюють як:

– добуток кількості недоотриманого молока від ялової корови на маточне поголів’я;

– різницю між фактичним валовим надоєм молока та надоєм від ялових корів;

– різницю між фактичним і плановим валовим надоєм молока;

+ кількість недоотриманого молока від ялової корови, помножену на кількість ялових корів у стаді.

113. Аналіз ринків збуту продукції починають з вивчення:

– попиту на продукцію;

+ структури ринків;

– пропозиції продукції;

– кількості учасників ринку.

114. Місткість товарного ринку (U) визначається обсягом товарів, які на ньому реалізуються протягом року, і обчислюється за формулою:

–U=В – З + І – Е; де В – виробництво товарів;

– U=В + З – І – Е; З – залишки товарних запасів;

+ U=В + З + І + Е; І – імпорт товарів;

– U=В – З – І + Е, Е – експорт товарів.

115. Показник ринкової частки (сегмент ринку) обчислюють як відношення:

+ обсягу продажу певного товару окремим підприємством до сумарного обсягу продажу цього товару на ринку;

– сумарного обсягу продажу певного товару на ринку до обсягу продажу цього товару окремим підприємством;

– загального обсягу імпортного товару до обсягу його експорту;

– загального обсягу експорту певного товару до обсягу його імпорту.

116. Під час аналізу змін обсягів реалізації продукції сільського господарства (I) здійснюють розрахунки за формулою:

– , де q – кількість реалізованої продукції;

р – ціна реалізації одиниці продукції;

+ і – вид продукції;

– п, ф – плановий і фактичний показник;

– .

117. Рівень товарності окремих видів продукції обчислюють як:

– відношення кількості виробленої продукції до реалізованої;

– різниця між кількістю виробленої та реалізованої продукції;

– сума кількості виробленої та реалізованої продукції;

+ відношення кількості реалізованої продукції до виробленої.

118. При факторному аналізі суми доходу від реалізації продукції с.-г. до чинників першого порядку не входять:

– обсяг реалізованої продукції;

– структура реалізованої продукції;

+ якість реалізованої продукції;

– середня ціна реалізованої продукції.

119. Можливий резерв збільшення обсягів реалізації окремих видів продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва обчислюють як:

+ добуток резерву збільшення обсягу виробництва на рівень товарності;

– різницю між фактичним і плановим обсягом реалізації;

– добуток планового обсягу реалізації на рівень товарності;

– різницю між фактичним обсягом реалізації та резервом його збільшення.

120. У процесі аналізу ринку ступінь відчутності попиту до зміни ціни вимірюється за допомогою:

+ коефіцієнта цінової еластичності;

– відносної частки ринку;

– темпу зростання ринку;

– індексу зміни ціни.

121. Коефіцієнт еластичності попиту через дохід (Е_д) визначають за формулою:

– Е_д=∆% п ∙ ∆%с;

+ Е_д=∆% п : ∆%с ;

– Е_д=∆% с:∙ ∆%п;

– Е_д=∆% п + ∆%с.

де ∆% п – відсоткова зміна кількості попиту і-того товару;

∆%с – відсоткова зміна доходів покупців.

122. Якщо величина коефіцієнтів еластичності (Е) більше 1, то це означає, що попит:

+ еластичний;

– нееластичний;

– абсолютно нееластичний;

– абсолютно еластичний.

123. До витрат на виробництво відносять:

+ собівартість реалізованої продукції;

– адміністративні витрати;

– втрати на збут;

– інші операційні витрати.

124. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включають:

– прямі матеріальні витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– інші прямі витрати;

+ адміністративні витрати.

125. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції проводиться з метою:

– виявлення тенденцій і причини зміни собівартості продукції;

+ формування оптимальної величини собівартості продукції, її складових та пошуку резервів її зниження;

– обчислення розміру негативного впливу окремих факторів на зміну собівартості;

– вивчення динаміки змінних собівартості продукції, порівняння з планом та середніми даними підприємствах району.

126. Аналіз загальної суми витрат на виробництво починають з вивчення динаміки її змін, для чого можна використати формулу загального індексу собівартості (І_z):

– , де z - собівартість 1 ц, грн

– q – кількість виробничої продукції, ц

– 0, 1 – період часу

+ .

127. Суму економії або перевитрат (е) коштів на виробництво можна визначити за формулою:

– , де, q – кількість виробленої продукції,ц;

+ z – собівартість 1 ц, грн;

– 0, 1 – період часу;

– .

128. Визначити суму витрат на виробництво (В) через взаємозв’язок обсягу продукції (U) постійних (ПВ) і змінних (зв) витрат можна через рівняння:

– В = U х зв – ПВ;

– В = U х зв : ПВ;

– В = U : ПВ+ зв ;

+ В = U х зв + ПВ.

129. Причинами зміни матеріальних витрат на виробництво продукції (безпосередній вплив) не може бути:

– зміна кількості витрачених матеріалів;

– вартість одиниці придбаних матеріалів;

– собівартість одиниці матеріальних ресурсів власного виробництва;

+ якість витрачених матеріальних ресурсів.

130. Розмір впливу урожайності (у) на зміну собівартості зерна ( ) можна визначити:

– , де В – витрати на 1 га, грн;

+ 0, 1 – період часу;

– ;

– .

131. Взаємозв’язок собівартості 1 ц молока ( ) з сумою постійних (ПВ) і змінних (зв) витрат описується таким рівнянням:

– z=ПВ х У + зв, де У – продуктивність, кг/гол.

– z=ПВ : у – зв;

+ z=ПВ : у+зв;

– z= У х зв+ ПВ.

132. Розмір впливу суми витрат на 1 га (В) на зміну собівартості 1 ц соняшнику ( ) обчислюється таким чином:

– , де У – урожайність, ц/га.

– ;

– ;

+ .

133. Для розрахунку розміру впливу окремих факторів на зміну собівартості одиниці продукції у факторній моделі: z=ПВ : у + зв використовують метод:

– абсолютних різниць;

+ ланцюгових підстановок;

– відносних різниць;

– індексний.

134. На відхилення фактичної суми витрат за статею «Корма» від плану впливають фактори першого порядку:

+ затрати кормів на 1 ц продукції (ц корм.од.) і собівартості 1 ц корм.од.;

– затрати кормів на 1 ц продукції та продуктивність 1 голови;

– продуктивність 1 голови і собівартістю 1 ц корм.од.;

– якість кормів і продуктивність 1 голови.

135. До можливих резервів зниження витрат на виробництво зерна не відносять:

– правильне агрегатування техніки;

+ термін проведення агротехнічних заходів;

– сумісництво технологічних операцій;

– зниження вартості послуг і робіт.

136. Організація проведення аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) не передбачає:

– планування проведення аналізу та підбір джерел інформації з перевіркою її на достовірність;

– проведення факторного аналізу;

– виявлення і підрахування резервів зниження собівартості;

+ вивчення кон’юнктури ринку певного виду продукції.

137. До об’єктів аналізу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не входять:

– загальна сума витрат на виробництво;

– собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг);

+ витрати на збут;

– витрати на одиницю продукції (робіт, послуг) за статтями.

138. Для виявлення тенденції зміни собівартості окремих видів продукції необхідно:

– порівняти фактичний рівень собівартості з плановим;

– порівняти рівень собівартості з середніми даними по підприємствах району;

+ провести вирівнювання динамічного ряду собівартості;

– визначити темпи зростання або зниження собівартості.

139. Аналізуючи фінансові результати від реалізації, не використовують:

– статистичну звітність ф. 50 с.-г.;

– звіт про фінансові результати;

– бухгалтерський баланс;

+ звіт про власний капітал.

140. Джерелом для аналізу фінансових результатів є дані форми статистичної звітності:

– ф. 29 с.-г. «Про урожай і урожайність»;

– ф. 24 с.-г. «Про стан тваринництва»;

+ ф. 50 с.-г. «Основні економічні показники»;

– правильна відповідь відсутня.

141. Аналіз фінансових результатів починають з вивчення:

+ складу та структури доходів і витрат підприємства;

– складу і динаміки чистого прибутку;

– виконання плану за прибутком;

– залежності показників фінансових результатів від певних факторів.

142. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», чистий дохід обчислюється як:

– різниця між сумою доходу і виробничою собівартості реалізованої продукції;

+ різниця між сумою доходу і ПДВ, акцизним збором та іншими вирахуваннями з доходу;

– сума валового прибутку і ПДВ;

– сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції.

143. Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» сума валового прибутку (збитку) від реалізації визначається як:

+ різниця між сумою чистого доходу і виробничою собівартістю реалізованої продукції;

– сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції;

– різниця між сумою доходу і чистим доходом;

– сума чистого доходу, ПДВ, акцизного збору та інших витрат.

144. За даними звіту про фінансові результати сума чистого прибутку (збитку) визначається:

– за кожним видом діяльності;

– за операційною діяльністю;

+ за всіма видами діяльності разом;

– за звичайною діяльністю.

145. Факторна модель чистого прибутку (збитку) належить до моделі детермінованого факторного аналізу типу:

– мультиплікативної;

– кратної;

+ адитивної;

– змішаної.

146. На зміну суми валового прибутку від реалізації продукції с.-г. впливають фактори першого порядку:

– обсяг, ціна, собівартість і якість реалізованої продукції;

+ обсяг, ціна, собівартість і структура реалізованої продукції;

– обсяг, ціна, якість реалізованої продукції і витрати на збут;

– обсяг, собівартість реалізованої продукції, попит і пропозиція ринку.

147. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок для визначення розміру впливу ціни на зміну суми валового прибутку від реалізації, необхідно:

– від фактичної суми виручки відняти планову суму виручки;

– від фактичної суми виручки відняти фактичну суму витрат;

– від фактичної суми виручки відняти планову суму витрат;

+ від фактичної суми виручки відняти умовну суму виручки.

148. Вплив структури реалізованої продукції на зміну валового прибутку від реалізації продукції не можна визначити, використовуючи метод:

– абсолютних різниць;

+ пропорційного ділення;

– ланцюгових підстановок;

– індексний.

149. Залежність прибутку від реалізації окремого виду продукції (П) від кількості (q), ціни (р) і собівартості (z) реалізованої продукції відображає факторна модель:

– П= q х z – q х р;

– П= q : (р – z);

+ П= q х (р – z);

– П= q х (р : z).

150. Розмір впливу кількості реалізованої продукції (q) на зміну суми прибутку (∆П) від реалізації можна визначити:

+ ∆П=( q₁ - q₀)(р₀ – z₀), де р – ціна 1 ц, грн;

– ∆П=( q₁ - q₀)(р₁ – z₁) z – собівартість 1 ц, грн;

– ∆П=( q₁ - q₀)(р₁ – z₀) 0, 1 – базисний і звітний періоди;

– ∆П=( q₁ - q₀)(р₀ – z₁).

151. Розмір впливу ціни реалізації зерна (р) на зміну суми прибутку (∆П)обчислюють як:

– ∆П=( р₁ - р₀): q₁, де q – кількість, ц;

+∆П=( р₁ - р₀)х q₁ z – собівартість 1 ц, грн;

– ∆П=−( р₁ -р₀)х q₀ 0, 1 – період часу;

– ∆П=( р₁ - z₀)х q₁.

152. Вплив собівартості 1 ц продукції (z) на зміну суми прибутку від її реалізації (∆П) обчислюють як:

– ∆П=( z₁ - z₀)х q₀, де q – кількість, ц;

+ ∆П=− ( z₁ - z₀)х q₁ 0, 1 – період часу;

– ∆П=− ( q₁ - q₀)х z₀;

– ∆П=( q₁ - q₀)х z₁.

153. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок при обчисленні зміни прибутку від реалізації, розрахунок ∆П= q₁ ( р₁ - z₀) - q₁ (р₀ – z₀) відображає розмір впливу фактора:

– кількість реалізованої продукції (q);

+ ціни реалізації (р);

– собівартості (z);

– прибутку на 1 ц (р - z).

154. Рівень рентабельності не характеризує показник:

– прибуток з розрахунку на одиницю виробничих витрат;

– прибуток з розрахунку на одиницю вартості товарної продукції;

+прибуток з розрахунку на одного працівника;

– прибуток з розрахунку на одиницю власного капіталу.

155. Розрахунок: відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості активів характеризує група показників рентабельності:

– рентабельність виробництва;

+ рентабельність капіталу;

– рентабельність продажів;

– рентабельність основних виробничих засобів.

156. За факторного аналізу норми прибутку (НП) використовують таку факторну модель:

– НП=П х (ОВЗ+О_бЗ), де П – сума прибутку;

– НП=П х (ОВЗ – О_бЗ) ОВЗ – основні виробничі засоби;

– НП=(ОВЗ – О_бЗ) : П О_бЗ – оборотні засоби;

+ НП=П : (ОВЗ+О_бЗ).

157. Можливий резерв зростання суми прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції обчислюють як добуток:

– планового обсягу реалізації на фактичну ціну;

+ можливого резерву збільшення обсягу реалізації на плановий прибуток від реалізації 1ц;

– фактичного обсягу реалізації на планову ціну;

– можливого резерву збільшення обсягу реалізації на фактичну ціну реалізації.

158. Методика маржинального аналізу фінансових результатів базується на розподілі витрат на:

– прямі і непрямі;

+ постійні і змінні;

– виробництво і збут;

– загальновиробничі і адміністративні.

159. Застосовуючи методику маржинального аналізу фінансових результатів для дослідження факторів зміни прибутку та його прогнозування, використовують таку модель:

+ П= q х (р – зв)- ПВ;

– П= q х (р – ПВ) – зв;

– П= q х зв (ПВ – р);

– П= q х ПВ(р –зв),

де - ПВ – постійні витрати на увесь обсяг продукції;

q – кількість;

р – ціна одиниці продукці

зв – зміни витрат на одиницю продукції.

160. Маржинальний дохід визначається як:

– різниця виручки і витрат;

– сума змінних витрат і прибутку;

+ сума постійних витрат і прибутку;

– різниця прибутку і постійних витрат.

161. Точку беззбитковості обсягів реалізації обчислюють шляхом ділення:

+ суми постійний витрат на ставку маржинального доходу;

– суми змінних витрат на ставку маржинального доходу;

– суми маржинального доходу на ціну реалізації;

– суми загальних витрат на прибуток.

162. Система показників, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможності суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований термін часу, характеризує:

– платоспроможність підприємства;

– ліквідність підприємства;

+ фінансовий стан підприємства;

– ймовірність банкрутства підприємства.

163. Фінансовий стан підприємства не залежить від:

– результатів виробничої діяльності;

+ форм і методів організації виробництва;

– фінансової діяльності;

– комерційної діяльності.

164. Аналіз ФСП базується, головним чином, на використанні показників:

– абсолютних;

+ відносних;

– натуральних;

– умовно-натуральних.

165. У процесі аналізу ФСП порівняння показників досліджуваного підприємства із загальноприйнятими (або теоретичними) «нормами» дозволяє:

+ оцінити ступінь ризику і прогнозування можливостей банкрутства;

– виявити сильні і слабкі сторони підприємства та його можливості;

– вивчити тенденції покращання або погіршення ФСП;

– визначити можливості нарощування обсягів продажів.

166. Аналіз ФСП починають з оцінки:

– фінансової стійкості та платоспроможності;

– ефективності та інтенсивності використання капіталу;

+ майнового стану і структури капіталу;

– кредитоспроможності та ризику банкрутства.

167. У процесі аналізу змін у складі і структурі балансу застосовують такі методи:

– індексний і динамічних рядів;

– абсолютних і відносних величин, середніх величин;

+ горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний;

– групування, середніх величин.

168. Розміщення господарських засобів в активі балансу здійснено відповідно до їх:

– вартості;

– собівартості;

+ ступеню ліквідності;

– значущості у процесі виробництва.

169. Сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного циклу, – це визначення:

– власного капіталу;

+ оборотних активів;

– оборотного капіталу;

– необоротних активів.

170. Залежність фінансової стійкості підприємства від оптимальності розміщення його засобів визначають шляхом аналізу:

+ структури оборотних активів;

– структури капіталу підприємства;

– показників платоспроможності;

– зміни валюти балансу.

171. Аналізуючи структуру оборотних активів за ступенем ризику вкладання капіталу, особливо вивчають оборотні активи з:

– мінімальним ризиком;

– невеликим ризиком;

– високим ризиком;

+ усіма видами ризиків.

172. Ступінь інтенсивності використання капіталу, вкладеного у запаси і матеріали, аналізують за показниками:

– динаміки;

+ оборотності;

– ліквідності;

– ресурсовіддачі.

173. До показників оборотності матеріальних оборотних активів не відносять:

– коефіцієнт оборотності;

+ коефіцієнт фінансової незалежності;

– коефіцієнт закріплення;

– тривалість одного обороту.

174. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів обчислюють як відношення:

+ суми виручки до середньорічної вартості запасів;

– середньорічної вартості запасів до суми виручки;

– середньорічної вартості запасів до валюти балансу;

– суми виручки до середньорічної вартості оборотних активів.

175. Розрахунок суми коштів (ек), які умовно вивільнюються з обороту за прискорення оборотності запасів (або потребують додаткового введення в оборот за уповільненя оборотності), проводять як:

+ , де Т – тривалість одного обороту у днях;

– ОСО – одноденна сума обороту, грн;

– 0,1 – базисний і звітний період;

– .

176. Суму власних джерел формування запасів (ВОК) обчислюють за такою формулою:

– , де І–V – нумерація розділів;

– П – пасиву;

+ А – активу;

– .

177. Якщо сума власних джерел формування запасів (ВОК) перевищує суму запасів (З), то фінансову стійкість підприємства характеризують як:

+ абсолютну;

– нормальну;

– нестійку;

– кризову.

178. Якщо сума запасів (З) перевищує суму власних джерел (ВОК), але менша від суми «нормальних» джерел (НД) формування запасів, то фінансову стійкість характеризують як:

– абсолютну;

+ нормальну;

– нестійку;

– кризову.

179. У процесі аналізу стану розрахунків з’ясовано, що кошти досліджуваного підприємства використовують інші організації, така ситуація свідчить про наявність заборгованості:

+ дебіторської;

– кредиторської;

– невиправданої;

– нормальної.

180. Для визначення виправданої або невиправданої заборгованості проводять:

– порівняння загальних сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

+ аналіз стану розрахунків за строками виникнення заборгованості;

– аналіз динаміки сум заборгованості за останні 3–5 років;

– обчислення структури дебіторської та кредиторської заборгованості.

181. Коефіцієнт платоспроможності обчислюється як:

– різниця між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями;

+ відношення платіжних засобів до платіжних зобов’язань;

– відношення платіжних зобов’язань до платіжних засобів;

– відношення різниці між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями до платіжних зобов’язань.

182. До платіжних засобів підприємства не входять:

– грошові кошти та їх еквіваленти;

– дебіторська заборгованість;

– готова продукція;

+ виробничі запаси.

183. Система показників для оцінки фінансового стану підприємства складаються з трьох груп, до яких не входять показники:

– структури капіталу;

– ділової активності;

+ фондозабезпеченості;

– рентабельності.

184. Суму робочого капіталу на підставі балансу підприємства визначають як:

– різницю між активами і пасивами балансу;

– різницю між необоротними активами і поточними зобов’язаннями;

+ різницю між оборотними активами і поточними зобов’язаннями;

– різницю між сумою власного капіталу і оборотними активами.

185. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) на підставі балансу підприємства визначають:

+ шляхом ділення суми оборотних активів на суму поточної заборгованості;

– шляхом ділення суми оборотних активів на суму кредиторської заборгованості;

– шляхом ділення суми оборотних активів на суму довгострокових зобов’язань;

– шляхом ділення суми оборотних активів на суму власного капіталу.

186. Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства визначається:

– відношенням власного оборотного капіталу до валюти балансу;

+ відношенням власного капіталу до валют балансу;

– відношенням власного капіталу до залученого;

– відношенням власного капіталу до необоротних активів.

187. Під «інвестиціями» розуміють:

– капіталовкладення у відтворення основних засобів – як виробничого, так і невиробничого характеру;

+ довгострокове вкладення коштів в активи підприємства з метою збільшення прибутку і нарощування власного капіталу;

– будь-яке вкладання капіталу, навіть якщо воно не пов’язане з отриманням прибутку;

– вкладання грошових коштів до балансових установ.

188. За об’єктами вкладання інвестиції поділяють на:

– матеріальні і грошові;

– довгострокові і короткострокові;

+ реальні і фінансові;

– одноразові і постійні.

189. За своєю суттю реальні інвестиції не відображають:

– вкладання коштів в оновлення матеріально-технічної бази підприємства;

+ вкладання коштів в оборотні матеріальні активи;

– нарощування виробничих потужностей підприємства;

– освоєння нових технологій або видів продукції.

190. Інвестиції, що акумулюють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити тощо) класифікують як:

+ фінансові;

– приватні;

– пасивні;

– валові.

191. За видами обраної інвестиційної стратегії розрізняють:

– валові і чисті інвестиції;

– реінвестиції та дезінвестиції;

+ пасивні та активні інвестиції;

– внутрішні та іноземні.

192. Аналізуючи обсяги інвестицій, вивчають динаміку і виконання плану інвестування за звітній період за такими напрямами:

– придбання основних засобів;

– формування основного стада;

– меліорація земель;

+ всі відповіді правильні.

193. До джерел інвестицій на формування основного стада не входить:

– виручка від реалізації дорослої худоби, вибракуваної з основного стада;

+ виручка від реалізації виробничих запасів;

– кредити банку;

–чистий прибуток.

194. Ретроспективна оцінка ефективності реальних інвестицій проводиться за допомогою комплексу показників, за винятком:

– збільшення чистого прибутку з розрахунку на 1 грн інвестицій;

– терміну окупності інвестицій;

+ підвищення трудомісткості продукції;

– зниження собівартості продукції з розрахунку на 1 грн інвестицій.

195. Термін окупності інвестицій визначається як відношення:

+ суми інвестицій до суми додаткового прибутку;

– суми додаткового прибутку до суми інвестицій;

– суми отриманого прибутку до суми витрат на виробництво;

– суми інвестицій до суми витрат на їх впровадження (освоєння).

196. Для прогнозування ефективності інвестиційної діяльності підприємству необхідно здійснювати:

– аналіз витрат підприємства за останній рік;

+ довгостроковий аналіз доходів і витрат;

– оперативний аналіз грошових потоків;

– аналіз обсягів виробництва.

197. Для визначення, скільки коштів треба вкласти сьогодні, щоб отримати певну суму після закінчення встановленого періоду, застосовують метод оцінки ефективності інвестицій:

+ метод дисконтування грошових надходжень;

– розрахунок окупності інвестицій;

– усі названі методи;

– правильна відповідь відсутня.

198. Для узагальнення одержаних результатів економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовують методику:

– обчислення середнього узагальнюючого показника;

+ комплексної оцінки;

– факторного аналізу;

– визначення показників рентабельності.

199. Визначення найкращого результату діяльності шляхом обчислення максимальної суми балів характеризує метод:

+ бальної оцінки;

– суми місць;

– коефіцієнтів;

– рейтингової оцінки.

200. Метод комплексної оцінки, який дозволяє врахувати не тільки абсолютний показник діяльності кожного підприємства, а й ступінь їх близькості (віддаленості) до найкращих значень показників по групі підприємств, називають:

– бальної оцінки;

– суми місць;

– коефіцієнтів;

+ рейтингової оцінки.

38