ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ

«Облік і аудит»

ДИСЦИПЛІНА

«Організація і методика економічного аналізу»

Київ

«Агроосвіта»

2013

1. Економічний аналіз можна вважати наукою, якщо він:

– вивчає основи громадського виробництва і закони його функціонування та розвитку;

– досліджує проблеми виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ на макрорівні;

+ спираючись на теорію пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини;

– здійснює «нагляд», наступний контроль за правильністю складання звітів про фінансові результати, а головне, глибокого дослідження цих результатів.

2. Теорія пізнання, виступаючи як методична основа усіх галузей науки, визначає для економічного аналізу його:

– об’єкт і суб’єкт пізнання;

+ сутність, необхідність і послідовність;

– методи і прийоми дослідження;

– можливості отримання конкретних результатів.

3. Теоретичною основою економічного аналізу, що визначає його зміст як на мікрорівні так і на макрорівні, є:

+ загально-наукові принципи, методи організації й методика дослідження економічних явищ;

– закони економічного розвитку у сфері економіки країни;

– наукові підходи до контролю, ревізії та перевірки результатів фінансово-господарської діяльності;

– система товарно-грошових відносин, через яку реалізується один з основних економічних законів – закон вартості.

4. Частиною аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не є така складова економічного аналізу:

– управлінський (господарський) аналіз;

– фінансовий аналіз;

+ техніко-економічний аналіз;

– стратегічний аналіз.

5. До об’єктивних вимог, які обумовлюють економічний аналіз як функціональну науку, не входить:

– відповідність потребам практики;

– розвиток самої науки в цілому та її окремих галузей;

– необхідність досягнення нового ступеня знань;

+ отримання позитивних результатів досліджень.

6. За ступенем охоплення об’єктів, які вивчаються, вирізняють такий вид аналізу:

– оперативний

+ вибірковий;

– попередній;

– функціональний.

7. За методом вивчення об’єкта виділяють такий вид аналізу, як:

+ факторний;

– підсумковий;

– зовнішній;

– фінансовий.

8. Головними завданням економічного аналізу є:

– об’єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів підприємств і дотримання нормативів;

+ оцінка діяльності підприємства з метою пошуку та визначення внутрішньогосподарських резервів;

– виявлення недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства, з’ясування причин їх виникнення;

– оцінка конкурентоспроможності підприємства і продукції.

9. Предметом економічного аналізу є:

– дія загальних, часткових і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конкретних умовах галузі або конкретного підприємства;

– кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, які відбуваються в господарській діяльності;

+ причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів всебічної діяльності підприємств;

– кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності підприємств.

10. До об’єктів предмета економічного аналізу не входять:

– обсяги виробництва і реалізації продукції;

– обсяги інвестицій та їх використання;

+ закони розвитку природи та суспільства;

– фінансовий стан підприємства.

11. Під економічним методом досліджень розуміється:

– необхідність постійних порівнянь;

+ діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їх становленні та розвитку;

– максимальна деталізація явищ і процесів, які вивчаються, та їх систематизація;

– необхідність вивчення позитивних та негативних сторін кожного явища або процесу.

12. До особливостей методу економічного аналізу не входить:

+ отримання позитивних результатів при дослідженні економічного явища або процесу;

– використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;

– вивчення причин зміни економічних показників;

– виявлення та вимір взаємозв’язку між економічними показниками.

13. Методика економічного аналізу являє собою:

– систему факторів досліджуваного явища;

– систему показників, що всебічно характеризує досліджуване явище або процес;

+ систему найбільш цілеспрямованих правил, принципів, прийомів, напрацьованих практикою і наукою, для вивчення предмета і об’єкта досліджень;

– систему прийомів і методів, за допомогою яких вивчається певний об’єкт або явище.

14.Факторний аналіз являє собою:

– причинно-наслідкові зв'язки економічного явища;

+ методику комплексного і системного вивчення та кількісного виміру впливу факторів на розмір результативного показника;

– методику визначення тенденцій зміни результативного і факторних показників;

– прийоми визначення співвідношення величини одного явища з величиною будь-якого іншого.

15. Факторний аналіз не передбачає:

– поступовий перехід від початкової факторної системи до кінцевої факторної системи;

– розкриття повного набору прямих, кількісно вимірюваних факторів, які впливають на зміну результативного показника;

– поступовий перехід від кінцевої факторної системи до початкової факторної системи;

+ визначення відносних темпів зростання та приросту показників за кілька років до рівня базисного року.

16. Зворотний факторний аналіз характеризує дослідження причинно-наслідкових зв'язків від окремих їх факторів до узагальнюючих, тобто методом:

– синтезу;

+ індукції;

– дедукції;

– порівняння.

17. Методика дослідження факторів, взаємозв'язок яких із результативним показником має функціональний характер, відображає:

+ детермінований аналіз;

– стохастичний аналіз;

– кореляційний аналіз;

– вірогідний аналіз.

18. До часового факторного аналізу не входить:

– ретроспективний;

– перспективний;

+ статичний;

– оперативний.

19. Факторний аналіз, який вивчає вплив різноманітних факторів у даний момент, відносять до:

– ретроспективного;

+ оперативного;

– вибіркового;

– підсумкового.

20. Факторну модель, яка відображає результативний показник як алгебраїчну суму факторів, називають:

+ адитивна;

– мультиплікативна;

– кратна;

– змішана.

21. Визначити тип факторної моделі, якщо залежність результативного показника (у) від факторів (х_і) має вигляд :

– адитивна;

– мультиплікативна;

– кратна;

+ змішана.

22. У наведеній змішаній моделі у=(х₁+х₂)*(х₃-х₄) не знайшли відображення типи факторних моделей:

– адитивна;

– мультиплікативна;

+ кратна;

– змішана.

23. Рівень рентабельності можна відобразити через факторну модель:

– адитивну;

– мультиплікативну;

+ кратну;

– змішану.

24. Валовий збір окремої культури можна виразити через факторну модель типу:

– адитивну;

+ мультиплікативну;

– кратну;

– змішану.

25. До методів елімінування не відносять технічний прийом як:

– метод ланцюгових підстановок;

+ кореляційний метод;

– спосіб абсолютних різниць;

– індексний метод.

26. Якщо економічна ситуація описана факторною моделлю Р=а(в-с), розрахунок впливу факторів, окрім ланцюгових підстановок, можна проводити методом:

+ абсолютних різниць;

– пропорційного ділення;

– індексного;

– правильна відповідь відсутня.

27. Вплив кількісного фактора "b" на зміну результативного показника ( )у моделі типу визначається як:

–

+ ;

– ;

– .

28. Правильно відображає методику визначення впливу фактора "b" на зміну результативного показника (Р) в моделі y=a∙b∙c∙d (а, с, d – фактори) алгоритм:

– ;

– ;

–

+ .

29. Вплив фактора "а" у факторній моделі Р=а(b-с) на зміну результативного показника (Р) можна визначити:

– ;

–

+ ;

– .

30. Індекси не використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника в моделях:

– мультиплікативних;

– кратних;

+ змішаних типу а:(b+с);

– правильна відповідь відсутня.

31. До основних принципів організації економічного аналізу не входить:

– чіткий розподіл зобов’язань з комплексного аналізу діяльності між окремими підрозділами, службами і працівниками;

– забезпеченість економічності та ефективності аналітичної роботи;

– регламентація і стандартизація аналітичної роботи;

+ планування виробничої програми підприємства.

32. Принцип уніфікації (стандартизації) організації аналітичної роботи передбачає створення типових форм і таблиць, стандартних програм, що забезпечує:

+ співставність результатів на всіх рівнях аналізу;

– можливість виявлення недоліків в організації виробництва;

– своєчасність і повноту надання необхідної інформації керівництву підприємства;

– вивчення причин невиконання плану виробництва.

33. Процес підготовки економічної інформації до аналізу не включає:

– перевірку вихідної інформації на вірогідність;

– приведення показників у співставний вигляд;

+ виявлення факторів, що впливають на окремі показники;

– спрощення цифрових даних.

34. Під час оформлення результатів аналізу, як правило, не використовують:

+ звіт;

– довідку;

– пояснювальну записку;

– висновок.

35. Використовуючи результати аналізу усередині підприємства, складають:

– звіт;

– пояснювальну записку;

+ довідку;

– висновок.

36. У випадках, коли результати аналізу подаються вищим органам управління, для їх оформлення складають:

– звіт;

– довідку;

+ пояснювальну записку;

– висновок.

37. Результати аналізу, який проводить вища організація або інші органи, оформлюють у вигляді:

– звіту;

– довідки;

– пояснювальної записки;

+ висновку.

38. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити на:

– внутрішню та зовнішню групи;

– планово-обліку та позаоблікову;

– оперативну та підсумкову;

+ всі відповіді правильні.

39. Теза: «інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє або повністю втратить свою корисність» – характеризує одну з вимог до інформації в економічному аналізі:

– повнота і різноманітність даних;

+ оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних;

– якість і вірогідність даних;

– доступність, гласність даних.

40. До джерел зовнішньої інформації не входять:

– наукові публікації;

– аналітичні журнали;

+ дані аналітичних висновків підприємства;

– довідники та інструкції.

41. До джерел внутрішніх даних не входять:

– планово-нормативна інформація;

– дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку;

+ звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань;

– дані особистих спостережень аналітика.

42. Аналізуючи структуру площі сільськогосподарського призначення, враховують такі види земельних угідь:

– рілля, пасовища, ліси, чагарники, багаторічні насадження:

+ рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті:

– рілля, багаторічні насадження, пасовища, землі під водою;

– рілля, багаторічні насадження, землі під водою.

43. Трудомісткість 1 ц кормових одиниць визначають як:

– затрати праці на 1 га поділити на урожайність;

– затрати праці на 1 ц корму помножити на урожайність;

+затрати праці на 1 ц корму поділити на вміст в 1 ц кормових одиниць;

– затрати праці на 1 ц корму помножити на вміст в 1 ц кормових одиниць.

44. Для оцінювання ступеня інтенсивності використання земель в господарстві необхідно

– розрахувати структуру посівних площ підприємства;

+ розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь у площі с.-г. угідь і їх зміну по роках;

– розрахувати показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь;

– розглянути динаміку площ окремих видів земельних угідь.

45. Під час аналізу структури посівних площ оптимальною вважається структура, яка дозволяє підприємству:

– забезпечити всі внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва;

+ виконати всі договірні зобов'язання, забезпечити внутрішньогосподарські потреби за умови мінімальних затрат праці і отримати максимум чистого прибутку;

– отримати максимум виручки від реалізації продукції рослинництва;

– виконати усі договірні зобов'язання підприємства щодо продукції рослинництва.

46. Для оцінювання економічної ефективності вирощування товарних культур необхідно розрахувати групу таких показників:

– отримано доходу з 1 га, собівартість 1 ц, середня ціна реалізації 1 ц;

– отримано з 1 га прибутку, затрати праці на 1 ц, урожайність;

– отримано з 1 га кормових одиниць доходу і трудомісткість;

+ отримано прибутку з 1 га і на 1 люд.-годину, затрати праці на 1 га, рівень рентабельності.

47. Для оцінювання економічної ефективності виробництва кормових культур обчислюють такі показники:

– одержано прибутку, чистого доходу з розрахунку на 1 ц кормових одиниць;

+ вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць з 1 га, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць;

– вихід з 1 га кормових одиниць, прибутку, собівартість 1 ц кормів, затрати праці на 1 ц кормів;

– урожайність, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць.

48. Під час оцінювання економічної ефективності товарних с.-г. культур рівень рентабельності визначається як:

– добуток урожайності на ціну;

– частка від ділення грошово-матеріальних витрат на 1 га на урожайність;

– добуток ціни на затрати праці на 1 га;

+ частка від ділення прибутку на 1 га на матеріально-грошові витрати на 1 га.

49. Під час оцінювання економічної ефективності вирощування товарних с.-г. культур прибуток на 1 га визначається як:

+ добуток урожайності на різницю між ціною і собівартістю 1 ц;

– добуток урожайності на собівартість;

– частка від ділення витрат на 1 га на урожайність;

– сума виручки від реалізації і витрат.

50. Для оцінювання економічної ефективності вирощування кормових культур необхідно взяти вихідні дані:

– за планом звітного року;

– фактичні за звітний період;

– фактичні за попередній рік;

+ в середньому за 3–5 років.

51. Аналізуючи заходи поліпшення земель, ефективними вважають ті, у яких:

+ вартість додатково одержаної продукції покриває або перевищує додаткові витрати;

– сума додаткових витрат збільшується при зниженні урожайності;

– виручка від реалізації не покриває загальних витрат на виробництво продукції;

– сума додаткових витрат змінюється пропорційно до зміни вартості продукції.

52. Комплексна оцінка ефективності використання с.-г. угідь проводиться за допомогою:

– системи натуральних показників;

– показників обсягу виробництва валової продукції рослинництва і рівня рентабельності;

+ системи узагальнюючих, натуральних (або часткових) та відносних показників;

– системи відносних показників.

53. До активної частини основних виробничих засобів не входять:

+ будівлі, споруди і передавальне устаткування;

– робочі машини і устаткування;

– робоча і продуктивна худоба;

– багаторічні насадження.

54. Аналізуючи склад основних засобів, необхідно обчислити:

– показники руху;

+ структурні показники;

– показники якісного стану;

– рівень фондооснащеності підприємства.

55. До показників руху під час аналізу основних засобів відносять таку групу:

– коефіцієнти оновлення, зношеності, придатності;

– коефіцієнти зростання, оновлення, фондоозброєності

+ коефіцієнти зростання, оновлення, вибуття;

– коефіцієнти зношеності, вибуття, забезпеченості.

56. Аналіз якісного стану основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:

– коефіцієнтів фондовіддачі і фондозабезпеченості;

+ коефіцієнтів зношеності і придатності;

– коефіцієнтів фондооснащеності;

– коефіцієнтів фондовіддачі і фондомісткості.

57. Економічний показник, який відображає вартість основних виробничих засобів з розрахунку на одного працівника, називається:

– фондовіддача;

– фондозабезпеченість підприємства;

+ фондоозброєність праці;

– матеріалонасиченість.

58. Аналіз економічної ефективності використання основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:

– урожайність плодових насаджень, продуктивності продуктивної худоби;

– фондозабезпеченість підприємства та фондоозброєність праці;

+ фондовіддача та фондомісткість;

– коефіцієнти зношеності та придатності.

59. Під час багатофакторного кореляційного аналізу можна підрахувати можливі (перспективні) резерви підвищення фондовіддачі в цілому і за рахунок кожного фактора. Для цього необхідно:

+ можливий приріст кожного фактора ( ) помножити на відповідний коефіцієнт у факторній моделі;

– можливий приріст кожного фактора ( ) поділити на відповідний коефіцієнт у факторній моделі;

– вважати резервом негативний вплив на результативний показник окремих факторів;

– вважати резервом результат, який одержано за рахунок зміни кожного фактора на одиницю.

60. Ефективність використання матеріальних виробничих засобів можна проаналізувати за допомогою показника норми прибутку (НП), який обчислюється за формулою:

– НП = П : (ОВЗ - ОЗ);

– НП = П х (ОВЗ + ОЗ);

+ НП = П : (ВВЗ + ОЗ);

– НП = П х (ОВЗ - ОЗ),

де П - чистий прибуток

ОВЗ - вартість основних виробничих засобів

ОЗ - вартість оборотних матеріальних засобів.

61. До складу енергетичних потужностей не входять:

– механічні двигуни;

– електроенергія;

– робоча худоба;

+ продуктивна худоба.

62. Відношення енергетичних потужностей до площі с.-г. угідь характеризує рівень:

– енергоозброєність;

– електроозброєність;

+ енергозабезпеченість;

– електрозабезпеченість.

63. Рівень механізації виробничих процесів визначається як:

– різниця між загальним обсягом робіт і обсягом механізованих робіт;

– добуток загального обсягу робіт на коефіцієнт фондоозброєності праці;

+ відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;

– відношення загального обсягу робіт до площі с.-г. угідь.

64. На зміну загального обсягу механізованих робіт безпосередньо впливають фактори першого порядку:

– кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік і змінний виробіток;

– середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за день;

+ середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за рік;

– кількість відпрацьованих м/змін за день і виробіток на 1 трактор за день.

65. Логічна підпорядкованість факторів, які впливають на загальний обсяг механізованих робіт, має таку послідовність:

– коефіцієнт використання робочого часу, виробіток на 1 трактор за день, кількість відпрацьованих м/днів, кількість тракторів;

– кількість відпрацьованих м/днів по МТП, виробіток 1 трактора за зміну, кількість тракторів;

– кількість тракторів, виробіток на 1 трактор за день, коефіцієнт змінності;

+ кількість тракторів, кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік, коефіцієнт змінності, виробіток 1 трактора за зміну.