20. Держава як субєкт політичної влади

Держава займає центральне місце у політичній системі суспільства.

Таке місце держави у політичній системі суспільства зумовлюється тим, що тільки держава :

• виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення країни через представницький вищий орган законодавчої влади;

• є уособленням суверенітету народу (нації), результатом реалізації права народу на самовизначення;

• здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх людей, що перебувають на її території;

• має у своєму розпорядженні апарат, необхідний для виконання вказаних функцій;

• встановлює загальнообов'язкові для всіх суб'єктів суспільного життя правила поведінки — юридичні норми;

• володіє владою суверенною, тобто верховною, самостійною і формально незалежною.

Форма держави складається з трьох елементів:

1) форма державного правління — це елемент форми держави, який характеризує структурну організацію влади, порядок утво­рення і повноваження вищих органів державної влади, їх взає­мовідносини між собою, з іншими органами держави, з політич­ними партіями і соціальними групами та населенням в цілому. За формою державного правління усі держави поділяють на монархії та республіки.

2) форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади, спосіб (порядок) поділу території держави на певні складові частини та співвід­ношення між ними. Усі держави, за формою державного устрою, поділяються на прості та складні. До простих держав належать унітарні держави. Серед складних держав розрізняють:

1) федерацію;

2) конфедерацію;

3) імперію.

3) форма державного режиму — це елемент форми держави, який характеризує політичну організацію влади, сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади у суспільстві. Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, держа­вний режим поділяють на демократичний та антидемократичний.

Політична влада - публічні, вольові (керівництва - підкорення) відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у тому числі державою) на основі політичних і правових норм.

Державна влада - публічно-політичні, вольові (керівництва - підкорення) відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.

46. Поняття корупції та корупційних дій.

Як свідчать окремі енциклопедичні словники, слово «корупція» походить від латинського «соrruptio», що означає «псування», «розбещення», тобто може розумітися як розбещення окремих посадових осіб державного апарату, як соціальна корозія, що роз’їдає державну владу і суспільство в цілому.

Таким чином, корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і неетичних (аморальних) вчинках.

Сутність корупції полягає у тому, що вона має:

- соціальну обумовленість;

- свою «ціну», що платить суспільство за її існування;

- негативний вплив на всі сфери суспільного життя;

- транснаціональний характер;

- економічні, політичні, правові, психологічні та моральні аспекти;

- здатність постійно пристосовуватися до нових реалій життя.

Розрізняють два основні види корупції – епізодичну і систематичну. Для кожного з видів характерна типова група ознак, що дає можливість визначити рівень корупції у конкретній державі.

Епізодична корупція характерна для більшості країн світу. Однак аналіз поданих ознак корупції дає усі підстави стверджувати, що в Україні корупція набула не епізодичного, а системного характеру. У нас вона нагадує замкнуте коло, розірвати яке можна шляхом послідовного вчинення певних дій, спрямованих одночасно на запобігання та подолання корупції у різних напрямах, зокрема і шляхом формування відповідної законодавчої бази та створення системи органів із боротьби з корупцією

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.