Додаток а

Внесок вчених італійської школи в розвиток обліку Видатні Внесок у розвиток обліку

вчені

Ф. Марчі Розвинув юридичний аспект обліку. Широко використовував (1822- персоніфікацію в обліку. Вважав, що за кожним рахунком стоїть 1871) людина. Сформулював правило подвійного запису: „Той, хто

отримує цінність, або стає боржником, - дебетується, той, хто видає цінність, або стає позикодавцем, - кредитується”. Дж. Основна праця – „Перший досвід логісмографії” (1873 р.). Зміст

Чербоні логісмографії – в послідовній персоналізації рахунків, мета – в (1827- контролі діяльності агентів і кореспондентів господарства, 1917) предмет – права і зобов’язання фізичних і юридичних осіб, метод

– реєстрація. Стверджував, що бухгалтерський облік – наука адміністративних функцій і адміністративних дій. Створив вчення про синтетичне об’єднання та аналітичний поділ рахунків. Ф. Вілла Поєднав юридичні та економічні цілі обліку. Стверджував, що (1801- бухгалтерський облік – комплекс економіко-адміністративних 1884) понять, які пропонуються до ведення рахунків і книг. Його мета –

контроль організації господарства і майна. Вважав об’єктом обліку не правові відносини, а матеріальні або грошові цінності, у зв’язку з якими виникають ці відносини. Предметом обліку вважав договір. Написав працю „Рахівництво в його застосуванні до приватних і суспільних господарств” (1840 р.). Пропонував способи застосування камерального рахівництва для обліку будь- яких матеріальних благ. Дж. Россі Автор шахової форми рахівництва (1889 р.), яка дозволяла (1845- фіксувати факти господарського життя в матрицях. Розклав 1921) шаховий баланс на окремі картки. Розвивав вчення про

бухгалтерський баланс (статмологію). Прирівнював підприємство до живого організму, де клітинки складають його сутність. Ф. Беста Вважав предметом обліку цінності. Стверджував, що об’єктом (1845- обліку є цінність матеріальних благ, тому рахунки повинні бути 1923) інструментом, за допомогою якого було б можливим відмітити усі

зміни господарських цінностей. Ототожнював бухгалтерський облік з господарським контролем. Автор багатьох праць, зокрема: „Теория текущих счетов” (1882 р.), „Курс счетоведения” (1882- 1883 рр.), „Торговое счетоводство” (1884 р.), „Бухгалтерия” (1922 р.) та ін. В. Прихильник економічного напрямку, очолював Венеціанську

Альфієрі школу обліку. Критикував логісмологію, розглядав проблеми (1863- обліку кошторису, ґрунтуючись при цьому на принципі, що 1930) кошторис є вираженням „передбачення економічної діяльності”.

116

Додаток б

Внесок вчених французької школи в розвиток обліку

Видатні Внесок у розвиток обліку

вчені

Пьєр Перший вказав на важливість та значення облікового мистецтва

Жозефа для рахівництва, як засобу наукового спостереження дійсного

Прудон життя підприємств. У 1888 р. в журналі «Счетоводство» № 16

(1809 – була надрукована стаття «Прудон о счетоводстве», де

1865) наводилися слова, що «бухгалтерія є політичною економією, а

рахівництво – наука і вона повністю заслуговує цю назву».

Вказував на аналітичні функції бухгалтера – «тільки він один

може сказати, який прибуток дасть та чи інша машина».

Адольф Створили суто економічний напрям спочатку у французькій, а

Гільбо потім і в світовій бухгалтерській літературі. Запропонували

(1819-1895) визначення: «Рахунковедення як додаток математики до

і вивчення економічних кількостей є наукою про рахунки, що

Ежен Пьєр відносяться до творів праці і до перетворень капіталу” а також

Леоте доктрина 3-х функцій обліку: 1) рахівничої, яка пов’язана з

(... - ...) класифікацією об’єктів; 2) соціальної, яка поєднує класові

інтереси; 3) економічної, яка дозволяє за допомогою облікової

інформації здійснювати управління господарськими процесами.

Стверджували, що баланс є наслідком подвійного запису, який

заданий рахунками. Пропонували всі цінності оцінювати за

собівартістю, ввели терміни „уніграфічна” та „диграфічна”

системи обліку. Підкреслювали народногосподарське значення

рахівництва і вимагали щорічного складання Балансу

народного багатства та загального рахівництва народного

господарства. Основна праця - «Общие руководящие начала

счетоводства» (1924 р.)

Жан Батіст Вважав, що облік - це частина політекономії, тому облік - суто

Дюмарше економічна, а не юридична наука. Предмет обліку - оцінка.

(1874 – Тільки оцінка (вартість) притаманна всім об’єктам, поза

1946) оцінкою немає обліку. Зазначав, що факти господарського

життя викликають в балансі чотири види змін (активні і пасивні

пермутації та компенсаційні та результатні модифікації).

Сформулював нове положення: «Рахунок, зміни якого входять

до балансу з позитивним знаком, - дебетується; рахунок, зміни

якого входять до балансу з від’ємним знаком, - кредитується».

У 1944 р. створив міжнародний герб бухгалтерів, який

складається з 3-х фігур: сонце - бухгалтерський облік освітлює

господарську діяльність; ваги – баланс; крива Бернуллі -

символ того, що облік, одного разу виникнувши, буде існувати

вічно, та девіз: «Наука, довіра, незалежність».

117 Продовж. додатка Б

Видатні Внесок у розвиток обліку

вчені

Жан Густав Розглядав облік як прикладну економіку, що відображає Курсель- господарські процеси і виступає як метод управління ними. Сенель „Рахівництво – це складова частина управління окремим (1813 – підприємством.”

1892) Уперше створив вчення про широку й вузьку амортизацію.

Широка амортизація передбачала поширення її сфери

практично на весь актив, кожна стаття служила підставою для

формування амортизаційного фонду, на кожну статтю

встановлювалась спеціальна норма. А вузька амортизація була

пов’язана лише з основними засобами, які обліковувались на

рахунках Споруд (нерухомості) і Машин (устаткування).

Основна праця - «Курс бухгалтерського обліку» (1878 р.)

Леон Сей Займав видатні пости в державній ієрархії,- міністра фінансів,

(1826 – президента сенату, академіка, жодного дня не працював у

1896) бухгалтерії, але наполягав на максимально детальному

обчисленні калькуляції собівартості. Говорив, що «будь-який

прибуток є предметом оцінки, і, діючи досить чесно, можна або

легко знайти його там, де його взагалі немає, або ж обчислити

його в сумах, які значно відрізняються одна від одної».

Всю історію обліку поділяв на 4 етапи: 1) мнемонічний, який

розпадався на 2 періоди – усний, коли так званий бухгалтер

повинен був все зберігати в пам’яті, і символічний

(дописемний), коли записи робились зарубками на бирках,

вузлами на мотузках тощо (в обох випадках вже був рахунок,

але не було письма); 2) уніграфічний – проста бухгалтерія; 3)

диграфічний – подвійна бухгалтерія; 4) логісмографічний.

Рене Засновник французької форми рахівництва. На його думку,

Делапорт предметом обліку був рух майна в часі й просторі. Для нього

(... – 1942) «бухгалтерія – наука рахунків, яка застосовується для

реєстрації, групування й класифікації циклів будь-яких

господарських операцій із метою отримання інформації,

необхідної для будь-якої науки, що використовує дані».

Вважав за необхідне пов’язати амортизацію з терміном роботи

обладнання. Трактував бухгалтерію як комплекс

управлінських функцій: 1) статистичні; 2) економічні; 3)

фінансові; 4) юридичні; 5) бюджетні; 6) управлінські; 7)

контрольні; 8) історичні; 9) реєстраційні; 10) сигналізаційні;

11) порівняльні (аналітичні).

118