3. Бухгалтерський облік в Україні в 20 ст. (до 1999 р.)

На думку проф. Ф.Ф. Бутинця вивчення розвитку бухгалтерського обліку доцільно розпочинати із поділу певного проміжку часу на періоди, для яких будуть характерними більш-менш усталені умови розвитку економіки в межах однієї державної структури. Щодо України, то в першій половині XX століття можна виділити два основних періоди:

/ період (від 1900 року до початку першої світової війни);

II період (від 1920 року до початку другої світової війни).

Перший період розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, знайшов свій відбиток від німецької бухгалтерської школи.

Особлива роль у розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях належить Ревізійному Союзу Українських Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у 1904 р. у Львові після прийняття закону про обов'язкову ревізію для кооперативних спілок.

Після І св. війни, у ІІ-му періоді розвитку бухгалтерського обліку роль РСУК значно зросла, який відновив свою діяльність у 1921 р. Друкованими органами РСУК стає тижневик "Господарсько-кооперативний часопис" (1921-1944) і місячник - "Кооперативна Республіка" (1928-1939).

Таким чином, розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях у першій пол. XX ст. проходив за головною участю РСУК шляхом перекладу видань німецької школи; періодичними фаховими друкованими органами, а згодом виданням підручників українських вчених.

Декілька слів слід сказати про місце бухгалтерського обліку в споживчій кооперації тих часів. Перші ланки споживчої кооперації - споживчі товариства з'явились незадовго до відміни кріпосного права. Їх створення належить до кінця 1864р. А уже в жовтні 1865 р. Міністерством внутрішніх справ був затверджений перший статут Споживчого товариства м. Рига. З цієї офіційної дати і починається відлік існування споживчої кооперації.

Споживча дореволюційна кооперація, створюючи господарські кооперативні організації, вперше в рамках капіталістичної системи і виробничих відносин того часу здійснювала розробку питань ведення бухгалтерського обліку щодо особливостей діяльності кооперативів і по суті заклала основи централізованого управління бухгалтерським обліком.

Вже в першій пол. XIX ст. в Росії (в тому числі і в Україні) були впроваджені єдині план рахунків і форми обліку, проведено класифікацію господарських засобів і визначено принципи їх оцінки та номенклатуру витрат обігу й виробництва.

Суттєвим недоліком обліку цього періоду було те, що по суті застосовувалась змішана необґрунтована методологія обліку, наприклад, на рахунку "Товари", де в дебеті відображались закуплені товари по собівартості, в кредиті - реалізовані товари записувались за продажними цінами. Не зважаючи на те, що ця методологія обліку забезпечувала "комерційну таємницю", вона давала необмежені можливості для "регулювання" розміру одержаного прибутку і вартості товарів.

Новий етап відродження облікової думки в Україні розпочався у 1918р., коли було видано (ЦВК) основні положення з обліку майна. У цей час з'явилися різні новаторські пропозиції. На арені з'явилися нові вчені-економісти з обліку. В дискусіях між різними вченими сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме господарство; теорія і галузевий облік були об'єднані в один курс - бухгалтерський облік; подвійний запис трактувався як складова методу бухгалтерського обліку, а не як об'єктивний закон.

Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію бухгалтерського обліку, розвиток облікової професії, професійну етику, концептуальні основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського обліку тощо.

Згодом облік набував централізованого характеру. В 1932 р. був створений єдиний орган управління соціалістичним обліком - Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР – (ЦУНГО).

В цей період часу все починає базуватися на плановій системі господарства. В зв'язку з цим в систему бухгалтерського обліку були введені показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативів.

В умовах збільшення обсягу і галузей діяльності підприємств виникла необхідність заміни "тісної і незручної форми обліку" журнал - головна італійською формою рахівництва. Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану-мінімуму, на підставі якого було обгрунтовано економічну характеристику рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських засобів, взаємозв'язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. По суті, цей рахунковий план-мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків для всіх підприємств і організацій.

В 1961 р. в Українському Раднаргоспі було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, до складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь і підприємств, Міністерства фінансів, викладачі економічних вузів. Методологічна рада свою діяльність побудувала на громадських засадах, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери-практики.

Головою президії Методологічної ради Українського Раднаргоспу було обрано Н. Косьміна, вченим секретарем - М. Білуху.

Рада з бухгалтерського обліку вирішила переглянути діючу на підприємствах і організаціях первинну документацію, ввести типову документацію, уніфікувати спеціалізовану документацію, що застосовувалась до типових форм, і рекомендувати її для всіх раднаргоспів республіки. В результаті .перегляду замість 5492 раніше діючих форм було введено 284 нових уніфікованих, завдяки чому документообіг зменшився на 34 %.