2. Бухгалтерський облік в період неПа (1921-1929 р.Р.)

У період нової економічної політики значення бухгалтерського обліку підсилилося. Він повинний був забезпечувати не тільки контроль за збереженням соціалістичного майна, але і сприяти розвиткові товарно-грошових відносин, надавати можливість розраховувати госпрозрахункові показники діяльності підприємств. Такий підхід до обліку застосовувався в 1923-1929 р.р.

Рішення Х з’їзду РКП(б) (1921 р.) здійснило перевід державної промисловості з кошторисного обліку на господарський, комерційний розрахунок.

Після проведення грошової реформи 1 жовтня 1924 р. облік став вестися в єдиній твердій валюті. З цього періоду можна було визначати фактичну собівартість готової продукції і складати бухгалтерські баланси.

У 20-і р. в період НЕПа відбувся вибух творчої облікової думки вчених і практиків. За період з 1922 р. по 1926 р. було проведено три Всесоюзних, один республіканський і безліч регіональних і галузевих форумів головних бухгалтерів. На форумах бухгалтери прагнули досягти взаємозв'язку між законодавчими актами і проектами з різних питань обліку.

Про підвищення інтересу до обліку в той час свідчить поява іноземної літератури і ріст кількості періодичних видань з бухгалтерського обліку. Тираж деяких видів видань досягав 7000 екземплярів.

Про посилення ролі бухгалтерського обліку в управлінні народним господарством свідчить створення в 1924 р. масової громадської організації – Об'єднання працівників обліку. Пізніше вона була реорганізована у Всесоюзне суспільство сприяння соціалістичному обліку з відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни.

Однак, незважаючи на всі досягнення, в обліку були присутні і недоліки. Так, за даними Робочо-селянської інспекції в 1922 р:

• не дотримувалися термінів надання звітності;

• не завжди здійснювався розрахунок собівартості готової продукції;

• не зіставлялися дані синтетичного й аналітичного обліку;

• не складалися зведені баланси по трестах.

Подією, що вплинула на розвиток вітчизняного обліку було видання 6 квітня 1922 р. Положення про рахівництво і звітність. У ньому визначалася групова номенклатура рахунків і типові форми звітності. Також положення встановлювало наступні правила:

• списання матеріалів у виробництво повинне здійснюватися за ціною першого придбання;

• переоцінка майна відображалася не на рахунку «Прибутки та збитки» і не на рахунку «Капітал», а на контрарном рахунку «Переоцінка»;

• фонди поділялися на основні, оборотні і спеціальні (цільові);

• передбачалося складання зведеної звітності.

Однак, у період НЕПа спостерігалася гостра боротьба за керівництво бухгалтерським обліком. Так 10 квітня 1923 р. ВЦВК і РНК, не приймаючи до уваги вимог Положення, видають Декрет "Про державні промислові підприємства, що діють на засадах комерційного розрахунку (трестах)".

10 вересня 1926 р. Рада Праці й Оборони видає "Правила складання балансів і нарахування амортизаційних відрахувань державними і кооперативними підприємствами, а також акціонерними товариствами з перевагою державного капіталу".

1 жовтня 1926 р. ВРНГ видає "Інструкцію головному бухгалтерові тресту щодо складання річного звіту і балансу".

9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР затверджує Документ щодо обов'язкового ведення рахівництва торговельними і промисловими підприємствами.

20 жовтня 1927 р. Рада Праці й Оборони затверджує Правила складання балансу й оцінки його статей державними і промисловими підприємствами, що зобов'язані особистою відповідальністю, і акціонерними товариствами з перевагою державного капіталу, за винятком кредитних установ".

Більшість положень нормативних документів, випущених конкуруючими органами, суперечили один одному і були написані навмисно двозначно. Отже, у будь-якому випадку головний бухгалтер міг бути обвинувачений у неправильному веденні обліку.

Усі ці недоліки приводили до того, що бухгалтери не стільки виконували вимоги нормативних документів, скільки слухалися податкових інспекторів.

5 грудня 1929 р. була опублікована постанова ЦК Всесоюзної Комуністичної Партії (більшовиків) «Про реорганізацію управління промисловістю», відповідно до якої всі підприємства повинні були складати щомісячний баланс і звітність про собівартість основних видів готової продукції.

Центральним керівним органом обліку і статистики з 9 травня 1931 р. став Держплан СРСР в особі сектора народногосподарського обліку. Згодом він був перейменований у Центральне управління народногосподарського обліку (1932).