3. Розповсюдження подвійного запису в Росії

Перші спроби застосування подвійного запису в Росії здійснювалися в другій половині 18 ст. у торговельних підприємствах, а потім і в промисловості.

Перші відомості про систему подвійного запису з'явилися в Росії з виданням перекладних західноєвропейських книг, з яких найбільший вплив на розвиток облікової думки мали:

1. «Торг Амстердамський, що містить усі те, що необхідно знати купцям і банкірам, як тим, що в Амстердамі мешкають, так і іноземним» – 1762 р., переклад із французької. Ця книга була енциклопедією торговельних знань і тільки 20 сторінок було приділено рахівництву

2. «Ключ комерції або торгівлі, тобто наука про бухгалтерію, що розкриває зміст книг і походження рахунків купецьких»» – 1783р., переклад з англійської. У книзі викладалося правило подвійного запису на прикладі обліку в торгівлі, порядок ведення рахунків і виправлення помилок. Матеріал викладався у виді одного комплексного приклада ведення обліку господарської діяльності.

3. «Наставляння, необхідно потрібне для російських купців, а більш для молодих осіб» – 1788р., переклад з німецької. У книзі описувався німецький підхід до техніки подвійного запису, системі рахунків, порядку ведення облікових книг.

Однак подвійний запис не одержав в ті часи розповсюдження, що було пов'язано з тривалим періодом застою в промисловості і науці. Відставання російської культури, економіки і науки від європейської було викликано деспотичним режимом Павла І (1796-1801 р.р.) і Олександра І (1801-1825 р.р.).

Після перемоги у війні з Францією на початку 19 ст. всі сфери життєдіяльності Росії підпали під вплив європейської цивілізації. У цей період почалася епоха розквіту російського промислового капіталу, а отже й облікової думки.

Найбільший вплив на розвиток обліку на початку 19 ст. мали французька і німецька школи. Це пов'язано з тим, що Франція впливала на культурне життя Росії, а Німеччина – на економічне. Німецький капітал відігравав важливу роль у російській економіці, а викладачами облікових дисциплін були переважно німці.

Італійський вплив на російський облік був нетривалим і неглибоким, тому що єдиною перекладною працею була стаття про логісмографію Дж. Чербоні, що надрукована в Рахівництві за 1891-1892 р.р.

Послідовником німецької школи був вчений з Москви Карл Іванович Арнольд (1775-1845).

Ціль обліку – пошук причин змін у складі майна.

Предмет – оборот частин майна. «Оборот частин майна, будучи основним заняттям купця, приводить до постійної зміни його кількості і ціни, тобто до постійного збільшення або зменшення частини капіталу. Точне і вірне визначення цієї зміни і є предмет бухгалтерії».

К. Арнольд вперше в Росії розмежував синтетичний і аналітичний облік. У Головній книзі повинні бути тільки синтетичні рахунки. Щодо ведення аналітичного обліку, він пропонував два варіанти:

1. На кожне найменування товару необхідно відкрити окремий рахунок. По дебету відображати надходження з кожного документа, а по кредиту після інвентаризації заносити залишок. Різниця складає суму вибуття.

2. На підставі первинних документів по дебету відбивати надходження, а по кредиту – вибуття. Залишок визначати розрахунковим шляхом і порівнювати з результатом інвентаризації.

Останній варіант був більш розповсюдженим.

У промисловому обліку К. Арнольд рекомендував матеріали і готову продукцію оприбутковувати також на рахунок Товарів. Таким чином, промисловий облік прирівнювався до торговельного.

Для організації обліку він запропонував найбільш зручну, на його думку, форму обліку: дебет рахунка, сума, кредит рахунка, зміст операції, сума.

Великим досягненням Арнольда є резервування засобів для можливих збитків на спеціальному рахунку Делькредере.

Після видання книги К. Арнольда німецький вплив став істотним. Тому його вважають батьком російської подвійної бухгалтерії.

Вплив французької школи був слабкіший. Її ідеї розвивав вчений із Санкт-Петербурга Іван Ахматов. У книзі «Італійська або дослідницька бухгалтерія» (1809) він розкривав порядок ведення облікових регістрів в торгівлі і промисловості. Відзначимо, що під італійською бухгалтерією розуміли подвійний запис, тому що він зародилася саме в Італії.

Основну увагу І. Ахматов приділяв хронологічному запису, тому що від правильності і повноти заповнення Меморіалу залежить порядок інших книг. Головна книга, на його думку, повинна містити шість синтетичних рахунків: каса, витрати, комісійний рахунок (заборгованість підприємства особі, що здала товар на комісію), прибутки та збитки, товари, капітал.

Під предметом обліку він визначав не сам рух майна, а його зображення на рахунках.

У торгівлі облік товарів рекомендував вести з відкриттям аналітичних рахунків по кожному виду, найменуванню. По дебету відбивалася купівельна вартість товарів і ТЗВ, по кредиту – продажна вартість. Різниця між кредитовим і дебетовим оборотами визначала розмір прибутку або збитку.

У частині фабричного обліку І. Ахматов пропонував для кожного працівника відкривати аналітичний рахунок “Витрати на виробництво”. По дебету відбивалася сума виданих працівникові матеріалів, по кредиту – вироблена їм готова продукція.

Західний вплив на російську облікову думку зміцнився з виходом журналу «Рахівництво» (1888-1904 р.р.). У журналі друкувалися праці німецьких, французьких, італійських і англійських авторів.

Ще одним поштовхом для розвитку економіки в Росії було скасування в 1861 р. кріпацтва. У цей час почали будуватися нові фабрики і заводи. Збільшення обсягів інвестицій у промислові підприємства, вимагало об'єктивної оцінки їх фінансового стану і контролю за збереженням майна. Так виникла необхідність створення незалежної організації бухгалтерів.

Перша спроба створення Інституту присяжних рахівників була здійснена наприкінці 1891р. Основними функціями присяжних рахівників були перевірка правильності рахунків і звітів, судові функції по спірним питанням, експертиза і правильна організація бухгалтерії на підприємствах, допомога при ліквідації підприємств. Внаслідок бюрократизму російського уряду цей проект не був затверджений.

Друга спроба – у 1909 р. підготовлений проект Інституту бухгалтерів. Ця організація повинна була сприяти підвищенню професійної освіти й ефективності контролю. Але і ця спроба зазнала фіаско.

У висновку відзначимо, що на розповсюдження подвійного запису в Росії вплинули розвиток капіталістичних відносин і запозичення європейської облікової думки.