Тема 4. Розвиток бухгалтерського обліку в Росії до 1917 р.

1. Облік у Росії до реформ Петра І;

2. Облік в епоху Петра І;

3. Розповсюдження подвійного запису в Росії;

4. Характеристика російської школи рахівництва.

Цільова настанова

Після вивчення теми студенти повинні знати:

• основні принципи, що характеризують зміст обліку дореформеної Росії;

• особливості організації обліку в монастирях 16-17 ст.

• порядок ведення обліку в промислових і торговельних підприємствах 17 ст.

• стан обліку в епоху Петра І;

• характеристику основних іноземних книг, що сприяли поширенню подвійного запису в Росії;

• основні досягнення послідовників німецької школи обліку в Росії;

• основні досягнення послідовників французької школи обліку в Росії;

• результати створення організацій незалежних бухгалтерів наприкінці 19 - початку 20 ст.;

• характеристику староруської школи обліку (традиціоналісти);

• характеристику новоросійської школи обліку (новатори);

• основні розходження в навчаннях московського і петербурзького напрямків російської школи обліку.

1. Облік у Росії до реформ Петра і

Російський облік, як і все економічне життя, за всіх часів були предметом державної регламентації.

До 9 століття державне господарство розглядалося як приватна власність його власника – князя. Князь під видом податків брав усе, що вважав за потрібним. В обліку застосовувалися примітивні облікові прийоми, пов'язані зі збором податків і реєстрацією торговельних оборотів.

Я.В. Соколов виділяє наступні принципи, що характеризують зміст російського обліку того часу:

1. Принцип державної влади. Держава була власником майже всього майна.

2. Принцип відповідальності. За кожен майновий об'єкт призначена особа несла матеріальну і кримінальну відповідальність.

3. Принцип колективної матеріальної відповідальності. Платіж здійснює громада, тому нестача відшкодовувалася всіма її членами.

4. Принцип ставлення до людини як до об'єкта обліку. Виник в епоху татарського іга, коли було введено персональне оподатковування. Податки повинна була платити кожна людина. У зв'язку з цім у 1257 р. уперше був проведений перепис населення.

5. Принцип «планового завдання» (15-17 ст.). Кожен працівник повинний одержати інформацію про вид, обсяг і терміни виконання роботи.

6. Принцип коллації (вивірка розрахунків). Усі взаєморозрахунки між учасниками господарської діяльності повинні систематично звірятися.

7. Принцип ієрархії відносин. Зобов'язання перед керівництвом завжди первинній зобов'язань перед сторонніми особами

8. Принцип калькуляції. Ціна виробів залежить від витрат, понесених на їх виробництво. Цій принцип виник у монастирях. Вважалося, що ціни на церковні послуги залежать не від попиту та пропозиції, а від витрат на утримання ченців.

9. Принцип обрядолюбства. Зовнішній вигляд документів, їх взаємозв'язок, порядок і послідовність заповнення важливіший їх змісту.

Прийняття християнства привело до появи монастирів, що займалися різною господарською діяльністю. Вони мали складний порядок розподілу господарських обов'язків. Керуючим був келар. Йому підкорялися скарбники (відповідальні за грошові кошти) і старці (відповідальні за матеріальні цінності). Крім того були прикажчики (завгоспи) і будівельники (ревізори).

У 16-17 ст. у монастирях для обліку господарства застосовувалася система бухгалтерських книг:

1. Описні (інвентарні) книги – записувалося все рухоме і нерухоме майно;

2. Посівні – витрати на посів зерна;

3. Ужимні – для обліку врожаю;

4. Умолотні – для обліку намеленого зерна;

5. Казначейські – відбивали операції з коштами;

6. Їдальні – для списання продуктів.

Порядок обліку в монастирях регламентувався спеціальними інструкціями – Царськими наказами.

З початку 18 ст. значення монастирів у господарстві знижується.

В другій половині 17 ст. у Росії отримав розвитку виробничий облік. Так у Тульському і Каширському металургійних заводах велося три книги:

1. Переписна (інвентарний опис);

2. Прибуткова;

3. Видаткова – платіжна відомість.

Предметом обліку був рух не матеріалів, а грошей. Відпуск готової продукції виконувався безоплатно. Скарбниця видавала гроші на відшкодування поточних витрат.

Вівся в Росії і торговельний облік.

В обліку товарів 17 століття переважав партіоний метод із застосуванням вартісних і натуральних вимірників. Облікові регістри були одночасно і звітними документами. Наприклад, звіт про роботу портової експедиції в Персію за 1663 р. починається з переліку оприбуткованих цінностей. Далі – опис списань, виторг. Різниця між оприбуткованими цінностями і виторгом показувала прибуток.

Для обліку державного господарства на початку року в наказах (міністерствах) відкривалися окладні книги на кожен вид податку й окрема книга для обліку витрат. Записи в ній здійснювалися на підставі виправдувальних документів – наказів. На підставі цих книг складався кошторис витрат і доходів за минулий рік у виді звіту