4.Соціальна робота з неповною сімєю

Поняття «неповні» стосується тих категорій сімей, в яких дитина неповнолітнього віку проживає з одним із батьків, що несе за неї повну відповідальність [3].

Неповною вважається сім'я, яка утворюється внаслідок позашлюбного народження дитини (тоді утворюється «материнська» сім'я). Сьогодні у нашій країні 13% дітей народжують матері, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі [4,]. «Материнська» сім'я (сім'я матері-диначки) - це різновид неповної сім'ї, що виникає в разі народження жінкою дитини поза шлюбом. Більшість жінок зважуються на такий крок свідомо: щоб уникнути самотності, задовольнити потребу материнства.

У неповних сім'ях відбуваються кризові явища, які виразно простежуються в сучасному суспільстві: незадовільні матеріальні умови, соціальна незахищеність, культурно-освітній занепад, моральна деградація. Соціальні проблеми таких сімей пов'язані, насамперед, з малозабезпеченістю, що зумовлена наявністю лише одного трудового заробітку в сім'ї. Крім того, іноді трудового заробітку немає взагалі і сім'я змушена існувати або на різноманітних видах мізерної допомоги, або на «нетрудових прибутках», що, як правило, носять протиправний характер.

Необхідно зазначити, що якщо проблеми малозабезпеченості піддаються відносному вирішенню (високорозвинені країни в змозі виплачувати дітям у неповних сім'ях порівняно щедру допомогу), то більш складними і такими, що не мають неоднозначного рішення, є соціально-психологічні проблеми, які існують у внутрішньо-особистісній сфері та міжособистісних стосунках членів неповних сімей, насамперед, дітей. До них належать: образа, пригніченість, і почуття власної неповноцінності, що можуть залишитися в дітей після розлучення батьків; труднощі в правильній статеворольовій ідентифікації та орієнтації дітей [6,с.16].

Специфічна проблема - виховна. Серед спеціалістів відсутня єдність з приводу того, чи є факт неповноти сім'ї причиною ризику з точки зору девіантної поведінки. Теплі, дружні стосунки одинокої матері з дитиною цілком можуть компенсувати відсутність батька. Та відомо й те, що неповнолітні правопорушники і злочинці найчастіше виходять з неповних сімей (близько 50%). Причини такого явища дуже різні - матеріальні, педагогічні, психологічні тощо. Цілком очевидний тісний зв'язок між структурою сім'ї, атмосферою у ній, статусом і ролями батьків і дітей. Конфліктні ситуації, взаємні образи, розлучення батьків, негативна громадська думка значною мірою стимулюють асоціальну поведінку підлітків (агресивність, «протест», самоутвердження) .

У роботі з неповною сім'єю реалізуються всі найважливіші функції діяльності соціального працівника, серед яких варто виділити: діагностичну, прогностичну, превентивну, правозахисну, соціально-педагогічну, соціально-побутову, комунікативну, морально-гуманістичну, організаційну.

Розглянемо і коротко проаналізуємо основні форми роботи із неповними сім'ями, які найчастіше використовують в практичній діяльності соціальні працівники [3,с.105-106]:

а) за складом і кількістю учасників: індивідуальні (з окремою сім'єю чи конкретним членом сім'ї); групові (з гетеро- чи гомогенними групами чи окремими членами кількох сімей); масові (із значною кількістю сімей або членів сімей);

б) за тривалістю: одноразові заходи (акції, свята); постійно діючі (лекторії, клуби, обстеження, консультпункти); «пульсуючі» (діючі за потребою, щоб зняти загострення проблеми, привернути до неї увагу з подальшим переходом до роботи в постійно діючих чи одноразових заходах);

в) за перспективою: розраховані на близьку перспективу - до 2 тижнів (частково розв'язуються гострі проблеми, привертається увага до них); розраховані на середню перспективу - до 2 місяців (розв'язуються певні функціональні проблеми сім'ї, усуваються наслідки); розраховані на віддалену перспективу - від 2 місяців і більше (розв'язуються комплексні проблеми сім'ї, усуваються причини і наслідки);

г) за місцем проведення: стаціонарні (на одному місці багаторазово); виїзні (на одному місці одноразово); пересувні (на різних місцях одноразово); циклічні (на різних місцях багаторазово);

д) за ступенем самостійності учасників: групи самодопомоги, взаємодопомоги сім'ям; тим, які працюють за допомогою консультанта; сім'ї, які працюють під безпосереднім керівництвом соціального працівника;

е) за рівнем творчості: інформаційні (спрямовані на засвоєння інформації); репродуктивні (спрямовані на відтворення знань, способів дії: лекторії, семінари, диспути); тренувальні - тренінги, практикуми тощо (спрямовані на застосування на практиці знань, формування вмінь, навичок, звичок); творчі (спрямовані на вироблення нових рішень, нових знань та способів дії);

є) за видом діяльності: ігрові; комунікативні; трудові; навчальні;

ж) за умовами здійснення: екстрені; звичайні;

з) за характером спілкування: безпосередні (усні); опосередковані (письмові, за допомогою технічних засобів);

и) за метою: спрямовані на збір та аналіз інформації; участь у формуванні сімейної політики і завдань соціальної роботи; участь у реалізації сімейної політики і проведенні соціального супроводу з сім'єю; профілактику неблагополуччя та його рецидивів; узагальнення результатів; контроль за якістю соціально-педагогічної роботи;

і) за складністю побудови: прості (використовуються методи: бесіда, диспут, вікторина, попередження, зустріч); складні (свято, творча гра, похід, ярмарок тощо); комплексні (тематичний день, тиждень, місячник, фестиваль).

Зміст соціальної роботи з неповними сім'ями полягає в слідуючому:

збір і надання інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівникам інших державних установ; участь в спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальна робота з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; вплив на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.).

Соціальна робота з неповними сім'ями здійснюється за напрямами: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, соціальне посередництво, соціальна адаптація, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна корекція, соціальна реабілітація.

Розрізняють такі види соціальної допомоги неповній сім'ї: соціальний супровід, соціальне консультування, соціальна терапія .

У процесі здійснення соціального супроводу неповних сімей, соціальні працівники надають:

- соціально-економічні послуги: задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій; сприяння у залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб сім'ї на лікування, оздоровлення, інформування клієнта з питань працевлаштування та сприяння цьому; навчання; сприяння у пошуку житла; придбання засобів для заробітку (наприклад,купівля або оренда швейної машинки, обладнання для теплиці тощо); сприяння в оформленні та своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини; залучення релігійних організацій до допомоги сім'ї;

- юридичні (правові) послуги: консультування з питань застосування чинного законодавства і нормативних актів; представлення і захист прав та законних інтересів сім'ї та дітей, що в ній виховуються, в органах держав ної влади та недержавних організаціях; сприяння в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів; здійснення правової освіти батька та дітей, що виховуються в цих сім'ях; співпраця з різними установами та фахівцями для надання фахової юридичної допомоги;

- сціально-педагогічні послуги: виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб членів сім'ї, організація індивідуального навчального, виховного процесів, дозвілля, залучення до роботи різноманітні заклади; просвітницька робота щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини; допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій сімейного виховання; педагогічне консультування з питань розв'язання педагогічних проблем сім'ї та її членів; влаштування дитини у дитячий садок; на професійне навчання; запрошення дітей та їхніх батьків на розважальні заходи; влаштування дитини у клуб (гурток, секцію, додаткове навчання) тощо;

- психологічні послуги: надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на виявлення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її корекції або реабілітації;

- соціально-медичні послуги: консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних заходів; надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; сприяння у проходженні членами сім'ї обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, забезпечення виконання призначень лікаря; допомога у вирішенні питань, пов'язаних з оздоровленням дітей; сприяння, у разі потреби, у госпіталізації клієнтів до лікувальних установ; придбання ліків для дитини, надання вітамінів дітям;

- інформаційні послуги: інформування про ресурси громади та допомога у їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади,гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи); надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування [2,с.23-25].

- педагогічні послуги (як різновид цих послуг виокремлюються освітні та розвиваючі послуги). Освітні послуги можуть надаватися у формі індивідуальних і групових занять, навчальних курсів, семінарів, відеолекторіїв, соціально-психологічних тренінгів, просвітницьких бесід, майстер-класів. Прикладом розвиваючих послуг може бути участь членів сімей у культурологічних заходах, ігротеках тощо.

Соціальне інспектування може здійснюватися спеціалістом спільно з дільничним інспектором міліції, представниками опікунської ради, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. У процесі соціального інспектування соціальний працівник реалізує такі функції: діагностичну (становлення порушень прав людини); запобіжно-профілактичну (запобігання рецидивам порушення прав людини в сім'ї); інформаційну (інформування громадськості, представників державної влади про наявність порушень прав людини в сім'ї); наглядово-контрольну (облік і перевірка житлово-побутових умов у сім'ї, перевірка виконання членами сім'ї рекомендацій соціального педагога щодо запобігання порушенням прав людини в сім'ї); охоронно-захисну; комунікативну (встановлення взаємодії соціального працівника з членами сім'ї з метою спонукання їх до подолання причин неблагополуччя в родині); координаційну (залучення медиків, психологів, юристів та інших фахівців до розв'язання проблем у сім'ї).

Сімейне консультування - найважливіший напрям соціально-особистісного консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки в неповній сім'ї, взаємовідносини між дітьми і матір'ю (батьком). Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей й проблема виховання дітей, які мають вади в психофізіологічному розвитку.

У соціальній роботі з неповною сім'єю можна виділити ряд загальних етапів: 1етап - це знайомство з сім'єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім'ї;

2 етап - входження в сім'ю, метою якого є створення мотивації до тривалої роботи, підвищення відповідальності сім'ї;

3 етап - детальне глибоке вивчення сім'ї, формування правильних уявлень про різні аспекти її функціонування, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін;

4 етап - аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи;

5 етап- корекційна робота;

6 етап - вихід із сім'ї в результаті досягнення мети роботи;

7 етап - контроль за сім'єю протягом певного періоду.

Зміст соціальної роботи з неповними сім'ями полягає у зборі інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівниками державних установ; участь у спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальній і груповій роботі з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; впливі на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.) Соціальний працівник у своїй роботі з неповною сім'єю повинен застосовувати комплекс заходів, спрямованих на гармонізацію особистісних і суспільних відносин, через надання допомоги у вирішенні проблем матеріального, культурного і соціального рівнів її життя, шляхом соціальної допомоги, соціального обслуговування, соціального захисту, соціальної підтримки, соціального забезпечення, соціального посередництва, соціальної адаптації, соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціальної корекції, соціальної реабілітації. Основними видами соціальної допомоги неповній сім'ї є: соціальний супровід з соціальним інспектуванням, соціальне консультування, соціальна терапія. Особливості соціальної роботи з неповною сім'єю визначаються особливостями її життєдіяльності і полягають у: пiдвищеннi рiвня психолого-педагогічної освiти батькiв; формуванні умінь саморегуляції, створенні умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що з'являються та налагодженні соціальної взаємодії між членами сім'ї і з її оточенням.