3.Правила подружнього щастя від Дейлі Карнегі.

Дейл Карнегі, американський письменник, лектор, що стояв біля витоків створення теорії спілкування, який перевів теоретичні розробки психологів у практичну область і розробив власну теорію безконфліктного й успішного спілкування.

Справжній успіх і визнання читачів прийшли до Карнегі в 1936 році, коли на книжкових полицях багатьох магазинів з’явилася книга «Як здобувати друзів і впливати на людей» (How To Win Friends and Influence People).[5]

Дейл Карнегі жив за принципом того, що немає поганих людей. А є неприємні обставини, з якими можна боротися, і зовсім не варто через них псувати життя і настрій навколишнім людям.

Дейл Карнегі мудро зауважив: "Якщо ви хочете зберегти сімейне життя щасливим, не критикуйте свого партнера. Критикувати завжди простіше, ніж помітити й підкреслити в людині риси, гідні похвали".[5]

Сім правил, дотримання яких дозволить зробити ваше сімейне життям більш щасливим:[5]

Правило 1. Не потрібно чіплятися.

Правило 2. Не намагайтеся переробити свого партнера.

Правило 3. Не критикуйте.

Правило 4. Виражайте одне одному вашу щиру вдячність.

Правило 5. Надавайте одне одному невеликі знаки уваги.

Правило 6. Будьте шанобливі.

Правило 7. Прочитайте хорошу книгу про сексуальну сторону подружнього життя.

4. Сімейні конфлікти:основні причини та специфіка.

Сімейні конфлікти є однією із самих поширених форм конфліктів. За оцінками конфліктологів в 80–85% сімей проходять конфлікти а в решти 15–20% виникають сутички із різних причин і по різних поводах.

Таким чином, сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.[4]

Особливості сімейних конфліктів.[4]

1. Зміст сімейного конфлікту складають: міжособистісні відношення (кохання, кровна споріднення) правові та моральні обов’язки, які пов’язані із реалізацією функцій сім’ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку), комунікативної і регулятивної.

2. В основному на причини конфліктів в сім’ях впливають фактори мікро і макросередовище. До факторів мікро середовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім’ї; надмірну зайнятість одного чи навіть двох членів сім’ї на роботі; неможливість нормального працевлаштування су пругів; тривала відсутність власного житла; відсутність можливості влаштувати малих дітей в дитячі заклади.

3. Особливість сімейних конфліктів проявляється і в динаміці та формах протікання. В цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення її, відкрите протиборство – інцидент, ескалація, кульмінація, завершення конфлікту, постконфліктна ситуація), але сімейні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного із етапів. Основні формами триборства у сімейних конфліктах: докори, взаємні звинувачення, сварки, сімейні скандали, порушення спілкування.

4. Сімейні конфлікти мають особливі способи вирішення, а саме: примирення, досягнення згоди, притирання відносин на основі взаємних поступів, розвід.

5. Сімейні конфлікти мають тяжкі а інколи навіть і трагічні наслідки для членів сім’ї. Досить часто виникають різні фізичні захворювання членів сім’ї. Особливо важко переносять конфлікти діти.

Сімейні конфлікти відрізняються своїми причинами: [4]

• обмеження свободи активності, дій, самовираження членів сім’ї;

• ненормативна поведінка одного або декількох членів сім’ї (алкоголізм,

наркоманія і т.д.);

• наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреби одного з членів сім’ї (з його точки зору);

• авторитарний, жорсткий тип взаємостосунків, що склалися в сім’ї;

• наявність важковирішуваних матеріальних проблем;

• авторитарне втручання родичів у подружні відносини;

• сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі й ін.

Пірен М.І. виділяє другі причини конфліктів у сім’ї. Він наголошує на чинниках, які найчастіше призводять до конфліктів: коли ви надто багато чекаєте від партнера (партнерші), роблячи його (її) відповідальними за ваше особисте щастя; неправильно ставитися до сексуальних потреб у подружньому житті; заздрите успіхам партнера (партнерші) у сімейному житті;несерйозно ставитися до його (її) проблем і турбот; зневагою даєте зрозуміти: «ти вже не така велика цінність для мене»; даєте зрозуміти про його (її) зовнішню (внутрішню) непривабливість.

Класифікація конфліктів на ґрунті незадоволених потреб подружжя (В.А. Сисенко).[4]

1. Конфлікти, суперечки, що виникають на основі незадоволеної потреби в цінності і значущості свого «я», порушення почуття гідності з боку іншого партнера, його зневажливе, неповажне ставлення.

2. Конфлікти, суперечки, психічні напруги на базі незадоволених сексуальних потреб одного або обох подружжя.

3. Психічні напруги, депресії, конфлікти, сварки через незадоволеної потреби одного або обох подружжя в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги, розуміння гумору, подарунків.

4. Конфлікти, сварки, пов'язані з пристрастю одного з подружжя до спиртних напоїв, азартних ігор і іншим гіпертрофованим потребам, що призводить до неекономним і неефективним, а часом і марним витратам коштів сім'ї.

5. Фінансові розбіжності, що виникають на основі перебільшених потреб одного з подружжя у розподілі бюджету, утримання сім'ї, вкладу кожного з партнерів в матеріальне забезпечення сім'ї.

6. Конфлікти, сварки, суперечки через незадоволення потреб подружжя в харчуванні, одязі, у пристрої домашнього вогнища і т.д.

7. Конфлікти в зв'язку з потребою у взаємодопомоги, взаємопідтримки, у співпраці з питань розподілу праці в сім'ї, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми.

8. Конфлікти, суперечки, сварки на грунті різних потреб та інтересів у проведенні відпочинку та дозвілля, різних хобі.

За ступенем небезпеки для сімейних стосунків конфлікти можуть бути:

• безпечними - виникають при наявності об'єктивних труднощів, втоми, дратівливості, стану «нервового зриву», раптово почавшись, конфлікт може швидко завершитися. Про такі конфлікти часто кажуть: «До ранку все пройде»;

• небезпечними - розбіжності виникають через те, що один з подружжя повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки, наприклад по відношенню до родичів, відмовитися від якихось звичок, переглянути життєві орієнтири, прийоми виховання тощо, то є ставиться проблема, яка вимагає вирішення дилеми: поступатися чи ні;особливо небезпечними - призводять до розлучень.

Аналіз показує, що у внутрішньо сімейних конфліктах найчастіше винні обидві сторони. В залежності від того, який внесок і яким чином дружини вносять в розвиток конфліктної ситуації, виділяють кілька типових моделей поведінки подружжя в міжособистісних внутрішньо сімейних конфліктах (В.А. Кан-Калик).

Перша - прагнення чоловіка і дружини самоствердитися в сім'ї, наприклад у ролі голови. Нерідко тут негативну роль грають «добрі» поради батьків. Ідея утвердити себе «по вертикалі» неспроможна, оскільки суперечить розумінню сім'ї як процесу психологічного та господарського співробітництва. Прагнення до самоствердження зазвичай охоплює всі сфери взаємин і заважає тверезо оцінювати те, що відбувається в сім'ї. Будь-яке висловлювання, прохання, доручення сприймаються як зазіхання на свободу, особистісну автономію. Щоб піти від цієї моделі, доцільно розмежувати сфери керівництва різними ділянками життя в сім'ї та здійснювати його колегіально, при розумному єдиноначальності.

Друга - зосередженість подружжя на своїх справах. Типовий «шлейф» колишнього способу життя, звичок, друзів, небажання поступитися чимось зі свого минулого життя для успішної реалізації нової соціальної ролі. Починає формуватися нерозуміння того, що організація сім'ї неминуче передбачає абсолютно новий соціально-психологічний уклад. Люди не завжди готові перебудувати себе в потрібному напрямі: «А чому я повинен (повинна) відмовлятися від своїх звичок?» Як тільки взаємини починають розвиватися в такий альтернативної формі, неминуче слід конфлікт. Тут важливо враховувати адаптаційний фактор: поетапне включення дружина в спільну діяльність поступово привчає його до нової моделі поведінки. Прямий же натиск зазвичай ускладнює взаємини.

Третя - дидактична. Один з подружжя постійно повчає іншого: як треба поводитися, як треба жити і пр. Повчання охоплюють практично всі сфери спільного життя, блокують будь-які спроби самостійності, сіючи роздратування, емоційну напруженість, почуття неповноцінності. Ця модель спілкування веде до порушення співробітництва в родині, стверджує систему спілкування «по вертикалі». Нерідко позиція повчає подобається одному з подружжя, і він непомітно починає грати роль дорослої дитини, а в поведінці іншого поступово зміцнюються материнські або батьківські нотки.

Четверта - «готовність до бою». Подружжя постійно знаходяться в стані напруженості, пов'язаної з необхідністю відображати психологічні атаки: у свідомості кожного зміцнилася неминучість сварок, внутрішньо сімейна поведінка будується як боротьба за перемогу в конфлікті. Подружжя часом дуже добре усвідомлюють ситуацію, фрази, форми поведінки, які викликають конфлікт. І тим не менше - сваряться. Сварка в сім'ї має негативні наслідки передусім у зв'язку з віддаленим психологічним ефектом, який стверджує у відносинах емоційне неблагополуччя.

П'ята - «татковою дочка», «мамин синочок». У процес встановлення взаємин, в їх з'ясування постійно залучаються батьки, які служать своєрідним камертоном. Небезпека полягає в тому, що молоде подружжя обмежують особистий досвід побудови взаємовідносин, не проявляють самостійності в спілкуванні, а керуються лише загальними міркуваннями та рекомендаціями своїх батьків, які при всій їх доброзичливості, все-таки досить суб'єктивні і деколи далекі від психологічних реалій взаємин молодих людей . В процесі їх формування йде складна притирання індивідуальностей, характерів, поглядів на життя, досвіду. Механічне вторгнення в цю делікатну сферу взаємин, до якого іноді схильні батьки подружжя, загрожує небезпечними наслідками.

Шоста - заклопотаність. У спілкуванні між подружжям, у стилі, укладі сімейних взаємин постійно присутній в якості деякої домінанти стан стурбованості, напруженості, це веде до дефіциту позитивних переживань.

Уникнути багатьох помилок у подружньому житті дозволяє дотримання основних принципів спільного подружнього життя^

• Реально дивитися на суперечності, що виникають до шлюбу і після його укладення.

• Не будувати ілюзій, щоб не розчаруватися, тому що даний навряд чи буде відповідати тим нормам і критеріям, які були заздалегідь сплановані.

• Не уникати труднощів. Спільне подолання важких ситуацій - прекрасна можливість швидше дізнатися, наскільки обидва партнери готові жити за принципом двостороннього компромісу.

• Пізнавати психологію партнера. Щоб жити в злагоді, треба розуміти один одного, пристосовуватися, а також уміти «догоджати» один одному.

• Знати ціну дрібницям. Невеликі, але часті знаки уваги цінніші і значущі, ніж дорогі подарунки, за якими деколи криється байдужість, невірність.

• Бути терпимим, уміти забувати образи. Людина соромиться деяких своїх помилок і не любить згадувати про них. Не слід нагадувати про те, що одного разу порушило взаємини і що слід було б забути.

• Вміти розуміти і передбачати бажання і потреби партнера.

• Не нав'язувати свої вимоги, оберігати гідність партнера.

• Розуміти користь тимчасової розлуки. Партнери можуть набриднути один одному, а розлука дозволяє зрозуміти, наскільки сильно любиш свою другу половину і як її в даний час не вистачає.

• Стежити за собою. Неакуратність, безладність народжують неприязнь і можуть спричинити за собою серйозні наслідки.

• Мати почуття міри. Уміння спокійно і доброзичливо сприймати критику. Важливо підкреслювати в першу чергу гідності партнера, а потім в доброзичливій формі вказувати на недоліки.

• Усвідомлювати причини і наслідки невірності.

• Не впадати у відчай. Зіткнувшись зі стресовою ситуацією в подружньому житті, було б невірно «гордо» розійтися і не шукати виходу. Але ще гірше зберігати хоча б зовнішню рівновагу шляхом принижень і загроз.