2.4 Організація безпроводових мереж

WI-FI – це сучасна безпроводова технологія з'єднання комп'ютерів у локальну мережу й підключення їх до Internet. Саме завдяки цій технології Internet стає мобільним і дає користувачеві волю переміщення не те що в межах кімнати, але й по усьому світі.

Під абревіатурою " Wi-Fi" (від англійського словосполучення "Wireless Fidelity", яких можна дослівно перевести як "висока точність безпроводової передачі даних") у цей час розвивається ціле сімейство стандартів передачі цифрових потоків даних по радіоканалах.

Зі збільшенням числа мобільних користувачів виникає гостра необхідність в оперативному створенні комунікацій між ними, тому природно відбувається інтенсивний розвиток технологій безпроводових комунікацій. Особливо це актуально відносно безпроводових мереж, або так званих WLAN-Мереж (Wireless Local Area Network). Установка таких мереж рекомендується там, де розгортання кабельної системи неможливо або економічно недоцільно.

Безпроводові мережі особливо ефективні на підприємствах, де співробітники активно переміщаються по території під час робочого дня з метою обслуговування клієнтів або збору інформації (великі склади, агентства, офіси продажів, установи охорони здоров'я й ін.).

Завдяки функції роумінгу між точками доступу користувачі можуть переміщатися по території покриття мережі Wi-Fi без розриву з'єднання.

WLAN-Мережі мають ряд переваг перед звичайними кабельними мережами:

• WLAN-Мережа можна дуже швидко розгорнути, що дуже зручно при проведенні презентацій або в умовах роботи поза офісом;

• користувачі мобільних пристроїв при підключенні до локальних безпроводових мереж можуть легко переміщатися в рамках діючих зон мережі;

• швидкість сучасних мереж досить висока (до 108 Мб/с), що дозволяє використовувати їх для рішення дуже широкого спектра завдань;

• WLAN-Мережа може виявитися єдиним виходом, якщо неможливо прокладку кабелю для звичайної мережі.

Разом з тим необхідно пам'ятати про обмеження безпроводових мереж. Це, як правило, все-таки менша швидкість, схильність впливу перешкод і більш складна схема забезпечення безпеки переданої інформації.

Сегмент Wi-Fi мережі може використовуватися як самостійна мережа, або в складі більш складної мережі, що містить як безпроводові, так і звичайні проводові сегменти. Wi-Fi мережа може використовуватися:

• для безпроводового підключення користувачів до мережі;

• для об'єднання просторово рознесених підмереж в одну загальну мережу там, де кабельне з'єднання підмереж неможливо або небажано;

• для підключення до мереж провайдеру Internet-Послуги замість використання виділеної проводової лінії або звичайного модемного з'єднання.

Основні елементи мережі і режими роботи

Для побудови безпроводової мережі використовуються Wi-Fi адаптери й точки доступу.

Адаптер (рис. 2.2 ) являє собою пристрій, що підключається через слот розширення PCI, PCMCI, CompactFlash. Існують також адаптери з підключенням через порт USB 2.0. Wi-Fi адаптер виконує ту ж функцію, що й мережна карта в проводовій мережі,- служить для підключення комп'ютера користувача до безпроводової мережі. Завдяки платформі Centrino всі сучасні ноутбуки мають убудовані адаптери Wi-Fi, сумісні з багатьма сучасними стандартами. Wi-Fi адаптерами, як правило, постачені й КПК (кишенькові персональні комп'ютери), що також дозволяє підключати їх до безпроводових мереж.

Для доступу до безпроводової мережі адаптер може встановлювати зв'язок безпосередньо з іншими адаптерами. Така мережа називається безпроводовою одноранговою мережею або Ad Hoc ("до випадку"). Адаптер також може встановлювати зв'язок через спеціальний пристрій - точку доступу. Такий режим називається інфраструктурою.

Для вибору способу підключення адаптер повинен бути настроєний на використання або Ad Hoc, або інфраструктурного режиму.

Точка доступу (рис. 2.3) являє собою автономний модуль із убудованим мікрокомп'ютером і приймально-передавальним пристроєм.

Рис. 2.2. Адаптери

Через точку доступу здійснюється взаємодія й обмін інформацією між безпроводовими адаптерами, а також зв'язок із проводовим сегментом мережі. Таким чином, точка доступу відіграє роль комутатора.

Рис. 2.3. Точка доступу

Точка доступу має мережний інтерфейс (uplink port), за допомогою якого вона може бути підключена до звичайної проводової мережі. Через цей же інтерфейс може здійснюватися й настроювання точки.

Точка доступу може використовуватися як для підключення до неї клієнтів (базовий режим точки доступу), так і для взаємодії з іншими точками доступу з метою побудови розподіленої мережі (Wireless Distributed System - WDS). Це режими безпроводового мосту "точка-точка" і "точка - багато точок", безпроводовий клієнт і повторювач.

Доступ до мережі забезпечується шляхом передачі широкомовних сигналів через ефір. Приймаюча станція може одержувати сигнали в діапазоні роботи декількох передавальних станцій.Станція-Приймач використовує ідентифікатор зони обслуговування (Service Set IDentifier - SSID) для фільтрації одержуваних сигналів і виділення того, котрий їй потрібний.

Зоною обслуговування (Service Set - SS) називаються логічно згруповані пристрої, що забезпечують підключення до безпроводової мережі.

Базова зона обслуговування (Basic Service Set - BSS) - це група станцій, які зв'язуються один з одним завдяки безпроводовому зв'язку. Технологія BSS припускає наявність особливої станції, що називається точкою доступу (access point).