56. Застосування моделі Баумоля в управлінні грошовими коштами

Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів важко розробити детальний план надходжен­ня і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю вико­ристано запаси грошових коштів. При цьому мінімальний зали­шок грошових коштів вважається нульовим, а оптимальний зали­шок є одночасно максимальним і визначається за формулою

д е ОЗ_гк — оптимальний залишок грошових коштів; ПО_п — плановий платіжний оборот, або сумарні витрати гро­шових коштів у плановому періоді; В_к — середні витрати на конвертацію поточних фінансових інвестицій в розрахунку на одну операцію; СП — ставка відсотка за поточними фінансовими інвестиція­ми (виражена десятковим дробом).

Ставка відсотка в моделі Баумоля характеризує рівень можли­вих (альтернативних) витрат або недоотриманий дохід у зв'язку з конвертацію короткострокових фінансових вкладень у грошові кошти. Більш високе значення ставки відсотка передбачає не­обхідність зменшення оптимального залишку грошових коштів. Як правило, коли ставка відсотка висока, підприємства намага­ються мати якомога менші залишки грошових коштів на своїх розрахункових рахунках. З іншого боку, якщо фірма має знач­ний платіжний оборот, а витрати на конвертацію цінних паперів високі, доцільніше збільшувати середній залишок грошових коштів і здійснювати операції з конвертації рідше. Таким чином, як і у випадку з моделлю Уілсона, управління залишком грошо­вих коштів з використанням моделі Баумоля дає змогу знайти таку оптимальну величину разової конвертації, за якої мінімізу­ються сукупні витрати: на здійснення конвертаційних операцій та можливі (альтернативні) витрати або недоотриманий дохід через вилучення інвестицій.

Модель Баумоля добре працює в умовах, коли підприємства повністю використовують свої запаси грошових коштів. Однак у реальному житті це відбувається не так часто. Як правило, про­цес руху грошових коштів має стохастичний характер. В одні періоди підприємство може отримувати значні суми за оплачени­ми рахунками і, відповідно, має надлишок грошових коштів. В інші періоди, навпаки, потрібно розраховуватися з кредиторами і ви­трачати значні суми грошових коштів.

57. Застосування моделі Міллера-Ора в управлінні грошовими коштами

В ідповідь на питання, як управляти запасом грошових коштів, якщо не можна точно передбачити їх щоденне прибуття і вибуття, дає модель Міллера — Орра. На відміну від моделі Баумоля вона є більш складною і реалістичною. Відповідно до моделі Міллера — Орра необхідно визначити:

— нижній поріг або мінімальний залишок грошових коштів;

— точку повернення або оптимальний залишок грошових коштів;

— верхній поріг або максимальний залишок грошових коштів.

Якщо в певний момент часу за рахунок значних поточних над­ходжень грошових коштів їх залишок досягає верхнього порогу, підприємство має одразу ж конвертувати частину грошових коштів у фінансові інструменти (депозити, цінні папери) і зменшити свій залишок грошових коштів до оптимального рівня (точка повернення).

І, навпаки, коли у зв'язку зі значним відтоком грошових коштів їх залишок на розрахунковому рахунку досягає нижнього порогу, підприємству потрібно здійснити зворотну конвертацію фінансових інструментів у грошові кошти в такому обсязі, щоб повернутися до оптимального рівня залишку грошових коштів (точка повернення).

Таким чином, фінансовий менеджер спостерігає за вільним ру­хом грошових потоків і не втручається в цей процес доти, доки залишок грошових коштів не досягає небезпечного рівня (міні­мального або максимального).