Засади конституційного ладу зарубіжних країн

Конституційно-правове регулювання суспільного ладу у зарубіжних країнах

1. Конст-правові засади політичної системи : інституційний і функціональний аспекти

2. Різноманітність форм сучасної держави та їх заг.характеристика

3. Конституційно-правове регулювання референдуму, плебісциту, нар. зак. ініціативи в зарубіжних країнах

4. Конст. принципи економ відносин

5. Конст-правові основи соціальної і духовної сфери

Суспільний лад – це система політичних, економічних, соціальних та духовних відносин життєдіяльності суспільства, які передбачені і гарантовані конституціями та іншими законами. Це конкретно-історична організація суспільства, зумовлена певним рівнем розвитку виробництва і розподілу благ у суспільстві.

Суспільний лад складається з 3х компонентів:

1. політична система

2. економічна система

3. соціально-духовна система

Інституціоналізація – регулювання конституційними нормами інститутів.

З точки зору інституціонального підходу політ. сист. сусп.. – це цілісна і упорядкована система інститутів, відносин і принципів, що покладені в основу політ інститутів конкретної країни і беруть в ньому участь.

Структ. елементи політ. системи

1. держава у вигляді 3 гілок влади

2. політ партії, підприємницькі структури, профспілки, асоціації.

3. церква

Функціональний аспект політ системи – це принципи та норми, що лежать в основі утворення, діяльності та взаємовідносин держави та недержавних інститутів політ системи. Т.ч. функт. аспект розкриває особливості політ. режиму відповідної країни.

Форма держави визначає структуру та принципи взаємовідносин основних органів держави; поділ держави на складові частини і юридичний статус цих частин, а також методи діяльності держави і характер прямих і зворотніх зв’язків з громадянами.

Форма держави: форма правління, форма державного устрою, політичний режим.

Форма правління – це елемент форми держави, котрий розкриває організацію верховної державної влади.

Правовий статус вищих органів держави, принцип взаємовідносин між ними і участь громадян у формуванні цих органів.

Монархія – це форма правління, де глава держава – монарх наділений особливим юридичним статусом: його повноваження носять первинний характер, а не походять від іншої гілки влади; Монарх , зазвичай, наслідує свій пост і займає його до кінця життя.

Вирізняємо 2 монархії: абсолютну та конституційну.

Абсолютна: вся держ влада зосереджена в руках монарха і тільки він визначає її межі в нормативних актах,які він дарує своїм підданим. (Оман, Катар, Бруней, Саудівська Аравія).

Конституційна монархія – форма правління при якій влада монарха здійснюється на основі і в рамках конституції.

В залежності від ступеня обмеження розрізняємо: дуалістичну і парламентську монархії.

В дуалістичних – державна влада поділена.(Ліхтенштейн, Йорданія, Марокко)

Парламентська монархія: у монарха немає реальних повноважень, але він зберігає представницькі функції.

Великобританія, Японія, Швеція, Іспанія.

Виборна монархія – діють принципи феодального та традиційного суспільства ( ОАЕ, Малайзія, Лісотто).

Теократична монархія - глава держави – монарх є одночасно головою релігійного культу (Ватикан).

Республіка – це форма правління, де вищі органи держави вибираються та змінюються, причому тільки парламенти в республіках обираються безпосередньо населенням.

3 Різновиди республіканської форми правлінь:

президентська республіка

парламентська республіка

напівпрезидентська(напівпрезидентська, змішана, президентсько-парламентська, парламентсько-президентська).

Президентська республіка:

- глава держави – президент обирається безпосередньо населенням шляхом проведення прямих або непрямих виборів.

- президент має суттєві повноваження: верховний головнокомандувач, глава держави, глава, виконавчої гілки влади

- уряд формується позапарламентським шляхом, члени уряду призначаються та звільняються з посади президентом

- існування чіткої системи розподілу влади наряду з існуючою системою стримувань і противаг (парламент не може відправити у відставку уряд, але і президент не може розпустити парламент.

Суперпрезидентська республіка ( деякі країни Південної Африки, раніше у країніх Латинської Америки).

Монократична республіка(Заїр, Малаї)

Парламентська республіка

1. Парламент наділений законодавчими та установчими функціями і правом контролю за урядом. Головною установчою функцією є формування уряду на парламентській основі.( Президент лише формально призначає уряд. Запропонована президентом кандидатура прем’єра( також колегіального уряду) мусить одержати «вотум довіри» парламента. «Вотум недовіри» має наслідком або розпуск уряду або проведення дострокових парламентських виборів.

2. Глава держави – президент, зазвичай, наділений лише представницькими повноваженнями і правом спів підпису нормативно-правових актів. Президент обирається не прямими виборами, а внутрішньопарламентським шляхом (Парламентом в Італії або виборчою колегією ФРН).

3. Вся виконавча влада належить уряду, котрий обирається на парламентську більшість.

Напівпрезидентська республіка

1. Президент обирається прямими виборами населення.

2. Президент наділений рядом важливих конституційних повноважень: 1. є главою держави; 2 є фактичним главою виконавчої гілки влади (хоча формально існує прем’єр-міністр); 3 є верховним головнокомандувачем; 4 виступає загальнонаціональним арбітром під час виникнення конституційно-правових конфліктів.

3. Уряд існує як самостійний орган виконавчої влади, котрий працює під аг керівництвом президента. Уряд призначається президентом, але потребує довіри парламенту. Оголошення «вотуму недовіри» може спричинити або відставку уряду, або розпуск парламенту президентом.

Нетипові республіканські форми правління: теократична республіка – конституційно-закріплена участь духовенства в управлінні державою(Теократична республіка Іран); дуалістична республіка (Швейцарія) – колегіальний верховний орган державної влади.

Форми адміністративно-територіального устрою: конфедерація, федерація та унітарна держава.

Конфедерація – це міжнародно-правове об’єднання суверенних держав з військовою, політичною або ж економічною метою.(були Швейцарські кантони, було ОАЕ).

Унітарна держава – це єдина ціла держава, складові частини котрої не наділені політичною самостійністю. (КНР). Характерні риси: 1. правовий статус адміністративно-територіальних утворень визначається центральною владою; 2. центральна влада здійснює контроль за діяльністю органів державної влади на місцях; 3. єдина конституція, єдина правова система. 4. єдине громадянство; 5. єдина система вищих органів держави; 6. єдина судова система.

Класифікація унітарних держав:

1.Централізована( Польща, Судан, Болгарія).

2. Відносно децентралізовані унітарні держави (Франція).

3. Децентралізована (Великобританія). Відсутні призначені центром адміністратори.

Федерація – це союзна держава, котра складається з декількох державних утворень, що наділені особливим політико-правовим статусом. Ознаки: 1. федерація складається з державо подібних утворень – суб’єктів; 2. територія федерації складається з території суб’єктів, а суб’єкти не мають право на сецесію(права на вихід зі складу федерації); 3. суб’єкти не наділені суверенітетом і не є суб’єктами міжнародного публічного права; 4. допускається існування поруч з загальнофедеральною конституції суб’єкта федерації; 5. двохпалатна(бікамеральна) структура парламенту; 6. паралельно з федеральною системою в законодавчої, виконавчої та судової влади існує система законодавчої, виконавчої, судової влади суб’єкта федерації.

Політичний режим(поглинає поняття державного режиму і поглинає поняття форми держави)

Демократичні і авторитарні режими

Демократичний режим передбачає розширену участь народу в управлінні державними справами (доктрина політ свободи).

Ознаки:

• багатопартійність

• принцип розподілу влад

• визнання принципів конституційності і законності при дотриманні верховенства конституції

Дем режими:

1. режим ліберальної демократії (режим невтручання) – заклечається у обмеженні ролі держави адмін.-поліцейськими функціями і невтручання в економ та соціальне життя суспільства

2. Режим соціальної демократії – держава в своїй діяльності керується інтересами всього суспільства і активно регулює розподіл економічних благ.

Недемократичні режими:

Ознаки:

• ліквідація центральних і місцевих представницьких органів

• відмова від принципу розподілу влад

• посилення волі виконавчої гілки влади

• збільшення об’єму конституційних повноважень в руках формально легітимного глави держави чи уряду

• відмова від принципів конституційності та законності

• широке використання каральних засобів

• схильність до запровадження власної форми правління

Різновиди авторитарних держ режимів:

Військово-диктаторський режим

Монократичний режим

Клерикальний режим

Конституційно-авторитарний режим( осколки СРСР)

Авторитарний режим особистої влади ( режим Кадафі в Лівії)