МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ Міжнародний ринок цінних паперів
Тема 5 міжнародний ринок цінних паперів
5.1. Міжнародний рух капіталу та його форми.
5.2. Міжнародні портфельні інвестиції.
5.3. Ринки акцій та їх капіталізація.
5.4. Основні ринки облігацій.
5.5. Фондова біржа, форми її організації та системи встановлення рівня цін
5.1. Міжнародний рух капіталу та його форми
Одним із процесів, що сприяє глобалізації економічної діяльності, є процес інтернаціоналізації капіталу, котрий нерозривно пов’язаний з інтернаціоналізацією виробничої діяльності та розвитком інформаційних технологій. Перелив фінансових ресурсів із однієї країни в іншу відбувається здебільшого у формі інвестицій, позик і кредитів.
До позитивних наслідків ввезення іноземного капіталу в ту чи іншу країну можна віднести створення нових виробничих потужностей і все, що з цим пов’язано, — збільшення обсягів виробництва, створення додаткових робочих місць, застосування новітніх технологій. Але, з іншого боку, імпорт капіталу є каналом відпливу з країни створеної в ній частини доданої вартості.
Міжнародний ринок цінних паперів об'єднує частину міжнародного ринку боргових зобов'язань (а саме: міжнародний ринок боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій), міжнародний ринок титулів (прав) власності та міжнародний ринок фінансових деривативів.
До інструментів позики відносяться облігації, векселі, ощадні сертифікати. До інструментів власності — всі види акцій, депозитарні розписки. Існують також гібридні інструменти, цінні папери, які мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конвертовані облігації) і похідні інструменти — варанти, опціони, ф'ючерси тощо.
Ринок інструментів позики має справу з позичковим капіталом, а ринок інструментів власності — з частками (паями) власності в капіталі фірми.
Фондовий ринок має справу з інструментами довгострокової позики й інструментами власності, похідними фінансовими інструментами.
На міжнародних ринках цінних паперів ведеться торгівля цінними паперами, деномінованими в іноземних валютах.
Банк міжнародних розрахунків розрізняє такі види емісій цінних паперів на міжнародному ринку:
емісія цінних паперів нерезидентами в національній або іноземній валюті на внутрішньому фінансовому ринку країни;
емісія цінних паперів резидентами в іноземній валюті;
емісія цінних паперів резидентами в національній валюті, які призначені для продажу іноземних інвесторами.
Міжнародний ринок цінних паперів має дві структурні складові:
іноземний ринок цінних паперів. Це фінансовий ринок держав, на якому укладаються угоди щодо фінансових активів нерезидентів – іноземних цінних паперів;
євроринок цінних паперів. Це ринок, на якому випускаються, купуються та продаються цінні папери, виражені в євровалютах. Визначення європаперів наведено в Директиві Комісії ЄС №89/298/ ЄЕС, згідно з якого європапери — це обігові цінні папери, які:
проходять андеррайтинг і розміщуються за посередництвом синдикату, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах;
пропонуються в значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента;
можуть бути початково придбані (в тому числі й шляхом підписки) лише за посередництва кредитної організації або іншої фінансової інституції.
Однією з характерних тенденцій, що визначає розвиток ринку міжнародних інвестицій у сучасних умовах, є проведення національними урядами та міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розроблення універсальних норм інвестиційного співробітництва.
Міжнародний ринок капіталів - це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов'язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.
Сектор фінансового ринку, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший ніж один рік), називається міжнародний ринок грошей.
Взагалі інвестиції — це вкладення наявних на сьогодні ресурсів з метою їх збільшення або збереження у майбутньому.
В основі міжнародного руху капіталу лежить його міжнародний поділ, обумовлений різним ступенем забезпеченості країн матеріальними засобами, грошовими та фінансовими ресурсами, різними історичними традиціями, досвідом виробництва, рівнем розвитку товарного виробництва та ринкових механізмів.
У широкому значенні міжнародні інвестиції — це інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, що належать до різних держав світу.
Міжнародний рух капіталу класифікують за ознаками:
джерела походження капіталу;
характеру використання капіталу;
строку вкладення капіталу;
цільової орієнтації капіталу.
Згідно з цими ознаками міжнародні інвестиції набувають різних форм існування (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Класифікація форм міжнародного руху капіталу
Міжнародна статистика, зокрема статистика Міжнародного валютного фонду, виділяє три групи інвестицій, що включаються у баланс руху капіталів:
прямі інвестиції;
портфельні інвестиції;
інші інвестиції.
Прямі інвестиції — це вкладення капіталу з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), що забезпечує контроль інвестора над об’єктом інвестування.
До складу ПІІ належать:
вкладення компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвестору); дочірніх підприємств, частка акцій головної компанії в який більше 50%; асоційованих компаніях (в яких інвесторові-нерезиденту належить 25% капіталу і більше);
реінвестування прибутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розподілена як дивіденди і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;
внутрішньокорпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій.
Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу та за відсутності права реального контролю над об’єктом інвестування.
Згідно з рекомендаціями ОЕСР1 та МВФ, підприємство прямого іноземного інвестування визначається як компанія, в котрій іноземний інвестор володіє 10 % і більше акцій із правом голосу або капіталу. При цьому прямий інвестор має реальний контроль над об’єктом інвестування.
Придбаний пакет акцій зарубіжного підприємства (навіть менше 10 %), що дає право інвестору брати участь в управлінні, входить до категорії прямих інвестицій. Придбаний пакет акцій (навіть понад 10 %), що не дає інвестору можливості впливати на управління, належить до категорії портфельних інвестицій.
До складу інших інвестицій входять торговельні кредити, банківські позики, лізинг, придбання валюти та розміщення грошових коштів на депозитах.