2.3.7. Дослідження постійної поправки віддалеміра.
Постійна поправка далекоміра (К) при відвантаженні інструменту встановлюється рівною 0. Хоча вона майже ніколи не змінюється, все ж кілька разів в рік рекомендується перевіряти на фіксованій базовій лінії, наскільки поправка К близька до нуля. Також рекомендується це робити, коли виміряні тахеометром величини починають помітно відхилятися від очікуваних. Виконуються ці повірки наступним чином.
Примітка.
• Помилки при установці інструменту і відбивача, а також при наведенні на відбивач будуть впливати на величину постійної поправки далекоміра, тому виконуйте ці процедури як можна ретельніше.
• Висота інструменту і висота цілі повинні бути рівні. Якщо доводиться працювати на нерівній поверхні, використовуйте нівелір з компенсатором для встановлення обладнання на рівній висоті.
1. Знаходять рівне місце, де можна вибрати дві точки на відстані 100 м один від одного. Встановлюють інструмент над точкою А, а відбивач над точкою В. Встановлюють точку С посередині між точками А і В (рис 4.16).
Рис.4.16. Схема встановлення приладу та відбивача.
2. 10 разів точно вимірюють горизонтальне прокладання між точками А і В і обчисляють середнє значення.
3. Поміщають інструмент в точці С (безпосередньо між точками А і В) і ставлять відбивач в точці А (рис. 4.17).
Рис. 4.17. Схема переміщення приладу та відбивача.
4. 10 разів точно виміряють горизонтальне прокладання СА і СВ і обчислюють середні значення кожної відстані.
5. Обчислюють постійну поправку далекоміра К по наступній формулі:
К = АВ - (СА + СВ) (4.6)
6. Повторяють дії з 1 по 5 два або три рази.
Якщо хоча б один раз значення постійної поправки К потрапило в діапазон ± 2 мм, юстирування не потрібне. В іншому випадку звертаються до сервісного центру.
3. Використання електронних тахеометрів при польових топогеодезичних роботах .
Використовуючи електронні тахеометри при кадастрових роботах високу продуктивність польових робіт можна одержати тільки в тому разі коли застосовується метод вільного вибору станцій.
В цьому методі тахеометр розташовують в якійсь точці О (Рис.4.18). Це може бути люба точка з невідомими координатами. Тобто при методі вільного вибору станцій центрування тахеометра не виконується, а сам він може бути стаціонарно встановлений на рухомій платформі.
Рис. 4.18. Принципова схема методу вільного вибору станцій/
Вимірюють віддалі l1, l2 (горизонтальні положення) до точок 1,2 і напрямки γ1 , γ2 . Точки 1,2 можуть бути вихідними, тобто такими, що мають координати, а можуть бути і визначальними. За формулами:
Xi = l cos γi , Yi = l sin γi , (4.7)
визначають умовні координати точок 1,2. Це дає можливість спочатку, шляхом рішення оберненої геодезичної задачі, визначити відстань між точками 1,2 і дирекцій ний кут γ21 , а
потім умовні, або дійсні координати вільної станції О.
Методом вільного вибору станцій можна посередньо відкладати і вимірювати відстані і кути, тобто виконувати всі польові кадастрові роботи безпосередньо з рухомих станцій.
Середні квадратичні похибки посереднього визначення кутів і відстаней можна визначити за формулами :
mβ2² =(12²(a²-b²)+(11a+1cb²)m1²p²+0.25((c+1)²+(c-d)²+(d+1)²)m² (4.8)
де
a = sinφ1/s1², b = sinφ2/s2²,
c =(11² - 12²)/s1², d =(1c² - 12²)/s2².
m12c² =(2-(12²+1c²)sin²φ /12c²)m1²+((212²1c² sin²φ mγ²)/(12c²p²)) (4.9)
Спосіб вільного вибору станцій широко приміняється при створенні геодезичної основи з застосуванням електричних тахеометрів. Відомий метод блочної тахеометрії по своїй суті є продовження способу вільного вибору станцій.