Вивчення досвіду роботи вихователів днз № 38 м. Олександрії Кіровоградської області

Нами було вивчено досвід вихователів ДНЗ щодо використання дидактичних ігор під час організації пізнавальної діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку середньої групи.

Так, ми провели опитування щодо використання дидактичних ігор на заняттях різного змісту.

Результати дослідження відображаємо у діаграмі.

Рисунок 2.3. Результати анкетування вихователів ДНЗ № 38 м.Олександрії

Отже, за результатами анкетування можна визначити, що більшість вихователів використовують дидактичні ігри на заняттях з математики, читання та природознавства.

Проаналізувавши отримані в ході експериментального дослідження дані, ми можемо стверджувати, що дидактична гра сприяє розвитку дітей дошкільного віку та формуванню пізнавальної активності, кращому опануванню знаннями.

Висновки

Гра є основною діяльністю дитини. Саме в грі дитина повністю реалізує себе, свій світ, свої бажання. За допомогою гри дитина прагне наблизитися до світу дорослих як у фізичній сфері (різноманітних рухливих іграх), так і в інтелектуальній (на різноманітних заняттях).

Велике значення гри в розвитку особистості дитини, формуванні основних психічних процесів виділяли в своїх працях видатні вітчизняні психологи. Гра повинна розглядатись в єдності всіх факторів, що на неї впливають. Гра є ведучим видом діяльності в дошкільному віці, і саме гра слугує джерелом розвитку дитини. Виділяють мотиви ігрової діяльності дитини як фактори, які відображають відношення особистості до оточуючого світу (основний мотив – це діяти як дорослий).

Не залишились осторонь і видатні вітчизняні педагоги, які в своїх працях розкрили роль гри в навчанні та вихованні дошкільників.

Гра допоможе розкрити душу людини, виявити її суть, прагнення, вподобання. В грі дитина живе і відбитки цього життя все глибше залишаються в ній, впливаючи на саму особистість дитини.

Гра є особливим фактором розвитку дитини, яка піднімає дитину на більш вищий щабель її розвитку, в грі дитина завжди на голову вище свого середнього віку.

Важливе значення гри та ігровій діяльності надавав великий педагог В.О.Сухомлинський. Він наголошував, що гра – це найсерйозніша справа для дитини, яка розкриває перед дітьми світ творчих можливостей розумового розвитку. В.О.Сухомлинський зазначав, що без гри неможливе повноцінне навчання; навчання повинно гармонійно поєднуватись з багатогранною грою розумових і фізичних сил, бо саме гра пробуджує яскраві та хвилюючі почуття у дитини.

В психолого-педагогічній літературі є багато визначень, трактувань поняття гри та всі вони – різні, кожне з них відображає якусь особливу сторону гри, ігрової діяльності. Одні вчені стверджують, що гра є особливим відношенням особистості до оточуючого світу, інші ж зазначають, що це особливий вид діяльності, в ході якого відбувається розвиток психіки дитини, треті ж наголошують, що це особлива форма організації діяльності дитини, її соціалізації. Та які б не були б визначення, вчені схиляються до думки, що гра є самореалізацією дитини, вираженням її власного Я.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних, умінь і навичок.

Педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігрових інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, колір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє й від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.