3.Схеми керування компресорними і вентиляційними установками.
А)
схема керування електроприводом
компресорної установки, технологіч- на
схема якої представлена на рис. 5.5.
Рис.5.5. Технологічна схема
компресорної установки.
1 – приводні електродвигуни;
2 – поршневі компресори;
3,4 – трубопроводи охолод
ження;
5,9 – зворотні клапани;
6 – повітроочисні пристрої;
7 –розвантажувальний вентиль;
8 – повітропроводи; 10 – ресивери; 11 – електроконтактні манометри; 12 – вихід.
Для автоматизації роботи компресорних установок використовується спеці- альна апаратура керування компресорами, - електроконтактні манометри та струминні реле, схеми яких представлені на рис.5.6.
Рис.5.6.
Апаратура керування компресо -
рами: а) – електроконтактний манометр:
1 – чутливий елемент – трубка Бурдона;
2 – нерухомий контакт нижнього рівню;
3 - нерухомий контакт верхнього рівню;
4 – рухомий контакт.
б) струминне реле:
1 – діафрагма; 2 – сильфони; 3 – контакти;
4 – сигнальні трубки; 5 – розхідний трубо -
провід.
Для регулювання по поточному значенню тиску використовуються діфе – ренційні індуктивні манометри, які вмикаються в мостові вимірювальні системи і працюють разом з виконавчими механізмами.
Схема керування компресорною установкою.
На рис. 5.7. представлена схема керування компресорною установкою, яка складається з двох агрегатів з приводом від асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором.
Рис.5.7. Схема керування компресорною установкою.
Схема призначена для підтримання тиску в встановлених межах в системі постачання стиснутого повітря від компресорної установки з двох агрегатів.
Склад схеми:
А) – силова частина:
М1, М2 – електродвигуни приводу компресорів.
Б) – схема керування:
SA1, SA2 – перемикачі режимів роботи;
KPmin1 – контакти електроконтактного манометра середнього тиску;
KPmin2 – контакти електроконтактного манометра низького тиску;
KPmax – контакти електроконтактного манометра високого тиску;
К1 – К4 – проміжні реле;
КТ – реле часу;
КМ1, КМ2 – силові контактори пуску двигунів компресорів.
В) – елементи сигналізації:
HL, AU – сигнальна лампа і акустичний (звуковий) апарат низького тиску.
Г) – апарати захисту:
QF1, QF2, QF3 – автоматичні вимикачі.
Робота схеми.
А) ручний режим вмикається встановленням перемикачів SA1(SA2) в положення «РУЧ.». При цьому спрацьовують контактори КМ1(КМ2) і вмикають двигуни компресорів. Значення тиску в системі контролюється візуально по манометрам.
Б) автоматичний режим вмикається встановленням перемикачів SA1(SA2) в положення «АВТ.». При цьому при увімкнутих автоматичних вимикачах спрацьовують реле К4, К1 і К2, через силові контактори КМ1,КМ2 запуска - ють двигуни компресорів і стають на самоблокування через контакти К3.
1) З початком роботи компресорів розмикаються контакти манометрів низького і середнього тиску KPmin1 і KPmin2.
2) При досягненні максимального тиску в системі замикаються контакти манометра високого тиску KPmax, спрацьовує реле К3 і своїми контактами розмикає коло живлення реле К1 і К2, що приводить до зупинки двигунів.
3) При зниженні тиску до середнього значення замкнуться контакти KPmin1 внаслідок чого запуститься перший компресор (М1).
4) При зниженні тиску до мінімального значення замкнуться контакти KPmin2 внаслідок чого запуститься і другий компресор (М2).
5) Якщо при двох працюючих компресорах тиск в системі не відновлю -ється (або не зростає при запуску установки) буде світитися сигнальна лампа HL, а з витримкою часу спрацює акустичний апарат AU (сирена) і подасть звуковий сигнал.
При значних потужностях (понад 300 кВт) для приводу компресорних уста- новок використовують синхронні двигуни змінного струму. Прямий пуск синхронного двигуна показаний на рис. 5.8.
Рис.5.8. Схема керування синхронним двигуном з тиристорним збудником.
У схемі є роз'єднувач Р, масляний вимикач В; синхронний двигун М з обмоткою збудження; тиристорний збудник Т, виконаний за трифазною нульовою схемою з узгоджувальним трансформатором Тр і блоками керування, регулювання і захисту БКРЗ. з'єднаними з трансформаторами напруги ТН і струму ТС: тиристорні ключі Т1 і Т2 з колами керування Д1, Ст1 і Д2. Ст2; пусковий резистор Rп (його опір більший від опору обмотки збудження в чотири і більше разів).
Схема забезпечує автоматичну подачу збудження під час пуску двигуна у функції струму статора і ковзання, автоматичне форсування збудження в момент зниження напруги мережі (до певного значення), автоматичне гасіння поля збудження двигуна в час його відімкнений, захист від коротких замикань в системі збудження, від затяжного пуску і від перенапруг на ти - ристорах збудника.
Якщо трансформатор Тр вже підключений до мережі (працює в режимі неробочого ходу), а роз'єднувач Р замкнений, то для пуску двигуна досить включити вмикач В. Тоді під дією пускового струму БКРЗ блокує тирис - торний збудник Т, а на обмотку статора подається напруга мережі, яка індукує в обмотці збудження напругу, достатню для спрацювання стабілі -тронів Cт1, і через діоди Д1 відкриваються тиристори Т1, котрі підключають обмотку збудження до пускового резистора Rп. Таким чином розгін двигуна здійснюється із замкненою обмоткою збудження на пусковий резистор Rп.
Для форсованого розгону двигуна з більшим струмом в обмотці збудження слугує другий тиристорний ключ Т2, котрий працює подібно до першого, тільки він шунтує частину опору резистора Rп (таке ввімкнення обмотки збудження двигуна знижує перенапругу на ній і на тиристорах збудника).
Керування подачею збудження синхронного двигуна здійснюється у функції струму статора і ковзання, а саме: з досягненням двигуном підсинхронної частоти обертання струм статора знижується, блокування збудника знімається, ключі Т1 і Т2 закриваються, система автоматики БКРЗ подає команду на підключення збудника до живлення і подачу підвищеного струму збудження в обмотку (усі ці операції узгоджені у часі). Після того, як двигун ввійде у синхронізм, струм збудження знижується до номінального значення.
З відключенням масляного вмикача система автоматики БКРЗ переводить тиристорний збудник в інверторний режим, забезпечуючи тим самим гасіння поля двигуна, а надалі повернення схеми у початковий стан.
Для системи збудження синхронного двигуна розглянутих механізмів випускаються комплектні тиристорні пристрої серій КТУ, ТВУ і ВУ для синхронних двигунів потужністю від 100 до 12 500 кВт.
Схема керування вентиляційною установкою.
Схема, яка представлена на рис.5.9. призначена для підтримання на задано- му рівні температури в овочевих сховищах шляхом регулювання інтенсив –ності їх вентиляції. Це можливо здійснити зміною кількості паралельно пра –
цюючих механізмів і зміною їх продуктивності.
Рис.5.9. Схема електроприводу вентиляційної установки.
а) – схема силового кола; б) – схема кіл керування; в) – механічні характеристики М.
Склад схеми.
а) – силова частина:
М1 – М4 – електродвигуни вентиляторів В1 – В4;
TVA – автотрансформатор.
б) – схема керування:
SA – перемикач роду роботи;
SA1 – перемикач перемикач ручного керування швидкістю;;
SA2 – перемикач ручного включення групи вентиляторів В3, В4;
РТ1, РТ2 – регулятори температури;
К1 – К4 – виконавчі реле РТ;
КМ – лінійний контактор;
КМ1 – КМ3 – силові контактори регулювання напруги;
КМ4 – контактор включення В3, В4;
КМ5 – силове реле.
Робота схеми.
1. Температура відповідає заданий: реле регуляторів К1, К2, К3, К4 знеструмлені, заживлені КМ і КМ2, - вентилятори працюють на середній швидкості.
2. Підвищення температури: РТ1 вмикає К1, внаслідок чого КМ2 вимикається, а КМ3 вмикається, - вентилятори працюють на номінальній швидкості.
3. Зниження температури: РТ1 вмикає К2, внаслідок чого вимикається КМ3, а КМ1 вмикається, вентилятори працюють на пониженій швидкості.
4. Подальше зниження температури: РТ2 вмикає К3, внаслідок чого вимикається КМ4 і вимикається група вентиляторів В3, В4.
5. Подальше зниження температури: РТ2 вмикає К4, внаслідок чого вимика- ється КМ5, яке відключає лінійний контактор КМ і вимикаються всі вентиля- тори.
Електронна схема регуляторів РТ забезпечує включення вентиляторів на середню швидкість при досягненні заданого значення температури.