3.Основні типи автоматичних верстатних ліній (авл).
АВЛ шляхом скорочення допоміжного часу обробки деталей одночасно з різних сторін, а також шляхом суміщення технологічних операцій значно підвищують продуктивність праці і знижують собівартість продукції.
АВЛ комплектуються в основному з агрегатних верстатів з набором різного ріжучого інструменту, універсальних і спеціальних верстатів, які вбудову –ються в лінії в порядку операцій технологічного процесу.
Верстати АВЛ обладнуються завантажувальними пристосуваннями, транс –
портуючими та затискними пристроями для переміщення деталей з однієї позиції на другу.
Всі елементи АВЛ об’єднуються в єдину систему за допомогою засобів автоматики.
Транспортуючи пристрої АВЛ.
Транспортуючи пристрої АВЛ призначені для передачі заготовок з вихід –
них позицій, від верстата до верстату і на кінцеві позиції.
Види транспортуючих пристроїв:
а) з використанням сил тяжіння і б) з використанням транспортерів
інерції: (примусова подача):
- лотки; - крокові транспортери;
- сковзала; - ланцюгові транспортери;
- трубки; - барабанні транспортери.
- напрямляючи стержні.
Класифікація АВЛ по способу здійснення транспортуючих пристроїв.
а) АВЛ з жорсткими міжагрегатними (транспортними) зв’язками.
При жорсткому транспортному зв’язку автоматичне переміщення виробів від однієї позиції до другої виконується загальним транспортним пристроєм з точно встановленим кроком і паузою, яка залежить від найбільш тривалого часу циклу обробки виробу на однієї з робочих позицій АВЛ, а крок визнача- ється відстанню між позиціями.
Перевага АВЛ з жорсткими міжагрегатними зв’язками полягає в тому що вироби проходять від позиції до позиції за відносно невеликий час.
Недолік АВЛ з жорсткими міжагрегатними зв’язками – це припинення роботи всієї лінії при виході з ладу одного з верстатів.
Металорізальні верстати, транспортуючи, контрольні і сортувальні пристрої, агрегати для зварювання, пакувальні автомати та ін. являють собою основне технологічне обладнання АВЛ.
4.Принципи побудови схем керування авл.
Керування АВЛ міститься в керуванні поступовими і обертовими переміщеннями рухомих елементів верстатів, транспортерів та інших вузлів, які відбуваються в визначеній послідовності.
Задача системи керування – це узгодження дій окремих агрегатів лінії, яке виконується засобами електроавтоматики.
Електрична система керування АВЛ повинна забезпечувати:
централізацію керування і контролю;
задану послідовність рухів механізмів;
можливість переналадки при зміні технологічного процесу;
роботу лінії в автоматичному і напівавтоматичному режимах;
можливість широкого використання компактних слабкострумових електроапаратів, стандартних блоків і вузлів живлення.
Керування в функції шляху будується таким чином, щоб команда на нас-
тупну дію подавалася тоді, коли попередня дія вже закінчена. Подача команд на початок наступної операції здійснюється за допомогою шляхових перемикачів або інших датчиків шляху, а також оброблена деталь.
Керування в функції навантаження використовується там, де необхідно контролювати зусилля, які виникають після завершення руху (затискні пристрої). Датчиками зусилля являються струмові реле або реле тиску.
Керування в функції часу використовується коли робота агрегатів відбувається без подачі інструменту (гартування, точкове зварювання). Датчиками являються реле часу різних конструкцій.
Керування в функції швидкості використовується при електричному гальмуванні електроприводів. Датчиками являються реле контролю швидкості (РКШ).
Керування в функції розмірив деталі, яка обробляється. Використовуються пристрої активного контролю.
Проміжок часу між подачею двох сусідніх команд називається тактом лінії.
Сукупність тактів, які необхідні для обробки деталі, називається циклом лінії.
Режими роботи АВЛ.
1. Автоматичний режим з безперервним повторюванням циклу. Команду
на перший цикл дає оператор, а потім цикли повторюються автоматично.
2. Напівавтоматичний режим використовується при ручному заванта –
женні деталей. Для повторення циклу оператор в кожному випадку подає команду.
Спеціальний режим використовується при виході з ладу одного або декількох верстатів, коли пропущені операції виконуються на окремих верстатах.
5. Налагоджувальний режим використовується при виконанні регулювань
і установки інструменту.
Види зупинки лінії:
попередня, - відключення лінії відбувається по закінченні циклу,
аварійна, - відключення лінії відбувається на будь якому етапі роботи.
Схема керування пуском і зупинкою лінії.
Рис.2.40.
Схема керування пуском і
зупинкою лінії.
Склад схеми.
SA1 – перемикач режимів роботи лінії «АВТ.» - «Нп. АВТ»;
SB1 – кнопка «Авар. СТОП»;
SB2 – кнопка «Попер. СТОП»;
SB3 – кнопка «ПУСК»;
РЦ – реле циклу;
РАР – реле автоматичної роботи (для усунення самопуску лінії при подачі напруги);
1SA, 2SA – перемикачі режимів роботи верстатів;
К1, К2 – контактори постійно працюючих двигунів;
РК1, РК2 – реле контролю верстатів;
РВП – реле вихідних положень;
HL – сигнальна лампа готовності пуску;
Rдод. – додатковий опір.
Робота схеми.
Готовність до пуску:
Контакти SA1 в положенні «АВТ.» замкнені.
Всі механізми лінії у вихідному положенні, - РВП включено.
1SA, 2SA – перемикачі режимів роботи верстатів замкнені.
РК1, РК2 – реле контролю верстатів замкнені.
К1, К2 замкнені.
Про готовність до пуску сигналізує лампа HL (горить повним жаром).
Включення автоматичного режиму:
При натисканні SB3 включається РЦ, яке вмикає РАР і самоблокуються.
Початок циклу:
Контакти РВП розмикаються, HL горить вполовину жару. РЦ включене.
При кінці циклу:
Лінія стає у вихідне положення, - вмикається РВП, яке видає сигнал на включення транспортеру, тобто повтор циклу.
Напівавтоматичний режим вмикається установкою SA1 в положення «Нп. АВТ», контакти SA1-2 розімкнені. Для повторення циклу необхідно натиснути кнопку SB3 «ПУСК».
Зупинка лінії:
Попередня зупинка SB2 «Попер. СТОП» відбувається після закінчення циклу. Аварійна зупинка SB1 «Авар.СТОП» відбувається на будь якому етапі циклу.
Автоматизація затиску за допомогою реле струму (рис. 2.41).
В вихідному положенні SQ1 натиснутий.
При натисканні кнопки SB1 «ЗАТИСК» вмикається КМ1, двигун М приво - дить в дію пристрой затиску (реле струму КА на час пуску вимикається). При досягненні сили струму, яка відповідає зусиллю затиску, КА відключить КМ1.
«ВІДЖИМАННЯ» здійснюється натиском кнопки SB2, SQ2 натиснутий лише в крайньому вихідному положенні. КА в цьому режимі не впливає на роботу кола КМ2, тому припинення режиму відбувається при натисканні SQ2.
Рис. 2.41. Схема автоматизації затиску за
допомогою струмового реле.
В гідравлічних системах затиску виробів і інструменту автоматизація про -
цесу затиску здійснюється за допомогою реле тиску, яке спрацьовує від тис -
ку при досягненні встановлених зусиль затиску.