29. Управління як визначальна функція публічного адміністрування.

Управлінська діяльність - сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління .

Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати у бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. Вона має бути здатною відображати соціальну дійсність і все, що відбувається в ній, розкривати наявні в ній ресурси, засоби і резерви, знаходити оптимальні способи її удосконалення і переведення на новий рівень.

За своїм предметом, з яким вона нерозривно пов’язана, управлінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер управлінської діяльності виявляється в необхідності постійного одержання, осмислення, систематизації, зберігання, видачі спеціальної і перш за все управлінської інформації.

Управлінська діяльність є складним соціально-психологічним явищем з чітко вираженою домінантою волі. Кожна людина, що зайнята нею, практично постійно здійснює розумові та вольові операції аналізу, оцінювання, прогнозування, вибору, прийняття рішення, підпорядкування і виконання, команди і контролю тощо. Це створює в колективах органів державної влади й органів місцевого самоврядування особливий соціально-психологічний мікроклімат, що активно впливає на свідомість, почуття, життєві орієнтації людини і формує певний тип поведінки і діяльності.

Управлінська діяльність завжди виступає колективістською, оскільки здійснюється в колективі певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та одночасно передбачає взаємодію з колективом людей в інших органах по вертикалі й по горизонталі.

Рисами державної управлінської діяльності також є: юридична заданість, чіткість і виразність. Тобто це діяльність, яку відповідні органи державної влади і посадові особи повинні здійснювати, причому так, як вимагається для реалізації компетенції кожного конкретного органу, а в ньому - кожної посади державного службовця. Тому більшість елементів управлінської діяльності не тільки юридично описуються, а й «прив’язуються» до конкретних органів, закріплюються в їх правовому статусі у вигляді процесуальних норм.

30.Управлінське рішення як наукова категорія.

Державне рішення - певний вибір та обґрунтування певного проекту дій державних органів, вкладених у досягнення громадських цілей.

Слід розрізняти політичні та адміністративних рішень. Перші - згусток політичного керівництва. Вони підпорядковані здійсненню спільних інтересів і спільних цілей соціальних груп, або даного співтовариства. Політичні рішення приймає на регіональному рівнях чи рамках якогось суспільства, то вони торкнуться інтересів державного союзу людей, функціонування структури державної влади. Адміністративні рішення є акти управлінських дій, що регулюють функціонування окремих видів виробничо-господарської, соціальної й культурної сфери життя громадян, безліч поточної практичної діяльності окремих організацій.

Політичні рішення, на відміну адміністративних, завжди безпосередньо чи опосередковано адресовані певним групам людей, служать засобом регулювання відносин, є способом висловлювання й реалізації соціальних інтересів і цілей.

Характеристики державного рішення:

- авторитет рішення, що означає рівень суб'єкта структурі державної влади, приймає рішення про його легітимність і обґрунтованість;

- діапазон рішення, що характеризує політичний простір, у якому воно діє, і обсяг завдань, охоплюваний даним рішенням

- інформаційна забезпеченість рішення, тобто. інформаційна база його прийняття, зокрема наукова;

Вироблення рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Вироблення управлінського рішення - творча, вольова дія суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про це, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі.

Управлінські рішення можна класифікувати:

• за характером цілей;

• за функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються (сферою дій);

• за рівнями ієрархії систем управління;

• за характером організації розробки;

• за причинами виникнення;

За причинами виникнення управлінські рішення поділяють на:

- ситуаційні, пов'язані з характером обставин, що виникають;

- рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів;

- програмні, пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;

До управлінських рішень висувається низка вимог, зокрема:

- усестороння обґрунтованість;

- своєчасність;

- необхідна повнота змісту;

Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення - строге дотримання суб’єктом управління наданих йому прав і повноважень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.