21.Механізм взаємодії влади та публічного адміністрування.

З метою впровадження дієвості правової держави, необхідно реалізовувати основоположні правові цінності, залучати до демократичного процесу найширші кола громадянського суспільства. Демократія – це насамперед вияв волі людей, громадян, усього громадянського суспільства. Вона завжди пов’язана з конкуренцією за голоси людей при формуванні органів влади, здійсненням контролю за державною політикою, упередженням некомпетентних та неефективних рішень урядових структур, забезпеченням гуманізації суспільного розвитку, підпорядкування останнього інтересам людини, суспільства та їх всебічному розвитку.

Таку сферу взаємовпливу державної влади і громадянського суспільства, яка дозволяє їм водночас ефективно взаємодіяти і додержувати певну дистанцію.

Необхідно, крім того, зазначити, що водночас з розвитком громадянського суспільства істотно змінюється роль демократичної держави, тобто в системі суспільних відносин все більшого значення набувають відносини, які ґрунтуються на засадах самоорганізації, самоврядування, і у зв’язку з цим відбувається процес внутрішнього перетворення державності. Інтереси забезпечення розумного співвідношення свободи, рівності, справедливості і прав усіх чи більшості людей, життєздатності і стабільності системи вимагають пошуку шляхів збереження найбільш оптимальної рівноваги між державною владою та громадянським суспільством. Справа в тому, що одним з основних обов’язків державної влади є розв’язання суперечностей між загальнодержавним інтересом та інтересами різних суб’єктів громадянського суспільства.

У перспективі під впливом правової моделі громадянського суспільства досягається соціальна гармонія, настільки, наскільки вона взагалі можлива у суспільстві, а також перехід до моделі стійкого розвитку соціуму на загальновизнаних принципах свободи та демократії.

Звідси випливає, що громадянське суспільство як явище, що відбиває суму всіх неполітичних відносин і структур (економічних, соціальних, духовно-моральних, сімейних, національних тощо), що існують у реальному житті, не зобов’язане бути відчуженим від держави як сили, що стоїть над ним.

Характер відносин між різними гілками і рівнями влади, статус органів державної влади і органів місцевого самоврядування визначається перш за все Конституцією України та діючим законодавством.

Конституція України закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади та місцеве самоврядування як публічну владу територіальних громад. Це – різні за своєю юридичною природою і, насамперед, за функціями і повноваженнями системи місцевої влади. Основним інструментом, що забезпечує дієвість співпраці між обласною радою та облдержадміністрацією є узгодження спільних дій.

Досвід багатьох областей України дає змогу виділити наступні організаційно-правові форми координаційної взаємодії органів місцевої влади:

1) утворення спеціальних органів на паритетних началах для реалізації спільних програм, здійснення конкретних дій в певних сферах життєдіяльності території;

2) проведення координаційних нарад (семінарів) за участю керівників і посадових осіб місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування ;

3) проведення спільних дій з комплексних питань і планування з розподілом обов’язків між учасниками їх реалізації;

4) проведення спільних засідань колегій і президій та прийняття спільних розпоряджень головою відповідної місцевої державної адміністрації та головою обласної (районної) ради;

Тісна співпраця місцевих державних та самоврядних органів, як правило, приносить позитивні наслідки, в результаті яких органи державної влади забезпечують умови, необхідні для нормальної діяльності органів місцевого самоврядування.

Удосконалення взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування потребує забезпечення:

– універсальності реалізації державної політики;

– певного рівня самостійності цих органів у способах реалізації державної політики;

– посилення співпраці між урядом та органами місцевого самоврядування;