КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання практичної роботи
„Методи оцінки ризику”
з курсу
"Основи охорони праці"
(для студентів всіх спеціальностей ІІ - ІV курсів
денної та заочної форм навчання)
Рекомендовано
на засіданні кафедри ОП
Протокол № 2 від 20.11.2009 р.
Затверджено
на засіданні методради ДонДТУ
Протокол № 2 від 4.12.2009 р.
Алчевськ
ДонДТУ
2010
УДК 658.382
Методичні вказівки до виконання практичної роботи "Методи оцінки ризику" з курсу "Основи охорони праці " (для студ. усіх спец. ІІ - ІV курс. ден. та заоч. форм навч.) / Укл.: Н.В. Коцюбинська – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 34 с.
Наведені якісні та кількісні методи оцінки ризику виробництва, надані варіанти завдань до розрахунку.
Укладач Н.В. Коцюбинська, ст. викл.
Відповідальний редактор А.Г. Дородніков, доц.
Відповідальний за випуск О.В. Князьков, доц.
Методи оцінки ризику
Мета роботи: навчитись якісно та кількісно оцінювати рівень ризику за допомогою різних методів оцінки та вміти розробляти рекомендації з управління ризиком.
1. Аналіз та оцінка ризику
Безпека є основним завданням охорони праці. При вирішенні комплексних питань безпеки широко використовується методологія ризику, основу якої складає визначення наслідків та ймовірності небажаних подій. Фактична величина ризику повинна стати основним критерієм ефективності роботи з управління безпекою.
Ризик – це кількісна оцінка небезпек.
Математично ризик може бути визначений за допомогою статистичного методу по формулі:
R = n /N (1.1)
де R – ризик за певний період часу;
n – кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій);
N – теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об'єкта.
Поняття безпеки можна визначити як відсутність неприпустимого ризику. Ризик, фактично, є мірою небезпеки. Використання поняття ризику дозволяє перевести небезпеку у розряд вимірюваних категорій.
Абсолютної безпеки не існує, об'єкт може бути тільки відносно безпечним, тому слід прагнути досягнення такого рівня ризику, який би можна було розглядати як "прийнятний".
Прийнятний ризик – це такий низький рівень смертності, травматизму або інвалідності людей, який не впливає на економічні показники підприємства або галузі економіки чи держави. Це критерій, який дозволяє працювати з таким рівнем безпеки, коли ймовірність ризику зменшена до мінімуму або наслідки ризику (при великій його ймовірності) мінімальні. Прийнятність такого ризику повинна бути обґрунтована виходячи з економічних та соціальних міркувань. Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, екологічні, соціальні аспекти та є оптимальним співвідношенням між прийнятним рівнем безпеки і економічними можливостями його досягнення.
Згідно міжнародним домовленостям, прийнятний рівень техногенного ризику знаходиться в межах від 10-7-10-6, індивідуального ризику – 10-6. Нормативу прийнятного соціального ризику не існує, цей ризик можна визначати небезпекою виробничих об'єктів.
Аналіз ризику – це виявлення та оцінка небезпек джерел ризику, тобто аналіз ризику полягає у ідентифікації небезпек та оцінці ризику. Аналіз ризику є частиною системного підходу до прийняття практичних рішень задач з попередження або зменшення небезпек для життя та здоров'я людини, шкоди майна та навколишнього середовища, що можна назвати забезпеченням промислової безпеки або управлінням ризиком.
Аналіз ризику базується на знанні алгебри логіки та подій, теорії вірогідності, статистичному аналізі, інженерних знаннях та системному підході.
Процес проведення аналізу ризику або ризик-аналізу повинен містити послідовність наступних заходів:
планування та організація робот;
ідентифікація небезпек;
оцінка ризику;
розробка рекомендацій з управління ризиком (технічні, експлуатаційні або організаційні заходи).
Ідентифікація небезпеки – це процес визначення існування небезпеки та з'ясування її характеристик.
Оцінка ризику – це процес аналізу ризику та визначення його ймовірності.
Оцінка ризику включає в себе аналіз частоти та аналіз наслідків. У разі, коли наслідки незначні або частота дуже мала, достатньо оцінити тільки один параметр.
Аналіз частоти проводиться на основі:
статистичних даних з аварійності або надійності обладнання;
історичних даних, що відповідають типу системи, об'єкту або виду діяльності;
логічних методів аналізу;
експертної оцінки з урахуванням погляду спеціалістів у даній галузі.
Аналіз наслідків враховують оцінку впливу на людей, майно, навколишнє середовище.
Для оцінки ризику можна використовувати різні методи та схеми, результати яких можуть бути виражені якісно (у вигляді текстового опису), кількісно (наприклад, у вигляді кількості нещасних випадків або аварій на рік) або напівкількісно (вводиться система балів). Вибір методу залежить від величини підприємства, виду діяльності, виробничої технології, параметрів конкретного небезпечного об'єкту та середи. Методів оцінки ризику багато і вони різні. Не можливо виділити універсальний метод, який би міг підійти до всіх підприємств. Методи можуть застосовуватися ізольовано або як доповнення один до одного, причому методи якісного аналізу можуть враховувати кількісні критерії ризику, а повний кількісний аналіз ризику повинен використовувати результати якісного аналізу небезпеки.