Робота з літературою пошук літератури

Пошук літератури – це перший етап, з якого розпочинається накопичення знань і фактів щодо об’єкта дослідження. Вирішальною передумовою успіху на цій стадії дослідження є вміння користуватися науковою бібліотекою.

Наукова бібліотека має детально розроблений довідково-інформаційний апарат, який включає: а) алфавітний каталог, б) систематичний каталог, в) каталог періодичних видань, г) картотеку журнальних статей, д) бібліографічні довідники, е) реферативні журнали, ж) енциклопедичні словники, з) галузеві енциклопедії та довідники. На сьогодні потужні наукові бібліотеки формують також електронні каталоги своїх фондів. Усе це є у розпорядженні читача і дає змогу знайти достатньо вичерпну бібліографічну інформацію з будь-якого конкретного питання.

Необхідно також використовувати останні річні числа журналів, де, як правило, розміщується детальний перелік річних публікацій у цьому журналі. Незамінним джерелом бібліографічних даних є наукові книги та статті за темою: в них усіх (майже без винятку) містяться посилання на наукові роботи та, як правило, є бібліографічні списки.

Якщо необхідна книга або журнал відсутні у фондах бібліотеки, можна скористатися з послуг міжбібліотечного абонементу (скорочено МБА).

При всіх утрудненнях у пошуках потрібної книги чи журнальної статті слід звернутися до чергового бібліографа або до інших співробітників бібліотеки (скажімо, у довідково-бібліографічний відділ, де можна одержати найбільш вичерпну інформацію).

На сьогодні надзвичайно важливим джерелом пошуку літератури за темою стала мережа Інтернету, де можна знайти як електронні каталоги провідних наукових бібліотек світу, так і спеціалізовані сайти за тією чи іншою проблематикою

Знайомство з книгою

Знайомство з книгою доречно розпочати з аналізу її вихідних даних, з яких можна довідатися про ім’я автора, місце видання, назву видавництва та рік видання.

Ім’я автора може при певному науковому досвіді підказати, чи написана наукова робота тим, хто спеціалізується в даному питанні, або ж тим, для кого воно становить вторинний, побіжний інтерес. Крім того, часто зустрічаючи це ім’я у зв’язку з певною проблематикою, можна досить впевнено гадати, що вона знаходиться в зоні постійної уваги цього автора.

За назвою видавництв радянського періоду можна робити висновок про рівень науковості та ступінь теоретичності книги. Так, видавництва “Наука” та “Наукова думка” публікували переважно праці високого теоретичного рівня, проблематика цих видань стосується найновіших досліджень. Видавництво “Просвещение” орієнтувало свою продукцію на тих, хто збагачує свої знання шляхом самоосвіти, навчання на курсах та факультетах підвищення кваліфікації. Видавництва “Вища школа” та “Высшая школа” спеціалізувалися на виданні підручників та інших посібників для вузів. У даний час у зв’язку з руйнуванням старої системи економічних та культурних стосунків ситуація з виданням наукової літератури знаходиться чи не у катастрофічному стані, тому досить важко робити висновки щодо рівня науковості того чи іншого видання, орієнтуючись лише на назви нових видавництв, які ще не усталилися у своїх видавничих уподобаннях. Варто особливу увагу звертати на видання таких сучасних українських видавництв, як “Наукова думка”, “Либідь”, “Оберіг”, “Освіта”, “Світ”, “Alma mater”.

Із кількох наукових робіт за інших рівнозначних умов перевагу для першого знайомства слід віддати тому виданню, що побачило світ останнім. Таке видання містить, як правило, характеристику більш ранніх робіт і має посилання на старші за часом книги та статті. Не слід нехтувати і самими першими працями з обраної тематики: той принцип, що нове – це добре забуте старе, виявляється в науці досить часто.

Після аналізу вихідних даних, змісту, бібліографічного списку, анотації, вступної та заключної частин книги можна вирішувати, чи варто працювати з книгою далі.