Організація наукового дослідження вибір теми

Наукова роботи розпочинається з вибору теми дослідження. Теми курсових та дипломних робіт пропонуються науковим керівником та обговорюються і затверджуються на засіданні відповідної кафедри.

Під час обговорення увага звертається перш за все на те, щоби тема становила науково-методичний і практичний інтерес, мала проблемний характер, була правильно сформульована і була посильною для студентів, тобто враховувала наявну планову підготовку і резерв майбутніх можливостей.

При обранні теми слід добре розібратися у двох основоположних обставинах: 1) у суті проблеми, яку доведеться вирішувати; 2) у характері мовного (або літературознавчого) матеріалу, на базі якого проблема буде вирішуватися. Перша обставина визначає рамки пошуку наукової літератури з обраного питання. Друга – критерії та способи добору конкретного матеріалу.

Наприклад, тема «Лексико-семантична група емотивної лексики в українській та англійській мовах: зіставний аналіз» має орієнтовно таку суть. Існують слова, що називають почуття та емоції – радість (англ. joy, gladness, pleasure), гнів (англ. anger; ire, wrath), захоплення (англ. enthusiasm, animation; passion, love, infatuation flame), кохання, любов (англ. love), ненависть (англ. hatred, detestation, abhorrence), журба (англ. sadness, grief, melancholy) тощо. Ці слова входять у різні системні зв’язки у кожній із мов (синонімії, антонімії, багатозначності і т. п.), мають певні сполучувальні властивості, кількісно-статистичні характеристики (для одних почуттів і емоцій є більше назв, для інших менше, одні слова зустрічаються у мовленні частіше, а інші – не так часто). Іноді англійські слова мають біль-менш точні відповідники до українських, іноді такі відповідники важко підібрати.

Тепер зрозуміло, що матеріал для роботи краще за все шукати за тлумачними та перекладними словниками методом суцільної вибірки, а також використовувати словники синонімів, антонімів, семантичні словники, частотні словники, словники сполучуваності слів, ідеографічні словники. Звичайно, попередньо абсолютно необхідно звернутися до спеціальної літератури із психології, щоби з’ясувати, що таке почуття і емоція в термінологічному значенні цих слів.

Після того як початкові орієнтири визначені, можна приступати до дослідження безпосередньо.

При обранні теми курсової або дипломної роботи студент одержує від наукового керівника установчу консультацію, яка допомагає з’ясувати ті питання, що висвітлені вище. Разом із тим науковий керівник не називає всю необхідну літературу, не розробляє тему (вона може бути й не знайомою йому в деталях).

Для закріплення теми за студентом він має написати заяву на ім’я завідувача кафедри.

Планування роботи

Планування роботи має два аспекти – укладання календарного графіку виконання наукової роботи і укладання структурного плану самого дослідження.

Час, що відпущений на виконання наукової роботи, слід розподілити за такими етапами календарного плану:

1. вивчення основної літератури з питання і укладання попереднього плану роботи;

2. відбір та карткування матеріалу за темою;

3. вивчення додаткової літератури та історії питання;

4. перевірка матеріалу та його попередня інтерпретація;

5. укладання основного плану роботи;

6. написання окремих частин роботи (параграфів, розділів, вступу, висновків);

7. укладання бібліографічного списку до роботи;

8. повне оформлення роботи у чорновому варіанті;

9. кінцеве оформлення роботи і підготовка до захисту.

Календарний план не слід сприймати догматично і намагатися діяти безумовно за його пунктами. Ідеться про перевагу того чи іншого аспекту дослідження залежно від наближення до кінцевого результату. Фактично ж, працюючи над проблемою, слід постійно пам’ятати про весь комплекс питань і завжди фіксувати будь-який факт, що має цінність для обраної теми, з тим, щоби він надалі знайшов своє належне місце в роботі.

Укладання структурного плану дослідження проводиться з урахуванням певних вимог. По-перше, пункти плану повинні пропорційно розподілити загальну проблему на окремі питання таким чином, щоб у підсумку сума питань охопила дану проблему у цілому. Звідси робиться висновок, що в роботі неприпустимі пропуски яких-небудь аспектів проблеми, однаково як і не потрібні пункти, що виходять за межі загальної проблеми. Тому, між іншим, не можна частковим пунктом плану вводити назву теми всієї роботи: виходило б, що вся проблема вирішується у цьому частковому пункті, а інші розділи у такому випадку стали б зайвими. По-друге, план не повинен містити взаємовиключних положень. По-третє, кожний пункт плану має охоплювати своє питання так, щоби не повертатися до окремих аспектів цього питання в інших місцях дослідження.

Таким чином, структурний план роботи має бути пропорційним, містити тільки необхідні, достатні, несуперечливі та послідовно розташовані пункти. Кінцевий варіант плану є основою змісту, тому немає потреби розміщувати в тексті дослідження ще і його план.