У останні десятиліття Японія виступає однією з провідних держав, є другою країною світу за величиною основних макропоказників. Японія займає одне з провідних місць у міжнародних економічних відносинах. Вона виступає однією з найбільших капітало- та товароекспортерів поступаючись лише США, Німеччині і КНР. Її стрімке зростання в післявоєнні роки викликає величезний інтерес. Це зростання в першу чергу було пов'язане з правильною організацією фінансів. Саме тому тема «Фінансова система Японії» є актуальною.

Вражаючі показники для такої невеликої та небагатої ресурсами країни. Як же Японії вдалося досягти таких висот? У ході даної роботи ми розглянемо передумови і хід економічного зростання Японії/

В першу чергу необхідно сказати про систему фінансів Японії. Бюджетна система Японії складається з бюджету центрального уряду (загальний рахунок), бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які включають у себе як спеціальні фонди, так і рахунки підприємств, служб, корпорацій, що належать центральним і місце­вим органам влади. Бюджетний рік в Японії триває з 1 квітня по 31 бе­резня.

Бюджетна система Японії — дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн.

У Японії, з місцевих бюджетів фінансується біля 40% всіх бюджетних витрат держави. Більшу частину видатків направляють на утримання закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих шляхів тощо.

Надходження до бюджету Японії.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами частка не­податкових надходжень в Японії досить висока. Сюди входять до­ходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої не­рухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики тощо. Податкова система Японії характеризується великою кількістю по­датків, їх має право збирати кожний орган територіального управ­ління. Але всі податки країни зафіксовані у законодавчих актах. Всього державних податків в Японії двадцять п'ять.

У Японії збираються прямі і непрямі податки. Основу бюджету складають прямі податки. До прямих податків відносяться податки з юридичних і фізичних осіб, на майно, на спадщину, на доходи від операцій з цінними паперами і деякі інші.

У середньостатистичного японця може звільнятися від прибутко­вого податку понад 30% його доходів.

Серед непрямих податків Японії основним є податок на спожи­вання, який сплачувався за ставкою 3%. У 1997 р. податок на спо­живання підвищено з 3 до 5% «з метою поповнення доходів держав­ного бюджету». До непрямих податків відносяться також акцизи на спиртне, тю­тюнові вироби, нафту, газ, бензин, акцизи за послуги: за проживання у готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться митні платежі.

Останні роки в Японії було проголошену політику зниження роз­міру податків. Розмір державних і місцевих податків зменшився з 21,9% ВВП до 18,0%.

Витрати бюджету Японії

Особливість Японії полягає в тому, що показник питомої ваги державних витрат у ВНП країни є одним з найменших серед показ­ників розвинутих країн, хоча з 1966 по 1991 рік витрати централь­ного уряду Японії збільшились у 18 разів. У цей період їх питома вага в ВНП зросла з 6,2% до 9,3%.

Основними видами витрат є Капіталовкладення, поточні витрати, військові, держапарат і поліція, соціальні витрати ( наприклад, освіта, охорона здоров'я), грошові виплати населенню (у. т. ч. пенсії по старості та інвалідності).

До речі, пенсійна система Японії достатньо складна і багаторівнева. Кош­тами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Всі інші доплати виплачуються за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана громадська допомога. Така допомога надається на підставі закону про гарантії прожиткового мінімуму і виплачується по семи номіна­ціях: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на поховання. 75% виплат по загальній допомозі надається з цен­трального бюджету, 25% — з бюджету місцевих органів влади.

У складі витрат на науку 13% становлять асигнування на соціальні науки, а 87% — на природничі і технічні. У найближчі роки намічено ліквідувати існуючий перекіс у фінансуванні.

Що стосується воєнних витрат, то їх рівень в Японії, порівняно з іншими розвинутими капіталістичними країнами, досить низький. Воєнні витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП.

Проблема бюджетного дефіциту в Японії досить актуальна. У 1997/98 році дефіцит бюджету становив 5,9% ВВП. [2; c.70]. Оскільки зви­чайних доходів не вистачає, дефіцит покривається з допомогою дер­жавних позичок.

Японська влада оголосила про заходи по приведенню своїх фінан­сів у відповідність з нормативами Європейської економічної спіль­ноти. І згідно з реформою дефіцит бюджету має бути скорочений до 3% ВВП в 2003 році проти 5,9% у 1997/98 році. Крім того, перед­бачається за той же період звести до нуля випуск нових позичок на покриття фінансового дефіциту.

Сучасна податкова система – результат податкової реформи 1988 р. Створена в перші післявоєнні роки під диктовку американських експертів система оподаткування проіснувала 40 років (!), виконавши роль максимальної мобілізації державних доходів, а також забезпечивши підтримку високої норми нагромадження,

Управління податковою системою Японії перебуває в юрисдикції міністерства фінансів, два підрозділи якого - Податкове бюро й Бюро по митним зборам і тарифам - відповідальні за дослідження й планування. Безпосередньою діяльністю по проведенню податкової політики в життя, тобто збором податків відповідно до існуючого законодавства, зайнята Національна податкова адміністрація (ННА), створена в 1949 р. як автономний орган міністерства фінансів і складає із центрального апарата (1464 співробітника), 12 регіональних бюро й 524 місцевих відділень (55 644 співробітника).

Головні складові сучасної податкової системи Японії:

- податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);

- податок на прибуток корпорацій;

податок на майно фізичних та юридичних осіб;

- податок на спадщину та дарування;

- акцизи;

- податок на додану вартість;

- мито;

- податок на проживання (в деяких джерелах – податок на жителів).

Податок з продажів є одним зі споживчих податків. Ставка оподаткування становить 3 %.

До державних податків також належать:

• податок з реєстрації ліцензій;

• гербовий збір;

• податок на спадщину;

• податок на іригацію та покращення землі;

• податок з власників автотранспортних засобів;

• акцизи (здебільшого вони встановлюються на алкогольні напої, тютюнові вироби, нафту, газ);

• податок на розвиток джерел електроенергії;

• акцизи на послуги (проживання у готелях, харчування у ресторанах тощо)

• мито.