Організація робочого місця та його обслуговування

Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини, визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

Організація робочого місця – це підпорядкована цілям виробництва система заходів по його оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню у певному порядку, обслуговуванню та атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Вид робочого місця визначається такими чинниками, як – рівень поділу і кооперування праці, місце виконання роботи, рівень механізації, кількість обладнання на робочому місці та ін. Класифікація робочих місць за різними ознаками наведена у табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Класифікація робочих місць

Ознаки	Види робочих місць
За професіями	Робітника, службовця, спеціаліста, керівника
За ступенем поділу праці	Індивідуальні, колективні (бригадні)
За видом виробництва	Основні, допоміжні
За мірою спеціалізації	Універсальні, спеціалізовані
За кількістю обладнання, що обслуговується	Одноагрегатні, багатоагрегатні
За рівнем механізації та автоматизації	Робочі місця для ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратурні
За специфікою умов праці	Стаціонарні і рухомі, підземні та висотні, робочі місця зі шкідливими умовами праці та ін.

Обслуговування робочих місць на підприємстві здійснюється за наступними функціями: виробничо-підготовчою, інформаційною, інструментальною, налагоджувальною, контрольною, транспортно-складською, енергетичною, ремонтно-будівельною та господарсько-побутовою.

Сутність і задачі нормування праці

Необхідною умовою організації праці і виробничих процесів на підприємстві є встановлення точних витрат часу на всі роботи, що виконуються на робочих місцях бригад, дільниць та цехів. Процес встановлення міри витрат живої праці, необхідної для виконання конкретної роботи в найбільш можливих раціональних та сприятливих організаційно-технічних виробничих умовах, називають нормуванням праці.

У функцію нормування входять безперервне підвищення якості і прогресивності діючих норм, підвищення частки технічно обґрунтованих норм, розширення сфери нормування праці за рахунок найбільш повного охоплення нормуванням робітників і управлінського персоналу, своєчасна заміна та перегляд норм по праці.

З метою вирішення всього переліченого комплексу взаємопов’язаних задач на підприємствах залежно від ступеню централізації управлінських функцій та прийнятої системи розділення конкретних робіт по нормуванню праці створюється один загальний відділ (бюро) організації праці та заробітної плати, а іноді ще й окремі підрозділи (бюро, групи) в цехах та службах.

На ефективно працюючих підприємствах нормами часу охоплюються всі основні технологічні процеси, роботи і операції та більшість обслуговуючих.