4.4 Контроль готової продукції сільськогосподарського призначення

Відповідно до П(с)БО 30 «Біологічні активи під сільськогосподарською продукцією розуміють актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішнього споживання.

Біологічний актив – це тварина або рослина, яка в результаті біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також в інший спосіб приносити економічні вигоди.

Під час проведення контролю з’ясовують:

чи здійснено первісне визначення сільськогосподарської продукції активом (визначається, якщо підприємство набуло право власності на сільськогосподарську продукцію, несе ризики і отримує вигоди від володіння нею; в подальшому буде здійснювати управління та контроль за її використанням; отримає в майбутньому економічні вигоди);

в якому звітному періоді здійснюється первісне визнання сільськогосподарської продукції (відображається в обліку в тому звітному періоді, в якому вона відокремлена від біологічного активу);

як поділяється сільськогосподарська продукція в залежності від цільового призначення (на основну, супутню та побічну).

Ревізору необхідно врахувати, що основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству і отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві – зерно, овочі, фрукти, насіння соняшнику, виноград і т.ін.; у тваринництві – молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада овець, мед, товарна риба і т. ін.).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві – насіння льону і конопель; у тваринництві – молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві і т. ін.)

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві – солома, гичка, бадилля; у тваринництві – гній, пташиний послід і т. ін.).

При цьому ревізору необхідно враховувати, що від окремих біологічних активів та їх груп, крім сільськогосподарської продукції, можуть бути отримані додаткові біологічні активи (у рослинництві – чубуки, саджанці; у тваринництві – приплід, нові рої бджіл, матеріал для розведення риби і т. ін.). Первісне визнання додаткових активів необхідно відображати в обліку у тому звітному періоді, в якому вони відокремлені від біологічного активу.

Надалі ревізор звертає увагу на правильність оцінки сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів при первісному їх визнанні ( повинні оцінюватися за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, а також із урахуванням їх якості). При цьому необхідно враховувати, що визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку (на якому підприємство передбачає продавати свою продукцію). Після цього перевіряється правильність визначення сільськогосподарської продукції у натуральному виразі (потрібно визначатися виходячи з її фактичної маси (кількості) у місці оприбуткування (табл. 4.5).

Під час перевірки ревізору необхідно враховувати, що фактична кількість сільськогосподарської продукції повинна визначатися за вирахуванням мертвих відходів, усушки (зерна на насіння соняшнику на току), угару зеленої маси в процесі ферментації. За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів необхідно здійснювати за:

останньою ринковою ціною операцій з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному середовищі);

ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;

додатковими показниками, які характеризують рівень цін на додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію.

Водночас слід враховувати, що бракована сільськогосподарська продукція та відходи, які не можливо використати у виробничому процесі або реалізувати, активом не визнаються. Витрати на утилізацію такої продукції та відходи необхідно включати до складу інших операційних витрат.

Таблиця 4.5

Визначення у натуральному виразі сільськогосподарської продукції

Назва сільськогосподарської продукції	Метод визначення натурального виразу
Зерно, насіння, соняшник	Франко-тік (франко-місце)збереження
Солома, сіно	Франко-місце збереження
Цукрові буряки, картопля, баштанні культури, овочі, маточники цукрових буряків, коренеплоди	Франко-поле (франко-місце) збереження
Плоди, ягоди, виноград, листя тютюну, продукція лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочі закритого ґрунту.	Франко-пункт приймання (збереження)
Соломка та треста льону, конопель	Франко-пункт збереження чи первісної переробки (на підприємстві)
Насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур	Франко-пункт збереження
Зелена маса на корм	Франко-місце споживання.
Зелена маса на силос, трав’яне борошно, сінаж, виготовлення гранул	Франко-місце силосування чи переробки
Приплід, приріст живої маси, приріст тварин, які не зважуються	Франко-місце отримання
Продукція тваринництва (молоко, вовна, мед, віск, риба)	Франко-місце отримання
Інша сільськогосподарська продукція	Франко-місце збереження

Сільськогосподарська продукція після її первісного визнання та біологічні активи, які не використовуються у сільськогосподарській діяльності, слід відображати у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Для ефективного контролю за оприбуткуванням урожаю важливе значення має підготовка місць його збереження (токів, зерно- та овочесховищ і т. ін.), транспортних засобів, збиральної техніки, забезпечення бланками первинних документів усіх працівників, які здійснюють облік продукції, налагодження лабораторно-вагового господарства тощо. Повноту оприбуткування продукції в підприємстві контролюють шляхом постійного спостереження за збереженням і транспортуванням її керівникам та спеціалістами підприємства, проведення контрольних обмолотів, інвентаризацій і документального контролю. При цьому широко використовують прийоми зустрічної перевірки документів, а саме: зіставляють різні примірники документів на оприбуткування продукції (реєстри, талони, щоденники тощо) із дорожніми листами автомобілів, тракторів, обліковими листами трактористів-машиністів, іншими документами по обліку праці та її оплати, із записами в журналі вагаря та книгах складського обліку, а також у регістрах бухгалтерського обліку по рахунках 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Необхідно також забезпечити контроль за якістю продукції, для чого проводять лабораторні аналізи, органолептичне обстеження продукції, у результаті чого виявляють втрати, псування та вживають заходи по недопущенню їх.

Аналогічно контролюють оприбуткування продукції тваринництва. Для контролю якості молока проводять лабораторні аналізи. Широко використовують зустрічну перевірку даних про кількість одержаної продукції з кількістю дійних корів, обстрижених овець, курей-несучок, а також із розрахунками про нарахування оплати праці за продукцію, з даними зоотехнічного, оперативно-технічного, статистичного обліку. Ефективним може виявитися складання балансів руху продукції, в результаті чого виявляють факти штучного збільшення продукції шляхом завищеного її списання на видаток (випоювання молока молодняку тварин). Використовують також контрольні доїння корів, настриги вовни, збирання яєць тощо.

Під час проведення ревізій значну увагу звертають на правильність і своєчасність оформлення документів, достовірність відображеної в них інформації. Для цього, крім зустрічних перевірок документів, проводять контрольні інвентаризації, лабораторні аналізи тощо залежно від конкретних обставин. При виявленні недооприбуткування продукції з’ясовують його причини, встановлюють винних осіб і ставлять вимогу перед адміністрацією підприємства про притягнення їх до матеріальної відповідальності.

При перевірці повноти оприбуткування продукції від промислових і обслуговуючих виробництв, крім зустрічної перевірки документів, кількість оприбуткованої продукції зіставляють з нормативним її виходом із переробленої сировини.