Б.Бернстайн як визначна особистість у зарубіжному мовознавстві
Основні віхи біографії
Безіл Бернстайн (1924-2000) – британський соціальний теоретик і фахівець з соціології освіти, найбільш відомий своїми роботами із соціолінгвістики і вивченням зв’язків між суспільним класом і народжуваністю дітей, а також використанням мови в контексті сім'ї та школи [3]. Працюючи в Степні (східний Лондон), Безіл Бернстайн помітив ефект, який він пізніше описав як "розрив між співробітниками і членами громади", це явище чітко проявлялося в способі і манері їх спілкування.
Цей зв'язок – між соціальним групуванням і манерою говоріння – задала напрямок його подальшої діяльності, яка зробила його фігурою світового значення в галузі соціолінгвістики. Кульмінацією його кар'єри стала робота професора соціології освіти, в Лондонському університеті, а також п'ять томів його праць, одна з яких стала обов'язковою програмною роботою при вивченні соціології у всьому світі.
Безіл Бернстайн народився в родині єврейських іммігрантів і був вихований в лондонському Іст-Енді. З початком Другої світової війни, Безіл відправився служити у ВПС бомбардувальником в Африці. Після війни він вступив на роботу в Степні, де працював із хлоп'ячими клубами, для місцевих єврейських знедолених дітей у віці від дев'яти до 18 років.
У 1947 році Бернстайн відправився в Лондонську школу економіки, щоб отримати диплом в галузі соціальних наук, але вже через місяць, зі схвалення свого керівника, перевівся на соціологічне відділення. Не маючи ні студентського гранту, ні матеріальної підтримки з боку сім'ї, він взявся за роботу у сфері обслуговування, в тому числі без відпочинку працював продавцем, ночував в основному на кушетках у різних друзів, і вчився при будь-якій можливості. Закінчивши навчання, пройшов підготовку в якості викладача в коледжі Кінгсвей.
У період із 1954 по 1960 рік займався навчанням хлопчаків-листонош і докерів в міському коледжі в Шордітчі. У його обов'язки входило викладання всіх предметів від математики до фізкультури, і навіть більше того, деякі з найбільш цікавих його занять були присвячені автомеханіці і безпеці дорожнього руху, хоча сам він не вмів керувати автомобілем – що вельми успішно приховував від своїх учнів.
У 1960 році, перш ніж отримати більш високий ступінь у галузі лінгвістики, а потім і докторський ступінь, Бернстайн працював при Університетському коледжу в Лондоні, науковим співробітником в області фонетики. Два роки опісля він перейшов в Інститут освіти, де і залишався до кінця своєї кар'єри. Тут він швидко рухався по кар'єрних сходах від старшого викладача до лектора соціології освіти, а в 1967 році став професором і керівником соціологічного дослідницького підрозділу.
Саме тут Бернстайн створив свої найвпливовіші роботи про соціальні перешкоди в навчанні та туроль, яку відіграє спілкування в посиленні класової структури. У 1971 році були опубліковані його теоретичні дослідження в галузі соціології мови, а потім і прикладні дослідження в галузі соціології мови (1973), теорії освітніх трансмісій (1975) і структуруванні педагогічного дискурсу (1990).
Бернстайн також працював з Уолтером Ландіс над «Селекцією і контролем» (1974), та з Ландісом і Хендерсоном над «Соціальним класом» і «Мовою та спілкуванням». У 1996 році він опублікував п'яту частину своєї праці - «Педагогіка, символічний контроль та ідентичність», перероблене і доповнене видання якого було опубліковано на початку цього року.
Бернстайн був удостоєний ряду почесних докторських ступенів, у тому числі від університету в Афінах і Лунді. Його робота суттєво вплинула на реформування освітньої практики за кордоном, особливо в Чилі та Мексиці, де колишні студенти стали впливовими державними службовцями [6].