7. Переваги і недоліки впровадження Болонського процесу в Україні

Базуючись на здобутках Болонського процесу, Україна прагне стати рівноправним членом у загальноєвропейському просторі вищої освіти, використовуючи прозорі схеми для переходу на його принципи. Головними завданнями Болонського процесу є: забезпечення мобільності студентів та працівників ВНЗ між країнами-учасницями, визнання термінів навчання за такими самими програмами, як за кордоном, розбудова системи кваліфікацій для навчання впродовж усього життя.

Вигоди українського студентства:

1. Можливість навчання за рубежем і пов'язані із цим переваги:

а. Вивчення іноземної мови в мовному середовищі;

б. Можливість одержання подвійного або спільного диплому;

в. Можливість спілкування із закордонними фахівцями й знайомства із закордонними науковими школами. Доступ у кращі європейські бібліотеки;

г. Ознайомлення із закордонними системами освіти та з іншими формами організації навчання. Можливість різноманітити освіту;

д. Установлення наукових і ділових зв'язків за кордоном.

2.Можливість навчання в той момент життя, коли це найбільше зручно, що забезпечується кредитною системою;

3. Отриманий диплом буде визнаватися у всіх країнах Болонського клубу;

4. Більша відповідність вищої освіти загальноєвропейському ринку праці;

5. Накопичувальна система кредитів дозволить підвищувати кваліфікацію протягом всього життя та одержати додаткову вищу освіту.

8. Вища освіта в країнах Європейського Союзу (Іспанія, Італія, Швеція)

Вища освіта в Іспанії

Система вищої освіти Іспанії відзначається виключною однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах ,поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. Іспанські університети поділяються на три категорії: Державні; Приватні; Духовні вищі навчальні заклади, що знаходяться під опікою церкви. До складу іспанських університетів входять чотири типи навчальних підрозділів, що в інших країнах складають альтернативу університетській освіті: -університетські факультети -ВНЗ, де вивчаються не технічні теоретичні дисципліни. -вищі технічні училища мають, навпаки, технічну орієнтацію, але так само передбачають усі три цикли вищої освіти; -університетські школи мають визначену професійну орієнтацію і здатні довести студента тільки лише до першої ступіні вищої освіти; -університетські коледжі ,як і школи, здійснюють навчання тільки по програмах першого рівня. Типи вищої освіти звичайна освіта, де необхідне присутність студента на заняттях вечірня освіта дистанційна освіта "навчання поштою" - побудовано на базі заочного і може бути як державним так і приватним АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ. Академічний рік розпочинається у перший тиждень жовтня і закінчується в червні, є короткі канікули під час головних релігійних свят. Після завершення вивчення дисципліни складається екзамен (у лютому, червні чи вересні). Система оцінювання передбачає 10 балів: Прохідною є оцінка 5-6.9. Навчання на факультетах і у вищих школах університетів організовані за трьома циклами: базовий (2-3 роки), спеціалізований (2 роки з присвоєнням диплома), дослідницький (2-3 роки з отриманням диплома доктора).

Вища освіта в Італії

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів державні.

Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і "вільних", що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних й інспектуються Міністерством освіти). Розподіл ВЗО такий:

- 45 державних університетів;

- 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;

- 5 вільних (приватних): Univ.Cattolica del Sacro Cuore (Мілан), Univ. Commerciale Baccani (Мілан), Univ. Internationale degli Studi Sociali (Рим), Libera Univ. "Maria S.S.Assunta" (Рим), Univ. di Urbino;

- 3 державних університетських інститути: Inst.Universitario Navale (Неаполь), Inst.Univ. Orientale (Неаполь), Inst.Univ.di Architettura (Венеція);

- 4 вільних університетських інститути: Instituto Universitario "C.Cattaneo" (Castellanza); Inst.Univ. di Lingue Moderne (Мілан), Inst.Univ. di Magistero "S.Orsola" (Неаполь), Inst.Univ. Campus bio-medico (Рим);

- 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;

- 3 Вищих школи: Scuole Noramle Superiore (Піза), Sc.di Studi Universitari e di Perfezionamento "S.Anna" (Піза), Sc.Internazionale (Superiore di Studi Avanzati (Трієст).

 

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання , а саме:

— 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн). Є вступні іспити, від яких звільнені учні середніх мистецьких закладів (ліцеїв та інститутів). Щороку проводяться перевідні іспити, наприкінці навчання видається диплом з мистецької спеціалізації.

— 4 Вищі Інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino). Зміст курсів визначається науково-дидактичною радою закладу. Абітурієнти повинні мати атестат зрілості і пройти співбесіду. Заняття приводять до певного випускного проекту, який захищається на випускному іспиті і дає право на отримання диплома, еквівалентного диплому Академій мистецтв.

— 1 Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки). Є вступний іспит і всього 30 місць на кожен з двох курсів.

— 1 Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи. Навчання триває вісім років. Учні закінчують паралельно середню освіту і упродовж ще трьох років опановують хореографію, викладання і сольний танець.

б) інститути під егідою інших міністерств:

— 10 інститутів фізичного виховання (Рим та інші міста) з трирічним навчанням. Щоб вступити, треба мати атестат і скласти вступні іспити (кількість місць) лімітована. Випускники одержують диплом викладача фізкультури;

— 1 Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;

— 1 Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з "металів та археологічних об'єктів" та мальованих картин.

— 1 Opificio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;

— школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;

— вищі школи перекладачів, які мають два роки навчання.

— військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

Вища освіта в Швейцарії

Однією з особливостей швейцарських ВНЗ є прикладний характер навчання. Навіть у класичних університетах Швейцарії близько половини викладацького складу і студентів постійно займаються науковими дослідженнями, беруть участь у державних програмах або займаються конкретними науково-технічними розробками. Приватні ВНЗ Швейцарії, ще більшою мірою націлені на те, щоб їхні студенти отримали практичні знання необхідні в кар’єрі. Також, завдяки такій системі навчання, переважна більшість студентів ще задовго до закінчення університету отримати запрошення на роботу в Швейцарії і Європі від найбільших мережевих готелів або інших міжнародних компаній, в яких студенти проходили практику. Ще однією особливістю університетів Швейцарії є те, що в більшості з них випускники мають можливість отримати відразу кілька дипломів. Це можливо завдяки хорошим міжнародних зв’язків швейцарських ВНЗ, і взаємної акредитації з іншими університетами..Термін навчання в університетах Швейцарії складає від 4 до 6 років в залежності від спеціальності, а академічний рік в Швейцаіріі розділений на два семестри: зимовий (з жовтня до березня) та літній (з квітня до липня).