Опитувальник fpi

Вступні зауваження Особистісний опитувальник, призначений, головним чином, для прикладних випробувань, побудований за принципом таких широко відомих опитувальників, як 16 PF, MMPI, FPI та ін. Шкали опитувальника сформовані на основі результатів факторного аналізу та відображають сукупність взаємопов’язаних факторів. Опитувальник застосовують для діагностування психічних станів та можливостей особистості, які мають суттєве значення для процесу соціальної адаптації та регуляції її поведінки.

Опитувальник FPI має 12 шкал. Загальна кількість питань в опитувальнику 114. Перше питання ні в одну із шкал не входить, бо має перевірочний характер. Шкали опитувальника І–ІХ головні, або базові, а Х-ХІІ — похідні, інтегруючи. Похідні шкали складені з питань основних шкал.

Шкала І (невротичність) характеризує рівень невротизації особистості. Високі оцінки відповідають вираженому невротичному синдрому астенічного типу із значними психосоматичними пошкодженнями.

Шкала ІІ (спонтанна агресивність) дозволяє виявити і оцінити психопатизацію інтротенсівного типу. Високі оцінки свідчать про підвищений рівень психопатизації, що є передумовою для імпульсивної поведінки.

Шкала ІІІ (депресивність) дає можливість діагностувати ознаки, які характерні для психопатологічного депресивного синдрому. Високі оцінки за шкалою відповідають наявності цих ознак у емоційному стані, у поведінці, у відношенні до себе та до соціального середовища.

Шкала IV (роздратованість) дозволяє аналізувати емоційну стійкість. Високі оцінки свідчать про нестійкий емоційний стан, про схильність до ефективного реагування.

Шкала V (спілкування) характеризує як потенційні можливості, так і реальні прояви соціальної активності особистості. Високі оцінки дозволяють говорити про наявність чітко вираженої потреби у спілкуванні та постійної готовності до задоволення цієї потреби.

Шкала VI (врівноваженість) відображає стійкість особистості до стресу. Високі оцінки свідчать про надійну захищеність особистості від впливу стресфакторів звичайних життєвих ситуацій, які базуються на впевненості в собі, оптимістичності та активності.

Шкала VII (реактивна агресивність) має виявити наявність ознак психопатизації екстратенсивного типу. Високі оцінки свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризується агресивним відношенням до соціального оточення та вираженим прагненням до домінування.

Шкала VIII (соромливість) відображає схильність психіки до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, які протікають за пасивно-захисним типом. Високі оцінки за шкалою відображають наявність стурбованості, наслідком чого є труднощі в соціальних стосунках.

Шкала ІХ (відвертість) дозволяє характеризувати відношення до соціального оточення і рівень самокритичності. Високі оцінки свідчать про прагнення до довірчо-відвертої взаємодії з оточуючими при високому рівні самокритичності. Оцінка за цією шкалою може тією чи іншою мірою сприяти аналізу відвертостей відповідей досліджуваного при роботі з даним опитувальником, що відповідає шкалам брехні інших опитувальників.

Шкала Х (екстраверсія-інтроверсія). Високі оцінки за шкалою відповідають вираженій екстравертивності особистості, низькі – інтровертивності.

Шкала ХІ (емоційна лабільність). Високі оцінки вказують на нестійкість емоційного стану, що характеризується частою зміною настрою, підвищеною збудженістю, роздратованістю, недостатньою саморегуляцією. Низькі оцінки можуть характеризувати не тільки високу стійкість емоційного стану, але і добре уміння володіти собою.

Школа ХІІ (мужність-жіночість). Високі оцінки свідчать про протікання психічної діяльності переважно за чоловічим типом, низькі – за жіночим.

Порядок роботи. Дослідження може проводитися індивідуально або з групою досліджуваних. В останньому випадку необхідно, щоб кожний з них мав не тільки особистий бланк для відповідей, але й окремий опитувальник з інструкцією. Розміщуються досліджувані так, щоб не заважали один одному в процесі роботи. Дослідник коротко вказує мету дослідження, та правила роботи з опитувальником. Важливо при цьому досягти позитивного, зацікавленого відношення досліджуваних до виконання завдання. Їх увага звертається на недопустимість взаємних консультацій щодо відповідей у процесі роботи та будь-яких обговорень між собою. Після цих роз‘яснень дослідник пропонує уважно прочитати інструкцію, відповідає на запитання, якщо вони з‘явилися після її перегляду, і пропонує почати роботу з опитувальником.